 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Я шанобливо схиляюсь перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, що Сам насолоджувався смаком екстатичної любові до Крішни, а тоді навчив цього Своїх відданих. Викладаючи науку екстатичної любові до Крішни, Він втаємничив їх у трансцендентне знання.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа!
Текст* 3: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі серед Своїх відданих, завжди занурений в екстатичну любовну відданість.
Текст* 4: Наступного року, як завжди, віддані з Бенґалії прийшли до Джаґаннатга Пурі, й Шрі Чайтан'я Махапрабгу зустрів їх так само, як і за попередніх років.
Текст* 5: Разом з бенґальськими відданими прийшов один чоловік на ім'я Калідаса. Він ніколи не промовляв нічого, крім святого імені Крішни.
Текст* 6: Калідаса був дуже піднесений відданий, але держався просто й великодушно. За всіма своїми справами він завжди повторював святе ім'я Крішни.
Текст 7: Коли він для забави грав у кості, перед тим як їх кинути, Він примовляв: «Харе Крішна!»
Текст* 8: Калідаса був дядько Раґгунатги даси Ґосвамі. Усе своє життя, навіть у старості, він старався доїдати рештки їжі вайшнавів.
Текст* 9: Калідаса їв рештки їжі від усіх вайшнавів, які тільки були в Бенґалії.
Текст* 10: Він ходив до всіх вайшнавів, котрі походили з брахманських родин, чи вони були неофіти, чи піднесені віддані, і пригощав їх добірними стравами.
Текст* 11: Він прохав у цих вайшнавів їхні недоїдки, а якщо ті не давали, то він ховався неподалік.
Текст* 12: Коли ці вайшнави, поївши, викидали тарілку з листя, Калідаса виходив із схованки, підбирав ці листи і вилизував рештки.
Текст* 13: Так само він ішов з дарунками в оселі вайшнавів із сімей шудр, а потім ховався й підбирав недоїдки, які вони викидали.
Текст 14: Тоді жив один великий вайшнава на ім'я Джгаду Тгакура, що походив із касти бгунімалі. Калідаса взяв плоди манґо і пішов до нього додому.
Текст* 15: Калідаса подарував манґо Джгаду Тгакурі й шанобливо поклонився йому. Потім він шанобливо поклонився також дружині Тгакури.
Текст* 16: Коли Калідаса прийшов до Джгаду Тгакури, той святий сидів разом з дружиною. Побачивши Калідасу, Джгаду Тгакура відразу ж так само шанобливо поклонився йому.
Текст* 17: Якийсь час порозмовлявши з Калідасою, Джгаду Тгакура люб'язно звернувся до нього.
Текст* 18: «Я належу до низької касти, а ти дуже шановний гість. Як я можу тобі послужити?
Текст* 19: Дозволь, я передам продуктів до оселі брахмани, і ти можеш поїсти там прасаду. Якщо ти згодишся на це, я буду щасливий».
Текст* 20: Калідаса відповів: «Пане, змилуйся наді мною. Я дуже ниций і грішний, але прийшов тебе побачити.
Текст* 21: Просто побачивши тебе, я очистився. Я дуже зобов'язаний тобі, адже тепер моє життя увінчалось успіхом.
Текст* 22: Пане, я маю одне бажання. Зжалься наді мною і постав свої стопи мені на голову, щоб пил з них доторкнувся до мене».
Текст* 23: Джгаду Тгакура відповів: «Тобі не годиться прохати мене про таке. Я належу до родини дуже низької касти, а ти поважний і заможний добродій».
Текст* 24: Тоді Калідаса прочитав кілька віршів, і, почувши їх, Джгаду Тгакура дуже зрадів.
Текст 25: «Нехай навіть людина великий вчений і знавець ведичних творів на санскриті, її не визнають за Мого відданого, якщо вона не виконує чистого відданого служіння. Проте нехай навіть людина народилася у родині собакоїдів, вона Мені дуже дорога, якщо вона чистий відданий і її діяльність не мотивована бажанням насолоджуватись плодами праці чи умоглядними розумуваннями. Така людина гідна якнайбільшої шани, і від неї треба приймати все, що вона дає. Такі віддані гідні поклоніння так само, як Я».
Текст 26: «Нехай навіть людина народилась у брахманічній сім'ї і має всі дванадцять брахманічних якостей, — якщо попри це в неї нема відданості лотосовим стопам Господа Крішни, чий пупок схожий на лотос, вона нижча за чандалу, який присвятив розум, слова, вчинки, статки і життя на служіння Господеві. Просто народитись у брахманічній родині чи мати брахманічні якості — ще не досить. Треба стати чистим відданим Господа. Шва-пача, або чандала, який відданий Господу, звільняє не тільки себе, а й усю свою родину, тимчасом як брахмана, який просто має брахманічні якості, але не відданий Господу, нездатний очистити навіть себе, а свою родину й поготів».
Текст* 27: «Дорогий Господи, той, з чийого язика ніколи не сходить Твоє святе ім'я, — величніший навіть за посвяченого брахману. Хоча він, може, народився у родині собакоїдів і тому з матеріального погляду може належати до найнижчих з людей, він попри те гідний слави. Такий чудесний вплив святого імені Господа. Тому вважають, що той, хто повторює святе ім'я Господа, пройшов через усі аскези і склав усі згадані у Ведах великі жертви, він уже омився у всіх святих місцях і вивчив усі Веди. Саме він є справжній арій».
Текст* 28: Вислухавши цитати з «Шрімад-Бгаґаватам», явленого писання, Джгаду Тгакура відповів: «Так, це правда, адже це проголошує шастра. Однак ця правда стосується того, хто справді розвинув високу відданість Крішні.
Текст 29: Цей опис може стосуватися інших, але я не маю такої духовної сили. Я належу до низького роду і не маю навіть крихти відданості Крішні».
Текст* 30: Калідаса ще раз поклонився Джгаду Тгакурі й попрохав дозволу піти. Святий Джгаду Тгакура провів його.
Текст* 31: Попрощавшись із Калідасою, Джгаду Тгакура повернувся до своєї хатини. Коли він пішов, за ним скрізь залишилось багато виразних слідів.
Текст* 32: Калідаса взяв з тих слідів пилу і намастив ним все своє тіло. Після того він сховався неподалік од хатини Джгаду Тгакури.
Текст* 33: Зайшовши до хати, Джгаду Тгакура помітив манґо, які подарував Калідаса, і в розумі запропонував їх Крішна-чандрі.
Текст* 34: Тоді дружина Джгаду Тгакури вийняла манґо із кошика, зробленого з бананового листя й кори, і подала їх чоловікові, а він став їх їсти й обсмоктувати.
Текст* 35: Доївши, він покинув кісточки на банановому листі, й тоді, нагодувавши його, стала їсти дружина.
Текст* 36: Поївши, вона поскидала кісточки в кошик з бананового листя й кори і викинула в яму на сміття.
Текст* 37: Калідаса взяв цю бананову кору, манґові кісточки й шкірку та й пооблизував. Коли він зробив це, його сповнив великий захват екстатичної любові.
Текст* 38: Так Калідаса скуштував недоїдки від усіх вайшнавів Бенґалії.
Текст* 39: Коли Калідаса прийшов до Джаґаннатга Пурі, Нілачали, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обдарував його великою милістю.
Текст* 40: Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня ходив до храму Джаґаннатги, і Його слуга, Ґовінда, ходив із Ним, несучи глек з водою.
Текст* 41: З північного боку Сімха-двари, за брамою, є двадцять дві сходини, що ведуть до храму, а внизу під тими сходами є рівчачок.
Текст* 42: У тому рівчакові Шрі Чайтан'я Махапрабгу омивав стопи і вже після того йшов до храму дивитись на Господа Джаґаннатгу.
Текст* 43: Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Ґовінді, щоб воду, якою омито Його стопи, не брав ніхто.
Текст* 44: Через цей суворий Господній наказ жодна жива істота не могла взяти цієї води. Проте декому з Його наближених відданих вдавалось набрати її хитрощами.
Текст* 45: Одного дня, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу мив там стопи, підійшов Калідаса і підставив долоню.
Текст* 46: Калідаса випив одну пригорщу, потім другу й третю, і лише тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу заборонив йому брати ще.
Текст* 47: «Не роби так більше. Наскільки можна було, Я виконав твоє бажання».
Текст* 48: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це всевишній, всезнаючий Верховний Бог-Особа, отож Він знав, що Калідаса в глибині серця має непохитну віру у вайшнавів.
Текст* 49: За цю його рису Шрі Чайтан'я Махапрабгу задовольнив його, давши йому таку милість, якої не діставав ніхто.
Текст* 50: З південного боку, вгорі, за двадцятьма двома сходинками, стоїть Божество Господа Нрісімхадеви. Якщо підніматись сходами до храму, це Божество стоїть зліва.
Текст* 51: Йдучи до храму, Шрі Чайтан'я Махапрабгу лівим боком кланявся цьому Божеству Господа Нрісімхи. Кланяючись, Він знову й знову промовляв ці вірші:
Текст 52: «Я шанобливо схиляюсь перед Тобою, Господи Нрісімхадево. Ти даруєш радість Махараджі Прахладі, а Твої нігті роздирають груди Хіран'якашіпу, як різець ріже камінь.
Текст* 53: Господь Нрісімхадева і тут, і також з іншого боку. Куди я тільки йду, всюди бачу Господа Нрісімхадеву. Він зовні, і Він в моєму серці. Отож я віддаюсь під захист Господа Нрісімхадеви, предвічного Верховного Бога-Особи».
Текст* 54: Поклонившись Господу Нрісімхадеві, Шрі Чайтан'я Махапрабгу заходив до храму Господа Джаґаннатги. По тому Він повертався до Своєї оселі, виконував полуденні ритуали й обідав.
Текст* 55: Калідаса став за дверима, сподіваючись дістати решток їжі від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Знаючи це, Махапрабгу кивнув Ґовінді.
Текст* 56: Ґовінда розумів усі знаки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, отож зразу дав рештки їжі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Калідасі.
Текст* 57: Доїдання решток їжі вайшнавів має безмежно велику силу, і ця сила спонукала Шрі Чайтан'ю Махапрабгу дарувати Калідасі Свою найбільшу милість.
Текст* 58: Тому, відкинувши відразу й вагання, їжте рештки їжі вайшнавів, бо це дасть вам змогу досягнути в житті всього, чого ви тільки бажаєте.
Текст* 59: Рештки їжі, піднесеної Господу Крішні, називають маха- прасад. А коли оцей маха-прасад поїв відданий, ці рештки називають уже маха-маха-прасад.
Текст* 60: Пил зі стіп відданого, вода, якою омито стопи відданого, і рештки їжі відданого — надзвичайно потужні духовні субстанції.
Текст* 61: Служачи цим трьом речам, людина досягає найвищої мети — екстатичної любові до Крішни. Це знову й знову на цілий світ проголошують усі явлені писання.
Текст* 62: Тож послухайте, дорогі віддані, я знову й знову підкреслюю: будь ласка, вірте в ці три речі й служіть їм, не вагаючись.
Текст* 63: Завдяки цим трьом речам людина досягає найвищої мети життя — екстатичної любові до Крішни. Це найбільша милість Господа Крішни, і доказом тому — Калідаса.
Текст* 64: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі, Нілачалі, і так Він непомітно дарував Калідасі велику милість.
Текст* 65: Того року Шівананда Сена привів з собою дружину й найменшого сина, Пурі дасу.
Текст* 66: Взявши сина, Шівананда Сена пішов побачитися зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Прийшовши, він підштовхнув сина, щоб той поклонився лотосовим стопам Господа.
Текст* 67: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав хлопцеві промовити ім'я Крішни, а тоді повторив ще раз і ще, але хлопець ніяк не проказував святого імені.
Текст* 68: Хоч як Шівананда Сена силкувався змусити сина промовити святе ім'я Крішни, хлопець ніяк не проказував його.
Текст* 69: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я спонукав повторювати святе ім'я Крішни весь світ, навіть дерева та незліченну кількість інших рослин.
Текст* 70: А оцього хлопця Я не зміг впрохати, щоб він повторив святе ім'я Крішни». Почувши це, озвався Сварупа Дамодара Ґосвамі.
Текст* 71: «Господи, — сказав він, — Ти посвятив його в ім'я Крішни, а він, отримавши цю мантру, не зрадить її перед всіма.
Текст* 72: Хлопець повторює мантру подумки, а вголос не проказує. Ось що в нього на думці, як я здогадуюсь».
Текст* 73: Iншого дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав хлопцеві: «Почитай що-небудь, дорогий Пурі дасо». Тоді хлопець склав вірша й перед усіма прочитав.
Текст* 74: «Господь Шрі Крішна наче блакитний лотос, що прикрашає вухо, наче фарба для очей, наче намисто з самоцвітів індраніла для грудей і наче всі оздоби для вріндаванських дівчат-ґопі. Хвала, хвала цьому Господу Шрі Харі, Крішні!»
Текст* 75: Хоча хлопцеві було лише сім років і він не мав жодної освіти, він склав такого гарного вірша! Всі були вражені.
Текст* 76: Така слава безпричинної милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, її не осягнуть і півбоги на чолі з Господом Брахмою.
Текст* 77: Віддані пожили з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу чотири місяці, а тоді з Господнього наказу повернулись до Бенґалії.
Текст* 78: Поки віддані були в Нілачалі, Джаґаннатга Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повністю усвідомлював зовнішню дійсність, але щойно вони пішли, Він знову з головою поринув у божевілля екстатичної любові до Крішни.
Текст* 79: День і ніч Шрі Чайтан'я Махапрабгу безпосередньо насолоджувався Крішниною красою, ароматом Його тіла, смаком, немовби тримав у Своїх руках Крішнині руки.
Текст* 80: Якось, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до храму Господа Джаґаннатги, до Нього підійшов брамник із Сімха- двари й шанобливо поклонився.
Текст* 81: Господь запитав його: «Де Крішна, Моя душа і серце? Будь ласка, покажи Мені Крішну», — і схопив брамника за руку.
Текст* 82: Брамник відповів: «Син Нанди Махараджі отут, ходімо, я покажу».
Текст* 83: Господь Чайтан'я сказав брамнику: «Ти Мій друг. Будь ласка, покажи Мені, де Господь Мого серця». Тоді обидва пішли до залу Джаґамохана, де всі споглядають Господа Джаґаннатгу.
Текст* 84: «Дивись! — мовив брамник. — Ось найкращий Бог-Особа. Звідси Ти можеш досхочу натішити Свої очі, споглядаючи Господа».
Текст* 85: Шрі Чайтан'я Махапрабгу став за велетенською колоною Ґаруда-стамбга і загледівся на Господа Джаґаннатгу. Аж раптом перед Його очима Господь Джаґаннатга перетворився на Господа Крішну з флейтою біля вуст.
Текст* 86: У своїй книжці «Ґауранґа-става-калпаврікша» Раґгунатга даса Ґосвамі чудово змалював цей випадок.
Текст* 87: «ÀДруже-воротарю, де Крішна, Господь Мого серця? Мерщій, покажи Мені Його, будь ласкаÐ — так Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, наче божевільний, звернувся до брамника. Брамник схопив Його за руку і хутко відповів: ÀХодімо, подивись на Свого любого!Ð Нехай цей Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявиться в моєму серці і зведе мене з розуму також».
Текст* 88: Тоді Господу Джаґаннатзі стали підносити їжу, ґопала- валлабга-бгоґу, залунали мушля та дзвони і почалась араті.
Текст* 89: Після араті прасад прибрали, і слуги Господа Джаґаннатги підійшли пригостити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 90: Спочатку прислужники Господа Джаґаннатги вшанували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу ґірляндою, а тоді подали Йому прасад від Господа Джаґаннатги. Прасад був такий чудовий, що самі його пахощі зводили з розуму, а смак і поготів.
Текст* 91: Прасад був зготований з дуже дорогих продуктів, і тому прислужник хотів почастувати ним Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 92: Шрі Чайтан'я Махапрабгу скуштував трохи того прасаду, а решту Ґовінда взяв і зав'язав у край своєї накидки.
Текст* 93: Прасад здавався Шрі Чайтан'ї Махапрабгу у мільйони разів смачнішим за нектар, тому Він був повністю вдоволений. Від щастя волосся на Його тілі стало дибки, а з очей заструмували сльози.
Текст* 94: Шрі Чайтан'я Махапрабгу чудувався: «Звідки в цьому прасаді взявся такий смак? Не інакше, як від дотику нектару з Крішниних вуст».
Текст* 95: Від цієї думки Шрі Чайтан'ю Махапрабгу затопила хвиля екстатичної любові до Крішни, але, побачивши слуг Господа Джаґаннатги, Він стримався.
Текст 96: Господь раз у раз повторював: «Кому дуже щастить, тільки тому випадає дістати крихту їжі, піднесеної Господу».
Слуги з храму Джаґаннатги запитали: «Що означають Твої слова?»
Слуги з храму Джаґаннатги запитали: «Що означають Твої слова?»
Текст* 97: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Це їжа, яку їв Крішна і яку Він Своїми вустами перетворив у нектар. Вона перевершує райський нектар, і здобути її важко навіть таким півбогам, як-от Господь Брахма.
Текст* 98: Їжу, яку залишив Крішна, називають «пгела». Тому, хто отримав хоча б її крихту, дуже пощастило.
Текст* 99: Той, кому усміхається звичайне щастя, нездатний здобути таку милість. Тільки ті, хто здобув повну милість Крішни, можуть отримати таку їжу.
Текст* 100: Слово «сукріті» вказує на праведну діяльність, яку людина виконує з милості Крішни, і якщо комусь пощастить отримати таку милість, він дістає змогу скуштувати їжі, яку їв Господь. Така людина гідна слави».
Текст* 101: По тій мові Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з слугами Господа Джаґаннатги. Подивившись на упала-бгоґу, наступне офірування їжі Господу Джаґаннатзі, Він повернувся до Своєї оселі.
Текст* 102: Закінчивши полуденні ритуали, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів обідати, але весь час Він згадував нектарний смак їжі, яку залишив Крішна.
Текст* 103: Зовні Шрі Чайтан'я Махапрабгу діяв, як завжди, але розум Його сповнював любовний екстаз. Він щосили вгамовував Свій розум, але його щоразу перемагав глибокий екстаз.
Текст* 104: Виконавши вечірні ритуали, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усамітнився з колом Своїх супутників і почав захоплено обговорювати Крішнині розваги.
Текст* 105: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, подав знак, і Ґовінда приніс прасаду від Господа Джаґаннатги. Частку цього прасаду Господь послав Парамананді Пурі та Брахмананді Бгараті.
Текст* 106: Потім Шрі Чайтан'я Махапрабгу поділив прасад між Раманандою Раєю, Сарвабгаумою Бгаттачар'єю, Сварупою Дамодарою Ґосвамі та всіма іншими відданими.
Текст* 107: Надзвичайний смак і пахощі прасаду зачудували всіх.
Текст 108-109: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Всі ці продукти — цукор, камфора, чорний перець, кардамон, гвоздика, масло, спеції чи солодкий корінь — цілком матеріальні. Всі куштували ці матеріальні продукти й раніше.
Текст* 110: «Однак, — вів далі Господь, — у цій їжі ми знаходимо надзвичайний смак і пахощі. Скуштуйте лишень і переконайтесь самі в тому, як вона відрізняється від матеріальних продуктів.
Текст* 111: Що казати за смак, якщо вже самі пахощі дарують розуму велику втіху і відбирають пам'ять про будь-які інші солодощі.
Текст 112: З цього ясно, що до цих звичайних продуктів доторкнувся духовний нектар Крішниних вуст, передавши їм усі свої духовні якості.
Текст* 113: Дивовижні пахощі і смак, що зачаровують і відбирають пам'ять про все інше, — це якості губ Крішни.
Текст* 114: Цей прасад дістався вам тільки внаслідок численних праведних вчинків. Тепер розкошуйте ним з великою вірою та відданістю».
Текст* 115: Вигукуючи святе ім'я Харі, всі стали куштувати прасад, і їхній розум божеволів від любовного екстазу.
Текст* 116: В любовному екстазі Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Рамананді Раї декламувати вірші, і той став декламувати:
Текст 117: «Щедрий лицарю, даруй нам, будь ласка, нектар Своїх губ. Цей нектар посилює жагу насолоди і вгамовує тугу в матеріальному світі. Даруй нам, будь ласка, нектар Своїх губ, до яких торкається Твоя трансцендентна дзвінка флейта, бо ж цей нектар позбавляє людину пам'яті про всі інші прив'язаності».
Текст* 118: Цей вірш, що його продекламував Рамананда Рая, дуже втішив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. У відповідь Він прочитав іншого вірша, якого у великому хвилюванні промовила Шріматі Радгарані.
Текст 119: «Люба подруго, неперевершений нектар із вуст Верховного Бога-Особи, Крішни, можна здобути тільки численними праведними вчинками. Цей нектар вгамовує в ґопі бажання насолоджуватись будь-якими іншими смаками. Мадана-мохана завжди жує бетель, який перевершує райський нектар. Це все, безперечно, збуджує бажання Мого язика».
Текст* 120: Від цього вірша Шрі Чайтан'ю Махапрабгу затопили почуття любовного екстазу. Говорячи, мов божевільний, Він став пояснювати значення обох віршів.
Текст* 121-122: «Коханий, — сказав Господь Чайтан'я в настрої Шріматі Радгарані, — послухай, які в Тебе трансцендентні губи. Вони хвилюють розум і тіло кожного, посилюють жагу насолоди, знімають тягар матеріального щастя й журби і примушують забути всі матеріальні смаки. Весь світ кориться їхній владі. Вони знищують сором, релігійність і терплячість, особливо у жінок. Жіночий розум вони просто вводять у шал. Твої вуста посилюють жадібність язика і притягають його. Зваживши на це все, ми бачимо, що всі діяння Твоїх трансцендентних вуст неймовірні.
Текст* 123: Любий Крішно, Ти чоловік, і тому не велике диво, що знадливість Твоїх вуст хвилює жіночий розум. Але Мені соромно казати, що іноді Твої зухвалі губи приваблюють навіть Твою флейту, що, як вважають, також чоловічої статі. Ця флейта впивається нектаром Твоїх вуст і забуває про всі інші смаки.
Текст* 124: Що й казати за свідомі живі істоти, коли навіть несвідома матерія від доторку Твоїх вуст стає свідомою. Твої губи — великі чаклуни. Неймовірна річ: Твоя флейта — це просто шматок сухого дерева, але Твої вуста постійно напувають її своїм нектаром. Вони наділяють суху дерев'яну флейту розумом та чуттями і дарують їй трансцендентне блаженство.
Текст* 125: Ця флейта — вкрай лукавий чоловік, що постійно впивається нектаром губ іншого чоловіка, та ще й нахваляється до ґопі: «Агов, ґопі, якщо ви такі горді тим, що ви жінки, то ходіть сюди й насолодіться своїм скарбом — нектаром вуст Верховного Бога-Особи!»
Текст* 126: Далі флейта сердито звернулась до Мене: «Покинь сором, страх і релігійність, ходи пий губи Крішни. Якщо Ти прийдеш, я поступлюсь своєю прив'язаністю до них. Проте якщо Ти не покинеш Свою соромливість і страх, то я собі питиму нектар Крішниних вуст без кінця. Перед Тобою мене бере острах, бо Ти теж маєш право пити цей нектар, але що до інших, то вони для мене мов солома».
Текст* 127: Нектар Крішниних вуст, змішуючись із переливами Його флейти, приваблює всіх людей у трьох світах. А якщо ми, ґопі, з поваги до релігійних засад зберігаємо терпіння, то флейта нам тоді докоряє.
Текст* 128: Нектар Твоїх вуст, поєднуючись із звуками Твоєї флейти, розпускають нам пояси і примушують забути про релігійність та сором, навіть коли ми стоїмо перед своїми старшими. Немов хапаючи нас за волосся, вони тягнуть нас до Тебе, роблячи з нас Твоїх служниць. Чуючи про це, люди сміються з нас. Отак ми стали рабинями флейти.
Текст* 129: Ця флейта — всього-навсього суха бамбукова палиця, однак вона запанувала над нами і всіляко нас ображає. Ми потрапили в скруту, але що ми можемо вдіяти, крім як терпіти це? Мати злодія не може волати справедливості, коли злодія карають. Отож ми просто мовчимо.
Текст* 130: Отакі інтриґи плетуть ці вуста. Послухайте лишень про деякі інші підступи. Все, що доторкається до цих вуст, — і їжа, і напої, і бетель — стає наче нектар. Після того це вже називають крішна-пгела, «те, що залишив Крішна».
Текст* 131: Навіть півбоги палкими молитвами не можуть здобути бодай крихти цієї їжі. Уявіть лише, які гордовиті ці рештки! Здобути їх може тільки той, хто життя у життя діяв праведно і врешті став відданим.
Текст* 132: Бетель, який жував Крішна, стає безцінний, а рештки цього бетелю з Крішниного рота вважають за згущений нектар. Коли ґопі приймають від Нього ці рештки, їхній рот стає наче Його плювальниця.
Текст* 133: Тож, любий Крішно, будь ласка, покинь Свої спритні витівки. Не вбивай ґопі переливами Своєї флейти. Задля сміху та жарту Ти береш на Себе гріх убивства жінок. Ліпше вдовольни нас дарунком — нектаром Твоїх вуст».
Текст* 134: Шрі Чайтан'я Махапрабгу все говорив і говорив, аж нарешті настрій Його змінився. Його гнів стихнув, але розумове збудження посилилось.
Текст* 135: Шрі Чайтан'я Махапрабгу далі сказав: «Цей нектар із Крішниних вуст здобути вкрай важко, але якщо комусь це вдалось, життя його увінчалось успіхом.
Текст* 136: Коли комусь випадає нагода випити цього нектару, а він не п'є, життя такого безсоромника втрачає сенс.
Текст* 137: Є такі, що не достойні цього нектару, але п'ють його безперестанку, а деякі з гідних пити ніколи не запопадуть його і від жаги вмирають.
Текст* 138: Отож, якщо недостойна особа отримує нектар із Крішниних вуст, треба знати, що це наслідок якоїсь аскези».
Текст* 139: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову звернувся до Рамананди Раї: «Будь ласка, скажи щось, Я хочу послухати тебе». Зрозумівши стан Господа, Рамананда Рая продекламував слова ґопі.
Текст 140: «Любі ґопі, скажіть, що то за праведні діяння звершила ця флейта, щоб самостійно насолоджуватись нектаром Крішниних вуст і залишати нам, ґопі, тільки сліди того смаку, хоча насправді цей нектар призначений для нас! Предки флейти, бамбукові дерева, від радості аж плачуть. Її матір, річка, на березі якої цей бамбук народився, відчуває захват, а її розквітлі лотоси схожі на волосся, яке від щастя стало дибки».
Текст* 141: Почувши цього вірша, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поринув у любовний екстаз і став збуджено роз'яснювати його, наче божевільний.
Текст* 142: «Одні ґопі сказали до інших: «Погляньте-но, які дивовижні розваги Крішни, сина Враджендри! Він неодмінно одружиться на всіх ґопі Вріндавани. Тому ґопі не сумніваються, що нектар Крішниних вуст належить їм і що насолоджуватись ним не має права більше ніхто.
Текст* 143: Любі ґопі, подумайте, скільки праведних діянь звершила ця флейта в попередньому житті! Важко уявити, які святі місця вона відвідала, через які аскези пройшла і яку довершену мантру повторювала.
Текст* 144: Ця флейта геть не гідна цього нектару, адже вона просто мертва бамбукова палка, та ще й чоловічої статі. А проте вона повсякчас впивається нектаром Крішниних вуст, що солодший за будь-який інший! Сама надія на цей нектар тримає ґопі при житті.
Текст* 145: Хоча нектар Крішниних вуст належить ґопі і тільки їм, флейта, якась нікчемна палка, силою завойовує його, та ще й гукає ґопі, щоб ті теж йшли його пити! Уявіть лише силу флейтиних аскез і талану! Навіть великі віддані п'ють нектар Крішниних вуст уже після флейти.
Текст* 146: Коли Крішна купається у річках, які освячують весь усесвіт, як ото Ямуна та райська Ґанґа, ці славетні особи, богині-річки, з великою радістю жадібно впиваються рештками нектарного соку з Його вуст.
Текст* 147: Та що там річки — дерева, які, мов великі аскети та добродійники, стоять на їхніх берегах і служать всім живим істотам, і ті п'ють нектар Крішниних вуст, тягнучи воду з річок своїми коренями. Ми ніяк не збагнемо, звідки в них така жага!
Текст* 148: Дерева над Ямуною та Ґанґою завше радіють. Вони наче усміхаються квітами і ллють медові сльози. Як люди, чиї сини чи внуки стали вайшнавами, відчувають трансцендентне блаженство, дерева плавають у блаженстві, тому що флейта — їхній родич.
Текст* 149: Ґопі міркували: ÀФлейта зовсім не заслуговує такого щастя. Ми хочемо знати, які аскези вона виконала, щоб і собі пройти через них. Флейта не гідна нектару з Крішниних вуст, але впивається ним. А ми, достойні ґопі, гинемо від горя, дивлячись на це. Отож треба дізнатись, через які аскези пройшла ця флейта в минулому життіÐ».
Текст* 150: Шрі Чайтан'я Махапрабгу говорив, наче божевільний, і Його переповнювали екстатичні почуття. Розмовляючи зі Своїми двома друзями, Сварупою Дамодарою Ґосвамі та Раманандою Раєю, Він то танцював, то співав, а то непритомнів від любовного екстазу. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив Свої дні й ночі.
Текст 151: Надіючись на милість Сварупи, Рупи, Санатани й Раґгунатги даси і ставлячи їхні лотосові стопи собі на голову, я, найнікчемніший Крішнадаса, далі співаю величну поему «Шрі Чайтан'я-чарітамріта», солодшу за нектар трансцендентного блаженства.