ПОЯСНЕННЯ: На щастя чи ні, ми також зустрічаємо таких майаваді, які критикують наш метод оспівування святих імен і звинувачують нас у тому, що ми не цікавимось вивченням писань. Вони не знають, що ми переклали англійською мовою велике число книг і що учні в наших храмах реґулярно вивчають їх вранці, опівдні та ввечері. Ми пишемо та друкуємо багато книг, а наші учні вивчають їх і розповсюджують по всьому світі. Жодна зі шкіл майаваді не здатна пред'явити стільки книг, скільки маємо ми. А проте вони звинувачують нас у тому, що ми не любимо вивчати писання. Ці звинувачення цілком безпідставні. Філософію ми вивчаємо, одне що ми не вивчаємо безглуздих творів майаваді.

Санн'ясі-майаваді не оспівують святих імен і не танцюють. Підпираючи свої заперечення вказівками писань, вони називають оспівування святих імен і танець таур'ятріка. Вони кажуть, що це одна з дій, яких санн'ясі повинен повністю уникати, і що санн'ясі повинен натомість присвячувати свій час на вивчення веданти. Насправді ці люди не розуміють, що таке веданта. У «Бгаґавад-ґіті» (15.15) Крішна каже: ведаі ча сарваір ахам ева ведйо веднта-кд веда-від ева чхам — «Всі Веди призначені для того, щоб пізнати Мене. Воістину, Я — укладач веданти, і Я — той, хто знає Веди». Веданту уклав не хто інший, як Господь Крішна, і кожне Його слово — це філософія веданти. Хоча майаваді не знаються на веданті, яку Верховний Бог-Особа виклав у трансцендентній формі «Шрімад-Бгаґаватам», вони дуже пишаються своїми студіями. Передбачаючи шкоду, до якої призведе їхнє спотворене тлумачення філософії веданти, Шріла В'ясадева прокоментував «Веданта-сутру» своїм «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгаґаватам» — це бгшйо 'йа брахма-сӯтрм, тобто всю філософію веданти, викладену в афоризмах «Брахма-сутри», докладно з'ясовано на сторінках «Шрімад-Бгаґаватам». Отож справжній проповідник філософії веданти — це людина у свідомості Крішни, яка постійно читає «Бгаґавад-ґіту» та «Шрімад-Бгаґаватам», усвідомлює смисл цих книжок і вчить цього весь світ. Майаваді дуже пишаються зі своєї монополії на філософію веданти, проте віддані мають свої коментарі на веданту, як оце «Шрімад-Бгаґаватам» або твори інших ачарій. Коментар Ґаудія-вайшнавів — це «Ґовінда-бгаш'я».

Закиди майаваді про те, ніби віддані не вивчають веданти, безпідставні. Майаваді не розуміють, що співати святі імена, танцювати і проповідувати бгаґавата-дгарму, тобто засади «Шрімад-Бгаґаватам», — це те саме, що вивчати веданту. Гадаючи, що єдине заняття для санн'ясі полягає в тому, щоб читати філософію веданти, і не бачачи, щоб Чайтан'я Махапрабгу безпосередньо її вивчав, вони критикували Господа. Шріпада Шанкарачар'я приділяв найбільшу вагу вивченню філософії веданти: веднта-вакйешу сад раманта каупīнаванта кгалу бгґйаванта — «Санн'ясі, прийнявши стан суворої зреченості і носячи на собі лише шматок тканини довкола стегон, завжди повинен насолоджуватись філософськими висловами «Веданта-сутри». Такій людині в стані зреченості, слід вважати, дуже пощастило». Майаваді у Варанасі ганили Господа Чайтан'ю за те, що Його поведінка не відповідала цим засадам. Господь Чайтан'я, проте, дарував цим санн'ясі-майаваді Свою милість і звільнив їх, обговорюючи веданту з Пракашанандою Сарасваті та Сарвабгаумою Бгаттачар'єю.