 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Разом зі Своїми відданими та супутниками Шрі Чайтан'я Махапрабгу помив та вичистив храм Ґундіча, зробивши храм так само прохолодним і блискучим, як Його власне серце. Від цього храм став достойним місцем для перебування Господа Шрі Крішни.
Текст* 2: Хвала, хвала Ґаурачандрі! Хвала, хвала Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала усім відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Хвала, хвала відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, яких очолює Шріваса Тгакура! Я благаю в них сили на те, щоб належно описати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 4: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся з мандрівки південною Iндією, цар Орісси палко захотів зустрітися з Ним.
Текст* 5: Цар послав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї листа зі своєї столиці, Катаки, прохаючи Сарвабгауму дістати від Господа дозвіл на те, щоб він міг приїхати й побачитися з Господом.
Текст* 6: На царевого листа Бгаттачар'я відписав, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу дозволу не дав. Тоді цар написав йому другого листа.
Текст* 7: У листі цар просив Сарвабгауму Бгаттачар'ю: «Будь ласка, звернися до всіх відданих з оточення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і передай від мене це прохання.
Текст* 8: Якщо всі віддані з оточення Господа прихильні до мене, вони можуть передати моє прохання до лотосових стіп Господа.
Текст* 9: З милості усіх відданих можна здобути притулок лотосових стіп Господа. Без Його милості моє царство не приваблює мене.
Текст* 10: Якщо Ґаурахарі, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не проявить до мене милості, я покину своє царство, стану старцем і жебратиму від дверей до дверей».
Текст* 11: Отримавши цього листа, Бгаттачар'я дуже занепокоївся. Він узяв листа і пішов до відданих, що були при Господі.
Текст* 12: Сарвабгаума Бгаттачар'я зустрівся з усіма відданими і розповів про цареве бажання. Він показав листа, аби всі пересвідчились.
Текст* 13: Прочитавши листа, всі були вражені силою відданості, яку цар Пратапарудра відчував до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 14: Віддані стали висловлювати свої думки з цього приводу: «Господь ніколи не погодиться зустрітися з царем, а якщо ми Його прохатимемо за це, Господу напевне буде дуже прикро».
Текст* 15: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я запропонував: «Ходімо до Господа ще один раз, але не прохаймо Його зустрітися з царем. Замість цього просто розповімо, як гідно цар діє».
Текст* 16: Ухваливши так, вони всі пішли до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Але там, хоча лаштувались були говорити, не могли вимовити ні слова.
Текст* 17: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, побачивши відданих, що прийшли до нього, сказав: «Що ви прийшли сказати? Я бачу, що ви хочете сказати щось, але нічого не кажете. В чому причина?»
Текст* 18: Тоді заговорив Ніт'янанда Прабгу: «Ми хочемо Тобі дещо сказати. Хоча ми не можемо цього не сказати, говорити дуже боїмося.
Текст* 19: Ми хочемо звернутися до Тебе з одним проханням, може достойним, а може ні. Річ ось у чім: якщо цар Орісси не зустрінеться з Тобою, він стане жебраком».
Текст 20: Ніт'янанда Прабгу вів далі: «Цар вирішив стати старцем, на знак старцювання вдягнувши сережку зі слонової кістки. Він не хоче насолоджуватись своїм царством, якщо не побачить лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 21: Ніт'янанда Прабгу розповідав далі: «Цар також вилив своє прагнення побачити місяцеподібне обличчя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, досхочу напоївши свої очі. Він хотів би притиснути до серця лотосові стопи Господа».
Текст* 22: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув це все, Його ставлення, певно ж, полагіднішало, але про людське око Він волів відповісти суворими словами.
Текст 23: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я бачу, що ви всі хочете повести Мене до Катаки, щоб Я зустрівся з царем».
Текст* 24: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Що вже казати за духовний розвиток — Мене засуджуватимуть усі люди. Та що вже казати за всіх людей — Мене картатиме Дамодара.
Текст 25: Я не зустрінуся з царем попри прохання всіх відданих, але якщо Дамодара дозволить, Я таки зустрінуся з ним».
Текст* 26: Дамодара відразу ж відповів: «Господи, Ти цілковито незалежний Верховний Бог-Особа. Тобі відомо все, і тому Ти знаєш, що дозволено і що недозволено.
Текст* 27: Я лише незначна джіва, хіба я спроможний давати вказівки Тобі? За власним вибором Ти зустрінешся з царем. Я побачу це.
Текст* 28: Цар до Тебе дуже прив'язаний, а Ти так само відчуваєш прихильність і любов до нього. З цього мені зрозуміло, що у відповідь на цареву любов до Тебе Ти доторкнешся до нього.
Текст* 29: Хоча Ти Верховний Бог-Особа і найвищою мірою незалежний, Ти все таки залежиш від любові та прихильності Своїх відданих. Це Твоя природа».
Текст* 30: Тоді Ніт'янанда Прабгу сказав: «Хіба знайдеться в трьох світах хто-небудь такий, що міг би попросити Тебе зустрітися з царем?
Текст* 31: Однак хіба не природно для людини, прив'язаної до чогось, пробувати накласти на себе руки, не діставши бажаного?
Текст 32: Наприклад, деякі з дружин брахманів, що складали жертви, померли прямо перед своїми чоловіками, прагнучи до Крішни».
Текст* 33: Тоді Ніт'янанда Прабгу висунув на розгляд Господа пропозицію. «Є один спосіб, — запропонував Він, — як Тобі не зустрічатися з царем, але зробити так, щоб цар жив далі.
Текст 34: Якщо Ти зі Своєї милості пошлеш цареві щось із Свого одягу, цар оживе надією побачитись із Тобою колись у майбутньому».
Текст* 35: Господь сказав: «Всі ви дуже вчені, отож, що ви вирішите, те Я і прийму».
Текст* 36: Тоді Господь Ніт'янанда Прабгу, попрохавши Ґовінду, взяв накидку, яку носив Господь.
Текст* 37: Цей старий одяг Ніт'янанда Прабгу передав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї, а Сарвабгаума Бгаттачар'я послав його цареві.
Текст 38: Коли цар дістав ту одежину, він почав поклонятися їй, як поклонявся б Самому Господеві.
Текст* 39: Повертаючись зі служби в південній Iндії, Рамананда Рая попрохав царевого дозволу піти жити разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 40: Коли Рамананда Рая попрохав царевого дозволу піти жити разом із Господом, цар з великим задоволенням відразу погодився. Для себе цар став просити, щоб Рамананда Рая влаштував йому зустріч із Господом.
Текст* 41: Цар сказав Рамананді Раї: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже й дуже милостивий до тебе. Будь ласка, неодмінно попрохай Його, щоб Він зустрівся зі мною».
Текст* 42: Цар і Рамананда Рая разом повернулись до Джаґаннатга- кшетри [Пурі], і Шрі Рамананда Рая зустрівся зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 43: Під час зустрічі Рамананда Рая розповів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу про екстатичну любов царя. Щойно випадала нагода, Рамананда Рая знову й знову розповідав Господу про царя.
Текст 44: Шрі Рамананда Рая насправді був царським міністром і дипломатом. Він був дуже досвідченим у стосунках з іншими і, просто описуючи цареву любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, поступово пом'якшував серце Господа.
Текст* 45: Махараджа Пратапарудра дуже непокоївся і не міг стерпіти своєї неспроможності зустрітися з Господом. Тому Шрі Рамананда Рая за допомогою дипломатії намагався влаштувати для царя зустріч з Господом.
Текст* 46: Шрі Рамананда Рая відверто попрохав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу: «Будь ласка, покажи цареві Свої лотосові стопи хоча б один раз».
Текст* 47: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Дорогий Раманандо, ти повинен прохати про це, поміркувавши спочатку, чи годиться санн'ясі зустрічатися з царем.
Текст* 48: Якщо монах, котрий живе з жебрів, зустрічається з царем, його життя зазнає краху як на цьому світі, так і на тому. Справді, що вже тут казати про той світ? Навіть у цьому світі, якщо санн'ясі зустрінеться з царем, його засміють».
Текст* 49: Рамананда Рая відповів: «Господи, Ти верховна незалежна особа. Тобі нема чого когось боятися, бо Ти ні від кого не залежиш».
Текст* 50: Коли Рамананда Рая звернувся до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу як до Верховного Бога-Особи, Чайтан'я Махапрабгу заперечив: «Я не Верховний Бог-Особа, Я звичайна людина. Тому Я повинен боятися громадської думки в трьох сферах: коли дію тілом, розумом та словами.
Текст* 51: Щойно люди знаходять невеличку хибу в поведінці санн'ясі, розголос про це поширюється, наче пожежа. Чорнильної плями не сховати на білій тканині. Вона відразу впадає у вічі».
Текст* 52: Рамананда Рая відповів: «Дорогий Господи, Ти врятував так багато грішників. А Пратапарудра, цар Орісси, — Господній слуга і Твій відданий».
Текст* 53: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Великий глек може бути повний молока, але якщо він осквернений хоча б краплею алкоголю, до нього не можна доторкатись.
Текст* 54: Певно, що цар посідає всі хороші якості, але одне те, що він називається царем, оскверняє все.
Текст* 55: Але якщо ти все одно палко наполягаєш, щоб Я зустрівся з царем, тоді приведи, будь ласка, його сина, і Я з ним зустрінусь.
Текст 56: У явлених писаннях сказано, що син представляє батька, тому, якщо син царя зустрінеться зі Мною, це буде однаково, що цар сам зустрінеться зі Мною».
Текст* 57: Тоді Рамананда Рая пішов до царя й розповів про свою розмову з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. З наказу Господа він привів до Нього на зустріч царевого сина.
Текст* 58: Царевич, який тільки вступав у вік юності, був дуже вродливий. Він мав темну шкіру і широкі, мов пелюстки лотоса, очі.
Текст* 59: Царевич був вбраний у жовтий одяг, і його тіло прикрашали всіяні самоцвітами оздоби. Тому кожен, хто його бачив, згадував про Господа Крішну.
Текст* 60: Побачивши юнака, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу згадав Крішну. В любовному екстазі привітавши його, Господь став говорити.
Текст 61: «Оце великий відданий, — сказав Шрі Чайтан'я Махапрабгу. — Кожен, хто його бачить, згадує про Верховного Бога- Особу, Крішну, сина Махараджі Нанди».
Текст* 62: Шрі Чайтан'я Махапрабгу додав: «Я дуже зобов'язаний цьому юнакові вже просто за те, що його побачив». З цими словами Господь знову обійняв царевича.
Текст* 63: Щойно Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу доторкнувся до царевича, в тілі того відразу проявились ознаки любовного екстазу. Серед цих ознак був піт, тремтіння, сльози, заціпеніння та захват.
Текст* 64: Хлопець почав плакати й танцювати, вигукуючи: «Крішна! Крішна!» Побачивши ознаки, які проявлялися в його тілі, і його спів та танець, усі віддані віддали хвалу його великому духовному успіху.
Текст* 65: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу вгамував юнака і наказав йому щодня приходити й зустрічатися з Ним.
Текст* 66: Врешті Рамананда Рая з хлопцем залишили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, і Рамананда відвів хлопця назад до царевого палацу. Цар дуже зрадів, почувши про те, що трапилось із його сином.
Текст* 67: Просто обійнявши сина, цар поринув у любовний екстаз, немов доторкнувся до Самого Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 68: Від того дня щасливий царевич став одним із найближчих відданих Господа.
Текст* 69: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу спілкувався зі Своїми чистими відданими, проводячи Свої розваги і поширюючи рух санкіртани.
Текст* 70: Деякі з визначних відданих, як-от Адвайта Ачар'я, запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому на обід. Господь приймав запрошення і приходив з гуртом Своїх відданих.
Текст* 71: Так Господь дуже радісно проводив дні. Нарешті надійшов час свята колісниць Господа Джаґаннатги.
Текст* 72: Шрі Чайтан'я Махапрабгу спочатку покликав Каші Мішру, тоді наглядача храму, а тоді Сарвабгауму Бгаттачар'ю.
Текст 73: Коли ці троє людей прийшли перед Господа, Він попрохав у них дозволу помити храм Ґундіча.
Текст* 74: Почувши, що Господь прохає дозволу помити храм Ґундіча, падічга, храмовий наглядач, сказав: «Дорогий повелителю, ми всі Твої слуги. Все, що Ти бажаєш, ми зобов'язані зробити.
Текст* 75: Цар дав мені особливе розпорядження, щоб я негайно виконував усе, що накаже Твоя Господня Милість.
Текст* 76: Дорогий Господи, мити храм — це служіння, не гідне Тебе. Однак, якщо Ти бажаєш це зробити, треба розцінювати це як одну з Твоїх розваг.
Текст* 77: Щоб мити храм, Тобі треба багато глеків та віників. Тож накажи лишень, і я негайно Тобі це все принесу».
Текст* 78: Дізнавшись про бажання Господа, він одразу приніс сто нових глеків та сто віників підмітати храм.
Текст* 79: Наступного дня рано-вранці Господь узяв Своїх особистих супутників і власноручно кожному намастив тіло сандаловою пастою.
Текст* 80: Далі він Своєю рукою дав кожному відданому по вінику і, взявши усіх з Собою, Сам пішов до храму Ґундіча.
Текст* 81: Разом зі Своїми супутниками Господь пішов чистити храм Ґундіча. Насамперед вони підмели храм віниками.
Текст* 82: Господь ретельно вичистив всю внутрішню частину храму, включно зі стелею. Після того Він зняв з місця престол [сімхасану], почистив його і поставив назад.
Текст* 83: Так Господь та Його супутники підмели й прибрали всі храмові приміщення, великі й маленькі, а тоді прибрали територію між храмом і залом для кіртану.
Текст* 84: Весь храм зі всіх боків прибирали сотні відданих, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто працював, навчаючи інших.
Текст* 85: Шрі Чайтан'я Махапрабгу з великою радістю мив і вичищав храм, постійно повторюючи святе ім'я Господа Крішни. Усі віддані також повторювали святі імені і виконували кожен свою роботу.
Текст* 86: Все прекрасне тіло Господа було вкрите пилом та брудом, але це тільки підкреслювало Його трансцендентну красу. Iноді, миючи храм, Господь плакав, і подекуди Він навіть мив храм цими сльозами.
Текст* 87: Після того прибрали приміщення, де зберігають їжу для Божества [бгоґа-мандіра]. Потому прибрали подвір'я, а тоді одне по одному всі житлові приміщення.
Текст* 88: Змівши всю траву, порох та пісок в одне місце, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зібрав усе у поділ Свого одягу і висипав надворі.
Текст* 89: За прикладом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу всі віддані з великим задоволенням почали збирати траву й пил у свій одяг і викидати поза межі храму.
Текст* 90: Тоді Господь сказав відданим: «Я визначатиму, скільки ви працювали і як добре чистили храм, за тим, скільки трави й пилу назбирається надворі».
Текст* 91: Хоча всі віддані зносили все сміття на одну купу, купа сміття, яке зібрав Шрі Чайтан'я Махапрабгу, була набагато більша.
Текст* 92: Коли весь храм усередині був прибраний, Господь заново розподілив між відданими ділянки для прибирання.
Текст* 93: Господь наказав тоді вичистити все в храмі дуже ретельно, попідбирати найдрібніший порох, солому та піщинки і повиносити їх надвір.
Текст* 94: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу та всі вайшнави прибрали храм вдруге, Шрі Чайтан'я Махапрабгу радо подивився на результат прибирання.
Текст* 95: Поки храм підмітали, близько ста чоловік стояли напоготові з набраними глеками, чекаючи від Господа наказу лити воду.
Текст* 96: Щойно Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав нести воду, відразу принесли сто глеків, набраних по вінця, і поставили перед Господом.
Текст* 97: Насамперед Шрі Чайтан'я Махапрабгу помив головний храмовий вівтар, а тоді стелю, стіни, підлогу, престол [сімхасану] і весь храмовий зал.
Текст* 98: Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам разом зі Своїми відданими почав плескати водою на стелю. Стікаючи, ця вода омивала стіни й підлогу.
Текст* 99: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу взявся власноручно мити престол Господа Джаґаннатги, а віддані стали підносити Господеві воду.
Текст* 100: Усі віддані взялись мити храм. Кожен зі шваброю в руках вичищав храм Господа.
Текст* 101: Хтось приносив воду й лив на руки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, а хтось лив воду на Його лотосові стопи.
Текст* 102: Хтось крадькома пив ту воду, яка стікала з лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Хтось жебрав цю воду, а хтось роздавав цю воду в милостиню.
Текст* 103: Помивши зал, воду випустили через стік, і вона, витікши, розтеклася подвір'ям.
Текст* 104: Господь Своїм одягом вимив кімнати і так само вимив трон.
Текст* 105: Так храм помили водою з сотні глеків. Коли всі приміщення були помиті, думки відданих стали так само чистими, як храм.
Текст* 106: Після прибирання в храмі стало чисто, прохолодно і приємно, мовби проявився чистий розум Самого Господа.
Текст* 107: Воду з озера носили сотні людей, і тому на березі ніде було стати. Через те дехто почав брати воду з криниці.
Текст* 108: Сотні відданих приносили глеками воду, і сотні відданих забирали порожні глеки, щоб набрати їх знову.
Текст* 109: Крім Ніт'янанди Прабгу, Адвайти Ачар'ї, Сварупи Дамодари, Брахмананди Бгараті та Парамананди Пурі, всі інші наповнювали й приносили глеки.
Текст* 110: Від зіткнення між людьми багато глеків побилося, і сотні людей приходили з новими глеками набирати воду.
Текст* 111: Хтось наповнював глеки, а хтось мив кімнати, але всі повторювали святі імена Крішна і Харі.
Текст* 112: Один прохав глек з водою, промовляючи святі імена «Крішна, Крішна», а інший давав глек, промовляючи «Крішна, Крішна».
Текст* 113: Коли комусь треба було що-небудь сказати, він робив це, промовляючи святе ім'я Крішни. Так святе ім'я Крішни стало знаком для всіх, хто чого-небудь хотів.
Текст* 114: В любовному екстазі промовляючи святе ім'я Крішни, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сам-один виконував роботу сотень людей.
Текст* 115: Здавалося, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу чистив і мив сотнею рук. Він підходив до кожного відданого і вчив, як треба працювати.
Текст* 116: Коли Господь бачив, що хтось працює гарно, Він хвалив його, але коли бачив, що хтось не працює так, як Господу хотілося б, то негайно картав цю особу, не маючи на неї ніякого зла.
Текст* 117: Господь казав: «Молодець, навчи, будь ласка, й інших, щоб вони теж так гарно працювали».
Текст* 118: Щойно вони чули від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу такі слова, їм ставало соромно. Після того ці віддані заходжувались коло роботи.
Текст* 119: Вони помили місце, що називається Джаґамохана, а тоді приміщення, де зберігають харчові запаси. Вимили також усі інші приміщення.
Текст* 120: Так помили залу для зустрічей, все подвір'я, узвишшя для сидіння, кухню та всі інші кімнати.
Текст* 121: Всі приміщення навколо храму помили дуже ретельно всередині і зовні.
Текст* 122: Коли все було ретельно вимито, один вайшнава з Бенґалії, дуже розумний і простодушний, підійшов і вилив глек води на лотосові стопи Господа.
Текст* 123: Потім цей Ґаудія-вайшнава зібрав цю воду і сам випив. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив це, Йому стало дещо прикро і Він про людське око розсердився.
Текст* 124: Хоча Господь, звичайно, був задоволений з цього вайшнава, Він розсердився зовні, щоб встановити етикет, який відповідає релігійним засадам.
Текст* 125: Господь гукнув Сварупу Дамодару і сказав йому: «Поглянь- но, як себе поводить твій бенґальський вайшнава.
Текст* 126: Цей бенґалець у храмі Бога-Особи помив Мої стопи. Мало того, він ще й випив цю воду.
Текст 127: Тепер Я не знаю, що на Мене чекає за цей гріх. Справді, твій бенґальський вайшнава поставив Мене в дуже незручне становище».
Текст* 128: Тоді Сварупа Дамодара Ґосвамі схопив цього Ґаудія-вайшнаву за шию і, підштовхуючи, вивів його з храму Ґундіча Пурі, наказавши не заходити.
Текст* 129: Повернувшись до храму, Сварупа Дамодара Ґосвамі попрохав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу вибачити цю несвідому людину.
Текст* 130: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений. Він попрохав усіх відданих сісти у два ряди з обох боків.
Текст* 131: Сам Господь сів посередині і став визбирувати всі травинки, піщинки та всіляке сміття.
Текст* 132: Збираючи піщинки й травинки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я перевірю, скільки хто зібрав, і того, хто збере найменше від усіх, Я попрошу дати штраф солодкими коржиками й солодким рисом».
Текст* 133: Так усі приміщення храму Ґундіча були досконало вичищені та вимиті. Усі приміщення були прохолодні та бездоганно чисті, як очищений і вмиротворений розум.
Текст* 134: Коли воду зі всіх приміщень нарешті випустили через коридори, здавалося, що це потекли нові річки, несучи свої води в океан.
Текст 135: Всі дороги за воротами храму також стали чисті, і ніхто не міг точно сказати, як це сталося.
Текст 136: Також Шрі Чайтан'я Махапрабгу всередині і зовні вичистив храм Нрісімхи. Врешті-решт Він кілька хвилин відпочив, а тоді почав танцювати.
Текст* 137: Всі віддані навколо Шрі Чайтан'ї Махапрабгу громадою співали святі імена. Господь, наче безумний лев, танцював посередині.
Текст* 138: Як завжди, коли Чайтан'я Махапрабгу танцював, Він тремтів, прів, бліднув, лив сльози, виявляв захват і голосно вигукував. Сльози з Його очей омивали Його тіло і тих, хто стояв поряд.
Текст* 139: Від сліз з очей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу тіла всіх відданих були мокрі. Сльози лилися з Його очей, немов дощ у місяці шравана.
Текст* 140: Небо наповнилось величним і голосним співом санкіртани, а земля двигтіла від стрибків і танцю Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 141: Шрі Чайтан'ї Махапрабгу завжди був до серця голосний спів Сварупи Дамодари. Тому, чуючи його спів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу в захваті танцював і високо підстрибував.
Текст* 142: Так Господь якийсь час співав і танцював, аж нарешті зупинився, беручи до уваги обставини.
Текст* 143: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу звелів танцювати Шрі Ґопалі, сину Адвайти Ачар'ї.
Текст* 144: Танцюючи в любовному екстазі, Шрі Ґопала зімлів і непритомний упав на землю.
Текст* 145: Коли Шрі Ґопала зімлів, Адвайта Ачар'я швидко взяв його на коліна. Побачивши, що син не дихає, Адвайта Ачар'я дуже стурбувався.
Текст* 146: Адвайта Ачар'я разом з іншими відданими почав повторювати святе ім'я Господа Нрісімхи і бризкати на сина водою. Від звуку святих імен Господа Нрісімхи, що їх повторювали всі віддані, здавалось, дрижав увесь світ.
Текст* 147: Хлопець ніяк не опритомнював, і Адвайта Ачар'я та інші віддані заплакали.
Текст* 148: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу поклав руку на груди Шрі Ґопали і голосно сказав: «Ґопало, встань».
Текст* 149: Щойно Ґопала почув голос Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він одразу прийшов до тями. Тоді всі віддані почали танцювати, співаючи святе ім'я Харі.
Текст 150: Цей випадок докладно описав Вріндавана даса Тгакура. Тому я розповів про це лише коротко.
Текст* 151: Відпочивши, Шрі Чайтан'я Махапрабгу та всі віддані пішли омиватись.
Текст* 152: Омившись, Господь вийшов на берег озера і передягнувся в сухе. Поклонившись Господу Нрісімхадеві, храм якого стояв поряд, Господь зайшов у сад.
Текст* 153: У саду Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів разом з іншими відданими, і тоді прийшов Ванінатга Рая, принісши всякого маха- прасаду.
Текст* 154-155: Каші Мішра й Туласі, храмовий наглядач, принесли стільки прасаду, скільки могли з'їсти п'ятсот чоловік. Побачивши величезну кількість прасаду, що складався з рису, коржиків, солодкого рису та різних овочів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений.
Текст* 156: Серед відданих, що були присутні зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, були Парамананда Пурі, Брахмананда Бгараті, Адвайта Ачар'я та Ніт'янанда Прабгу.
Текст* 157: Там були також Ачар'яратна, Ачар'янідгі, Шріваса Тгакура, Ґададгара Пандіта, Шанкара, Нанданачар'я, Раґгава Пандіта і Вакрешвара.
Текст* 158: Отримавши дозвіл Господа, сів також Сарвабгаума Бгаттачар'я. Шрі Чайтан'я Махапрабгу та всі Його віддані сиділи на дерев'яних сидіннях.
Текст* 159: Усі віддані розсілись рядами щоб обідати.
Текст* 160: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову й знову гукав: «Харідасо, Харідасо», поки Харідаса, стоячи віддалік, відізвався.
Текст* 161: Харідаса Тгакура сказав: «Нехай Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу обідає з відданими. Я дуже ниций і не можу сісти поміж вами.
Текст* 162: Ґовінда дасть мені прасад потім, за воротами». Розуміючи його думки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу більше його не кликав.
Текст* 163-164: Сварупа Дамодара Ґосвамі, Джаґадананда, Дамодара Пандіта, Ґопінатга, Ванінатга і Шанкара роздавали прасад, а віддані час від часу вигукували святі імена.
Текст* 165: Колись Господь Крішна обідав у лісі, а тепер цю саму розвагу нагадав Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 166: Від одної згадки про ігри Господа Шрі Крішни Шрі Чайтан'ю Махапрабгу огорнув бурхливий любовний екстаз. Але, беручи до уваги час та обставини, Він дещо стримався.
Текст 167: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Мені можете покласти звичайну страву з овочів, що називається лапгра-в'янджана, а відданим покладіть ліпші страви, як оце коржики, солодкий рис та амріта-ґутіка».
Текст* 168: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу всевідаючий і тому знав, кому які страви подобаються. Отож Він вказував Сварупі Дамодарі, щоб той накладав кожному з відданих саме ці страви до його повного вдоволення.
Текст* 169: Джаґадананда пішов роздавати прасад і раптом поклав на тарілку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу всі найвишуканіші страви.
Текст* 170: Коли на тарілку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу клали такий вишуканий прасад, Господь зовні дуже сердився. Однак, коли ці наїдки, іноді хитрощами, іноді силоміць, вже опинялись на Його тарілці, Господь був задоволений.
Текст* 171: Коли Шрі Чайтан'ї Махапрабгу отак наклали прасаду, Він якийсь час просто дивився на нього. Нарешті, побоюючись Джаґадананди, Господь трохи поїв.
Текст* 172: Господь знав, що якщо Він не поїсть страв, які наклав Джаґадананда, то Джаґадананда неодмінно поститиметься. Побоюючись цього, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'їв дещо з прасаду, який той поклав.
Текст* 173: Тоді Сварупа Дамодара Ґосвамі приніс чудові солодощі і, ставши перед Господом, запропонував їх Йому.
Текст* 174: Сварупа Дамодара Ґосвамі сказав: «Візьми трішки цього маха-прасаду, покуштуй, як воно смакує, після того, як це прийняв Господь Джаґаннатга».
Текст* 175: З цими словами Сварупа Дамодара Ґосвамі поклав деякі солодощі перед Господом, і Господь з любові до нього з'їв їх.
Текст* 176: Сварупа Дамодара і Джаґадананда знову й знову підносили Господеві різні наїдки. Так вони проявляли свою любов до Господа. Їхня поведінка була геть незвичайною.
Текст* 177: Господь посадовив Сарвабгауму Бгаттачар'ю зліва від Себе, і коли Сарвабгаума Бгаттачар'я побачив поведінку Сварупи Дамодари та Джаґадананди, він усміхнувся.
Текст* 178: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів нагодувати Сарвабгауму Бгаттачар'ю також вишуканими стравами. Тому Він з любов'ю спонукав роздавачів знову й знову накладати йому на тарілку вишукані наїдки.
Текст* 179: Ґопінатга Ачар'я також приніс вишукані страви і з дуже люб'язними словами підніс їх Сарвабгаумі Бгаттачар'ї.
Текст 180: Поклавши Сарвабгаумі Бгаттачар'ї вишуканий маха-прасад, Ґопінатга Ачар'я сказав: «Тільки зважте, яка матеріалістична раніше була поведінка Бгаттачар'ї! I зважте, яким трансцендентним блаженством він тепер насолоджується!»
Текст* 181: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів Ґопінатзі Ачар'ї: «Я був просто малорозумний логік. Але з твоєї милості я дістав це досконале багатство.
Текст* 182: Хто, крім Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — вів далі Сарвабгаума Бгаттачар'я, — проявляє таку милість! Він ворону перетворив на Ґаруду. Хто здатний на таку милість?
Текст* 183: У товаристві шакалів, що звуться логіками, я просто не припиняв гавкати: «гав, гав». Тепер же тим самим ротом я повторюю святі імена Крішна і Харі.
Текст 184: Якщо раніше я спілкувався з невідданими Господу дослідниками логіки, то тепер я занурений у хвилі нектарного океану спілкування з відданими».
Текст* 185: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї: «Ти мав свідомість Крішни ще з минулого життя. Отож ти любиш Крішну так сильно, що, просто спілкуючись з тобою, ми всі теж розвиваємо свідомість Крішни».
Текст 186: У трьох світах немає іншої такої особи, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу, що завжди так прагнула б звеличити своїх відданих і дарувати їм радість.
Текст* 187: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв усі рештки їжі, піднесеної Джаґаннатзі, як оце коржики та солодкий рис, і став роздавати відданим, гукаючи кожного окремо.
Текст* 188: Шрі Адвайта Ачар'я та Ніт'янанда Прабгу сіли поряд, і, коли стали роздавати прасад, Вони почали жартома сваритись.
Текст* 189: Спочатку Адвайта Ачар'я сказав: «Я сиджу поряд із невідомим жебраком і їм разом з Ним, так що Я не знаю, що тепер на Мене чекає.
Текст* 190: Шрі Чайтан'я Махапрабгу живе на ступені зречення. Тому Він не бере до уваги ніяких хиб. Насправді, санн'ясі не зазнає шкоди, хоч би де він дістав їжу.
Текст* 191: Згідно з шастрами, для санн'ясі немає гріха їсти в чужій оселі. Однак для брахмани-господаря чинити так буде неправильно.
Текст* 192: Домогосподарю не годиться обідати з кимось, чиї народження, рід, вдача і поведінка невідомі».
Текст* 193: Ніт'янанда Прабгу відразу ж дав відкоша Шрілі Адвайті Ачар'ї: «Ти вчитель імперсонального монізму, а моністичні судження становлять велику перепону для розвитку чистого відданого служіння.
Текст 194: Той, хто прихиляється до Твоєї імперсональної філософії монізму, крім Брахмана, нічого не визнає».
Текст 195: Ніт'янанда Прабгу вів далі: «Ти такий моніст! А Я зараз їм поряд із Тобою. Не знаю, як це тепер вплине на Мій розум».
Текст* 196: Так Вони підносили один одному хвалу, перекидаючись репліками, хоча зовні Їхні похвали здавались закидами і скидались на лайку.
Текст* 197: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу став підкликати усіх вайшнавів і давати кожному маха-прасад, немовби розбризкуючи нектар. Тим часом жартівлива суперечка між Адвайтою Ачар'єю та Ніт'янандою Прабгу набирала дедалі більшого смаку.
Текст* 198: Пообідавши, усі вайшнави встали і почали вигукувати святе ім'я Харі, луна від якого наповнила всі вищі та нижчі планетні системи.
Текст* 199: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу підніс усім Своїм вірним особистим супутникам ґірлянди і сандалову пасту.
Текст* 200: Сім чоловік на чолі зі Сварупою Дамодарою, що роздавали прасад іншим, в кінці пообідали в приміщенні.
Текст* 201: Ґовінда акуратно відклав трохи їжі, яку не доїв Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Пізніше частину цих решток він дав Харідасі Тгакурі.
Текст* 202: Згодом рештки їжі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу були роздані відданим, які просили про них, і в кінці Ґовінда сам поїв те, що залишилось.
Текст* 203: Цілковито незалежний Верховний Бог-Особа проводить багато різних розваг. Розвага з прибиранням і миттям храму Ґундіча — це лише одна з них.
Текст 204: Наступного дня відзначали свято Нетротсава. Це велике свято було самим життям відданих.
Текст* 205: Півмісяця всі сумували, не маючи змоги бачити Божество Господа Джаґаннатги. Побачивши Господа під час цього свята, віддані були дуже щасливі.
Текст* 206: З цієї нагоди Шрі Чайтан'я Махапрабгу, дуже щасливий, узяв з Собою всіх відданих і пішов до Господа в храм.
Текст 207: Щоразу, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов до храму, попереду йшов Кашішвара, стримуючи натовп людей, а позаду — Ґовінда, що ніс глек санн'ясі з водою.
Текст* 208: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов до храму, Парамананда Пурі і Брахмананда Бгараті йшли перед Ним, а з двох боків від Господа йшли Сварупа Дамодара і Адвайта Ачар'я.
Текст* 209: Решта відданих захоплено простували до храму Господа Джаґаннатги слідом за ними.
Текст 210: Палко прагнучи побачити Господа, вони всі порушили приписи і зайшли до приміщення, де пропонують їжу, щоб побачити Господнє обличчя.
Текст* 211: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже спрагся за змогою бачити Господа, і Його очі стали подібними до двох бджіл, що пили мед із лотосових очей Господа Джаґаннатги, що є Сам Крішна.
Текст 212: Очі Господа Джаґаннатги затьмарювали красу розквітлих лотосів, а Його шия вилискувала, наче дзеркало з сапфіру.
Текст* 213: Підборіддя Господа, що мало світло-жовтий колір, красою перевершувало квітку бандгулі. Від цього виглядала ще прекраснішою Його м'яка усмішка, від якої немовби розходились блискучі хвилі нектару.
Текст* 214: Сяйво Його прекрасного обличчя щомиті збільшувалось, і очі сотень і тисяч відданих пили цей мед, наче бджоли.
Текст 215: Що більше їхні очі пили медв'яний нектар Його лотосового обличчя, то більше зростала їхня спрага. Їхні очі не відривались від Господа.
Текст* 216: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані впивалися трансцендентним блаженством, споглядаючи лице Джаґаннатги. Це тривало до півдня.
Текст* 217: Як завжди, в тілі Чайтан'ї Махапрабгу проявлялись ознаки трансцендентного блаженства. Він прів і тремтів, а з Його очей невпинно текли сльози. Але Господь стримував сльози, щоб вони не заважали Йому дивитись на лице Господа.
Текст* 218: Їхнє споглядання Господа Джаґаннатги переривалось обличчя тільки тоді, коли Господеві пропонували їжу. Після того вони знову дивились на Його лице. Коли Господеві підносили їжу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу починав співати кіртан.
Текст* 219: Від радості, яку Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував, побачивши обличчя Господа Джаґаннатги, Він забув про все. Однак опівдні віддані повели Його пообідати.
Текст* 220: Знаючи, що наступного ранку почнеться свято колісниць, усі служителі Господа Джаґаннатги пропонували Господеві подвійні підношення їжі.
Текст* 221: Я коротко розповів про Господні розваги прибирання та миття храму Ґундіча. Побачивши ці розваги або почувши про них, навіть грішники можуть пробудити свою свідомість Крішни.
Текст 222: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.