рī-ґуіч-мандірам тма-вндаі

саммрджайан кшланата са ґаура

сва-чіттавач чгīталам уджджвала ча

кшопавеаупайіка чакра

рī-ґуіч — відомий як Ґундіча; мандірам — храм; тма-вндаі — зі Своїми супутниками; саммрджайан — миючи; кшланата — очистивши; са — той; ґаура — Шрі Чайтан'я Махапрабгу; сва-чітта-ват — наче Своє серце; īталам — прохолодним та сповненим спокою; уджджвалам — блискучим та чистим; ча — і; кша — Господа Шрі Крішни; упавеа — для входження; аупайікам — гідним; чакра — зробив.


Текст

Разом зі Своїми відданими та супутниками Шрі Чайтан'я Махапрабгу помив та вичистив храм Ґундіча, зробивши храм так само прохолодним і блискучим, як Його власне серце. Від цього храм став достойним місцем для перебування Господа Шрі Крішни.

Комментарий

В «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура наводить стислий огляд цієї глави. Цар Орісси, Махараджа Пратапарудра, доклав усіх зусиль для того, щоб зустрітися з Господом Чайтан'єю Махапрабгу. Шріла Ніт'янанда Прабгу та інші віддані розповіли Господеві про бажання царя, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу не погоджувався на зустріч із ним. Тоді Шрі Ніт'янанда Прабгу, щоб якось зарадити справі, послав цареві дещо з Господнього верхнього одягу. Наступного дня Рамананда Рая знову став прохати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу зустрітися з царем, і Господь, відхиливши прохання Рамананди Раї, сказав, щоб він привів царевого сина. Царевич прийшов до Господа вдягнутий як вайшнава, тим самим нагадуючи про Крішну. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив сина Махараджі Пратапарудри.

Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу помив храм Ґундіча, підготувавши його до свята Ратга-ятри. Потім Він омився в озері Iндрад'юмна і прийняв прасад у саду неподалік. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу мив храм Ґундіча, один Ґаудія- вайшнава омив лотосові стопи Господа і випив цю воду. Це мало на відданого великий вплив, пробудивши в ньому екстатичну любов. Під час кіртану, який відбувався після миття храму Ґундіча, знепритомнів син Адвайти Прабгу на ім'я Ґопала, і, коли він ніяк не приходив до тями, Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявив до нього ласку, пробудивши його. Під час прасаду між Ніт'янандою Прабгу та Адвайтою Прабгу відбулась жартівлива розмова. Адвайта Прабгу сказав, що Ніт'янанду Прабгу ніхто не знає і що брахмана-господар не повинен обідати з кимось, кого не знають у товаристві. У відповідь на цей жартівливий закид Шрі Ніт'янанда Прабгу відповів, що Адвайта Ачар'я — моніст і що невідомо, як може вплинути на розум обід з таким імперсоналістом. Розмова цих двох прабгу — Ніт'янанди Прабгу та Адвайти Прабгу — має глибокий зміст, який здатна вхопити тільки людина гострого розуму. Коли пообідали всі вайшнави, Сварупа Дамодара та інші поїли прасаду у кімнаті. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув велику радість, коли побачив Божество Джаґаннатги після періоду Його відсутності. Разом з Господом Чайтан'єю Божество споглядали всі віддані, і всі були дуже щасливі.