мі — нīча-джті, мра нхі кша-бгакті
анйа аічге хайа, мйа нхі аічге акті"
мі — я; нīча-джті — низькородний; мра — моя; нхі — не є; кша-бгак- ті — віддані Крішні; анйа — інші; аічге хайа — може є такі; мйа — в мене; нхі — немає; аічге акті — такої сили.
ПОЯСНЕННЯ: Джгаду Тгакура називає себе низькородним і запевняє, що не має якостей справжнього відданого Господа Крішни. Він визнає твердження про те, що низькородна людина, якщо вона вайшнава, посідає високе становище. Однак він гадає, що ці слова з «Шрімад-Бгаґаватам» належно характеризують інших, але не його. Погляд Джгаду Тгакури цілком гідний істинного вайшнави, бо вайшнава ніколи не вважає себе за піднесену особу, навіть якщо це правда. Він завжди скромний та смиренний і ніколи не думає про себе як про піднесеного відданого. Він ставить себе на нижче становище, але це не означає, що він справді низька особа. Санатана Ґосвамі якось сказав, що належить до низького роду, бо, хоча він народився в брахманській родині, під час служби урядовим міністром він спілкувався з млеччгами та яванами. Так само й Джгаду Тгакура запевняв, що належить до низької касти, але насправді він був піднесеніший за багатьох народжених у брахманських родинах. Доказів тому багато не тільки в «Шрімад-Бгаґаватам», який процитував Калідаса в віршах 26 і 27, але також і в інших шастрах. Отак, у «Махабгараті» (Вана-парва, глава177, вірш 20) сказано:
«Якщо людина з походження шудра, але має якості брахмани, а уроджений брахмана — ні, то цього шудру не слід звати шудрою, а цього брахману не слід звати брахманою».
Також у Вана-парві, главі 203, віршах 11–12, сказано:
«Якщо людина, яка народилась у родині шудр, розвинула якості брахмани, як оце сат'я [правдивість], шама [вмиротвореність], дама [самовладання] і арджава [простота], вона піднімається до високого рівня брахмани».
А в Анушасана-парві, глава 163, сказано:
«Якщо хтось на ділі виконує фахову діяльність брахмани, його слід вважати за брахману, навіть якщо він походить із родини кшатрій чи вайшій. О Деві, навіть якщо хтось народився як шудра, але на ділі виконує фахову діяльність брахмани і виявляє чистоту поведінки брахмани, він стає брахманою. Так само й вайш'я може стати кшатрією. Отже, ані походження, ані очисні обряди, ані освіта не становлять критеріїв, за якими слід розпізнавати брахману. Iстинне мірило, за яким визначають брахману — це врітті, або фахова діяльність».
Ми бачимо, що іноді людина, яка не є сином лікаря й не вчилась у медичному інституті, вміє лікувати. Довівши практичне вміння робити хірургічні операції, готувати й призначати ліки від певних хвороб, людина може отримати свідоцтво й ліцензію лікаря. Вона може виконувати роботу медика, й люди називатимуть її лікарем. Хоча кваліфіковані медики можуть вважати її шарлатаном, держава визнає її роботу. В Iндії особливо багато таких лікарів, і вони прекрасно лікують. Їх визнають навіть урядові установи. Так само людину, яка виконує брахманічне служіння чи фахові обов'язки брахмани, слід вважати за брахману, хоч би в якій родині вона народилась. Такий присуд шастр.
У «Шрімад-Бгаґаватам»(7.11.35) сказано:
У цьому вірші Нарада Муні каже Махараджі Юдгіштгірі, що якості брахмани, кшатрії та вайш'ї визначено в шастрі. Отже, якщо хтось виявляє ознаки та якості брахмани, кшатрії чи вайш'ї і, відповідно, працює як брахмана, кшатрія чи вайш'я, нехай він навіть народився не брахманою, кшатрією чи вайш'єю, його слід характеризувати відповідно до якостей і фахової діяльності.
Так само в «Падма Пурані» сказано:
«Відданого ніколи не слід вважати за шудру. Всіх відданих Верховного Бога-Особи слід визнавати за бгаґават. Однак того, хто не відданий Господу Крішні, нехай він навіть походить із родини брахманів, кшатрій чи вайшій, слід вважати за шудру».
Також у «Падма Пурані» сказано:
«Не слід навіть дивитись в обличчя особи, котра походить з родини брахманів, але насправді є авайшнава, невідданий, як оце не слід дивитись в обличчя чандали, собакоїда. Натомість вайшнава з небрахманічної варни здатний очистити всі три світи».
Далі «Падма Пурана» каже:
«Якщо людина вважає відданого Верховного Бога-Особи, народженого в родині шудр, нішадів або чандалів за члена цієї касти, то вона неодмінно йде в пекло».
Брахмана мусить бути вайшнавою і вченим. Тому в Iндії повелось звертатись до брахманів словом пандіта. Не розуміючи Брахман, не пізнати Верховного Бога-Особу. Отже, вайшнава — це вже брахмана, тоді як брахмана тільки має змогу стати вайшнавою. У «Ґаруда Пурані» сказано:
«Нехай навіть людина з походження млеччга, якщо вона стала відданим, її слід вважати за найліпшого з брахманів і за вченого пандіту».
Так само в «Таттва-саґарі» сказано:
«Як бронза, сполучаючись із ртуттю в алхімічній реакції, перетворюється на золото, так і людина, яку належним чином виховав і посвятив істинний духовний вчитель, стає брахманою». Всі ці свідчення явлених писань доводять, що, згідно з ведичною наукою, вайшнаву ніколи не можна вважати за не- брахману. Навіть якщо вайшнава народився в родині млеччг чи яванів, не слід гадати, що вайшнава належить до нижчої касти. Він став відданим Господа Крішни і тим самим очистився й досягнув рівня брахмани (двіджатва джйате нм).