 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Я складаю шанобливі поклони Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він схожий на хмару, яка проливає воду на хлібні лани, що потерпають без дощу і що їх порівнюють із відданими. Розлука з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу — наче посуха, але коли Господь повертається, Його присутність — мов нектарний дощ, який випадає на збіжжя і рятує його від загибелі.
Текст* 2: Хвала, хвала Господеві Чайтан'ї! Хвала, хвала Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї!
Текст* 3: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив у подорож до південної Iндії, цар Пратапарудра попрохав Сарвабгауму Бгаттачар'ю прийти до палацу.
Текст* 4: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я прийшов, цар якнайшанобливіше посадовив його й заходився розпитувати про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 5: Цар сказав Бгаттачар'ї: «Я чув, що з Бенґалії прийшла якась велика особистість і оселилась у тебе вдома. Я також чув, що Він дуже, дуже милостивий.
Текст* 6: Я чув також, що ця велика особа проявила до тебе велику милість. Хай там як, а це я чув від багатьох різних людей. Тож милостиво пролий на мене ласку і влаштуй мені із Ним зустріч».
Текст* 7: Бгаттачар'я відповів: «Усе, що ти чув, — правда, але що стосується зустрічі, то це влаштувати дуже важко.
Текст* 8: Шрі Чайтан'я Махапрабгу перебуває на зреченому ступені життя. Він цілком зрікся світських справ. Він завжди тримається самотньо і навіть уві сні уникає зустрічі з царями.
Текст* 9: Проте я все одно спробував би влаштувати для тебе зустріч із Ним, якби оце нещодавно Він не вирушив у подорож до південної Iндії».
Текст* 10: Цар запитав: «Чому ж Він залишив Джаґаннатга Пурі?»
Бгаттачар'я відповів: «Такі розваги великої особи.
Бгаттачар'я відповів: «Такі розваги великої особи.
Текст* 11: Великі святі йдуть до святих місць прощі для того, щоб їх очистити. Задля цього Чайтан'я Махапрабгу відвідує численні тіртги і звільняє силу-силенну зумовлених душ.
Текст 12: «Такі святі як ти, самі є святими місцями. Завдяки своїй чистоті вони постійно подорожують з Верховним Господом і тому здатні очищувати навіть святі місця».
Текст 13: Вайшнава мандрує місцями прощі для того, щоб їх очищувати і щоб рятувати палі зумовлені душі. Це один з обов'язків вайшнави. Насправді Шрі Чайтан'я Махапрабгу — не якась жива істота, а Сам Верховний Бог-Особа. Отож, Він повністю незалежний повелитель, але, ставши на становище відданого, Він діє, як відданий».
Текст* 14: Почувши це пояснення, цар запитав: «Чому ти дозволив Йому піти? Чому ти не впав до Його лотосових стіп і не затримав Його тут?»
Текст* 15: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Верховний Бог-Особа, і Він цілковито незалежний. Він Сам Господь Крішна і тому не залежить ні від кого.
Текст* 16: Все одно, я докладав усіх зусиль, щоб затримати Його тут, але Він Верховний Бог-Особа і цілковито незалежний, тож мені це не вдалося».
Текст 17: Цар сказав: «Бгаттачар'є, ти найобізнаніша й найдосвідченіша людина з усіх, кого я знаю. Тому, якщо ти називаєш Шрі Чайтан'ю Махапрабгу Господом Крішною, я визнаю це як істину.
Текст* 18: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернеться, я хочу бодай один раз Його побачити, щоб мої очі стали досконалі».
Текст* 19: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Його Святість Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернеться дуже скоро. Я хочу мати для Нього напоготові оселю, у спокійному та безлюдному місці.
Текст* 20: Оселя Господа Чайтан'ї має бути в безлюдному місці, але неподалік від храму Джаґаннатги. Будь ласка, обміркуй це і виділи якесь підхоже приміщення для Нього».
Текст* 21: Цар відповів: «Будинок Каші Мішри — це саме те, що тобі треба. Він стоїть поряд із храмом, на відлюдді, у тихому та спокійному місці».
Текст* 22: Після цієї розмови цар став нетерпляче очікувати, коли ж повернеться Господь, а Сарвабгаума Бгаттачар'я пішов до Каші Мішри повідомити про цареву волю.
Текст 23: Коли Каші Мішра почув цю пропозицію, він вигукнув: «Як мені пощастило, адже в моїй оселі житиме Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Господь усіх прабгу!»
Текст* 24: Так усі жителі Джаґаннатга Пурі, званого також Пурушоттама, палали жаданням знову зустрітися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 25: Коли палке прагнення всіх жителів Джаґаннатга Пурі знову побачити Господа сягло свого апогею, Він повернувся з південної Iндії.
Текст* 26: Почувши, що Господь повернувся, всі невимовно зраділи і прийшли до Сарвабгауми Бгаттачар'ї, прохаючи:
Текст* 27: «Будь ласка, влаштуй для нас зустріч із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Тільки з твоєї ласки ми можемо знайти притулок біля лотосових стіп Господа».
Текст* 28: Бгаттачар'я відповів людям: «Завтра Господь буде в Каші Мішри. Там я влаштую для вас усіх зустріч із Ним».
Текст* 29: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу в захваті пішов із Сарвабгаумою Бгаттачар'єю відвідати храм Господа Джаґаннатги.
Текст* 30: Слуги Господа Джаґаннатги всі кинулись підносити Шрі Чайтан'ї Махапрабгу залишки їжі Господа Джаґаннатги. На відповідь Чайтан'я Махапрабгу обійняв кожного з них.
Текст* 31: Надивившись на Господа Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вийшов із храму. Далі Бгаттачар'я повів Його до оселі Каші Мішри.
Текст* 32: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до дому Каші Мішри, той впав Йому до лотосових стіп і віддав себе разом з усіма своїми статками.
Текст* 33: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу явив Каші Мішрі Свою чотирируку подобу. Визнавши Каші Мішру Своїм слугою, Господь обійняв його.
Текст* 34: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів на підготовлене для Нього місце, а всі віддані на чолі з Господом Ніт'янандою Прабгу посідали довкола Нього.
Текст* 35: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже щасливий бачити Своє нове помешкання, що задовольняло всім Його потребам.
Текст* 36: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Це приміщення якраз підходить для Тебе. Будь ласка, зроби його Своїм. Каші Мішра так хоче цього!»
Текст* 37: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Моє тіло належить вам. Тому Я згідний на все, що ви скажете».
Текст* 38: Після того Сарвабгаума Бгаттачар'я, сівши по праву руку від Господа, почав представляти всіх жителів Пурушоттами, Джаґаннатга Пурі.
Текст* 39: Бгаттачар'я сказав: «Дорогий Господи, всі ці люди, що живуть у Нілачалі, Джаґаннатга Пурі, згорали від нетерпіння, прагнучи зустрітися з Тобою.
Текст* 40: За Твоєї відсутності всі вони були схожі на спраглих птахів чатак, що квилять у розпачі. Будь ласка, прийми їх як Своїх слуг».
Текст 41: Сарвабгаума Бгаттачар'я спочатку представив Джанардану, сказавши: «Ось Джанардана, слуга Господа Джаґаннатги. Він служить Господу, коли надходить час оновлювати Його трансцендентне тіло».
Текст 42: Сарвабгаума Бгаттачар'я представляв відданих далі: «Це Крішнадаса, що підносить золоту палицю. А ось Шікгі Махіті, головний писар.
Текст 43: Це ось Прад'юмна Мішра, найперший з усіх вайшнавів. Він великий слуга Джаґаннатги, і його ім'я — Даса.
Текст* 44: Це Мурарі Махіті, брат Шікгі Махіті. Все, що в нього є, це Твої лотосові стопи.
Текст* 45: Ось Чанданешвара, Сімханешвара, Мурарі Брахмана і Вішнудаса. Всі їхні думки завжди зосереджені на Твоїх лотосових стопах.
Текст 46: Ось Парамананда Прахарараджа, його також називають Махапатра. Він дуже, дуже розумний.
Текст* 47: Усі ці чисті віддані являють собою окрасу Джаґаннатга Пурі. Їхні думки повсякчасно линуть до Твоїх лотосових стіп».
Текст* 48: Представлені Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі простяглись перед Ним на землі, впавши, як палки. Явивши їм всім велику милість, Шрі Чайтан'я Махапрабгу кожного обійняв.
Текст 49: В той час з'явився Бгавананда Рая з чотирма синами, і всі вони впали до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 50: Сарвабгаума Бгаттачар'я вів далі: «Оце Бгавананда Рая, батько Шрі Рамананди Раї, що є його старшим сином».
Текст* 51: Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Бгавананду Раю, з великою повагою згадавши про його сина Рамананду Раю.
Текст* 52: Шрі Чайтан'я Махапрабгу склав шану Бгавананді Раї, сказавши: «У цьому смертному світі немає слів, щоб описати славу людини, що має за сина такий діамант, як Рамананда Рая.
Текст* 53: Ти — сам Махараджа Панду, а твоя дружина — це сама Кунтідеві. Твої наділені високим розумом сини — це втілення п'яти Пандавів».
Текст 54: Почувши похвалу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Бгавананда Рая сказав: «Я належу до четвертого суспільного класу і занурений в матеріальну діяльність. Але, попри те, що я такий ниций, Ти доторкнувся до мене. Це доказ того, що Ти — Сам Верховний Бог-Особа».
Текст 55: Цінуючи ласку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Бгавананда Рая додав: «Разом із своїм домом, статками, слугами та п'ятьма синами я віддаю себе до Твоїх лотосових стіп.
Текст* 56: Ось цей мій син, Ванінатга, завжди залишатиметься біля Твоїх лотосових стіп, щоб миттю виконувати Твої накази й прислуговувати Тобі.
Текст* 57: Дорогий Господи, будь ласка, вважай мене за родича. Хоч би що і хоч би коли Ти забажав, не вагаючись, наказуй мені».
Текст* 58: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв пропозицію Бгавананди Раї, кажучи: «Я погоджуюсь без вагань, бо ти не чужий Мені. Життя за життям ти Мій слуга разом з твоїми рідними.
Текст* 59: За яких-небудь п'ять чи сім днів прийде Шрі Рамананда Рая. Коли він прийде, бажання Мого серця будуть сповнені. Його товариство дарує Мені невимовну втіху».
Текст* 60: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Бгавананду Раю, а потім Своїми лотосовими стопами Господь торкнувся до голів його синів.
Текст* 61: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу відіслав Бгавананду Раю назад додому, а Ванінатгу Паттанаяку лишив Своїм особистим слугою.
Текст* 62: По тому Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохав усіх розходитись. Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу гукнув Калу Крішнадасу, що супроводжував Господа під час Його мандрівок південною Iндією.
Текст* 63: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогий Бгаттачар'є, послухай лишень, яка вдача в цієї людини, що пішла зі Мною до південної Iндії.
Текст* 64: Він залишив Моє товариство, щоб пристати до гурту бгаттатгарі. Але Я врятував його від них і привів сюди.
Текст 65: Я його привів назад і тепер прошу, щоб він залишив Мене. Тепер він може іти куди хоче, бо Я вже не відповідаю за нього».
Текст* 66: Почувши, що Господь виганяє його, Кала Крішнадаса заплакав. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не звертаючи на нього уваги, встав і пішов обідати.
Текст 67: Тоді інші віддані, на чолі з Ніт'янандою Прабгу, Джаґаданандою, Мукундою та Дамодарою, почали обмірковувати певний план.
Текст* 68: Четверо відданих Господа міркували: «Треба, щоб хтось пішов до Бенґалії повідомити Шачімату про повернення до Джаґаннатга Пурі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 69: Почувши про повернення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, віддані, як оце Адвайта і Шріваса, неодмінно прийдуть побачитися з Ним.
Текст 70: Тож пошлімо до Бенґалії Крішнадасу». Ухваливши це, вони залишили Крішнадасу при служінні Господеві і підбадьорили його.
Текст* 71: Наступного дня всі віддані попрохали Шрі Чайтан'ю Махапрабгу: «Будь ласка, дозволь, щоб хтось пішов до Бенґалії.
Текст* 72: Матір Шачі та всі віддані на чолі з Адвайтою Прабгу дуже сумують, не отримавши звістки про Твоє повернення з мандрівки південною Iндією.
Текст* 73: Нехай одна людина піде до Бенґалії і принесе всім щасливу вість про Твоє повернення до Джаґаннатга Пурі».
На цю мову Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Робіть, як вирішите».
На цю мову Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Робіть, як вирішите».
Текст* 74: Так Калу Крішнадасу послано до Бенґалії. Йому дали достатньо решток їжі Господа Джаґаннатги, щоб роздати в Бенґалії.
Текст* 75: Отож Кала Крішнадаса пішов до Бенґалії. Насамперед він прийшов до Навадвіпи, щоб побачити матір Шачі.
Текст* 76: Прийшовши перед матір Шачі, Кала Крішнадаса передусім поклонився, а тоді дав їй рештки їжі Господа Джаґаннатги [маха-прасад]. Після того він передав їй добру новину про те, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся з мандрів південною Iндією.
Текст* 77: Ця новина дуже втішила матір Шачі, а також усіх відданих Навадвіпи, на чолі зі Шрівасою Тгакурою.
Текст* 78: Почувши про повернення Господа Чайтан'ї до Пурі, всі дуже зраділи. Далі Крішнадаса пішов до садиби Адвайти Ачар'ї.
Текст* 79: Шанобливо поклонившись Адвайті Ачар'ї, Крішнадаса дав Йому маха-прасад, а тоді якнайдокладніше розповів усі новини про Господа Чайтан'ю.
Текст* 80: Почувши про повернення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Адвайта Ачар'я Ґосвамі дуже зрадів. У великому любовному екстазі Він оглушливо вигукував, танцював і співав тривалий час.
Текст* 81: Дізнавшись про цю щасливу новину, так само дуже зрадів Харідаса Тгакура, і разом із ним Васудева Датта, Мурарі Ґупта й Шівананда Сена.
Текст* 82: Ачар'яратна, Вакрешвара Пандіта, Ачар'янідгі й Ґададгара Пандіта — всі були щасливі почути цю звістку.
Текст* 83: Шрірама Пандіта, Дамодара Пандіта, Шріман Пандіта, Віджая та Шрідгара також були в захваті, почувши про це.
Текст* 84: Раґгава Пандіта, син Адвайти Ачар'ї та всі інші віддані дуже втішились. Скількох я можу назвати?
Текст* 85: Всі дуже раділи, і всі зібрались в оселі Адвайти Ачар'ї.
Текст* 86: Усі віддані шанобливо кланялись лотосовим стопам Адвайти Ачар'ї, а Адвайта Ачар'я відповідав, усіх їх обіймаючи.
Текст* 87: Адвайта Ачар'я влаштував свято, яке не вщухало два чи три дні. Після того всі твердо вирішили піти до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 88: Усі віддані зібрались у Навадвіпі і з дозволу матері Шачі вирушили до Ніладрі, Джаґаннатга Пурі.
Текст* 89: Прийшли також жителі Куліна-ґрами — Сат'яраджа, Рамананда та всі інші тамтешні віддані, і приєднались до Адвайти Ачар'ї.
Текст* 90: До дому Адвайти Ачар'ї прийшли також Мукунда, Нарахарі, Раґгунандана і всі інші віддані з Кганди, щоб разом із Ним піти до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 91: У той час із південної Iндії прийшов Парамананда Пурі. Iдучи вздовж берегів Ґанґи, він дійшов до міста Надія.
Текст* 92: У Навадвіпі Парамананда Пурі жив та харчувався в домі Шачімати. Вона якнайшанобливіше піклувалась про нього.
Текст* 93: Живучи в домі Шачімати, Парамананда Пурі почув новину про повернення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі. Отож і він вирішив якнайшвидше йти туди.
Текст* 94: У Шрі Чайтан'ї Махапрабгу був один відданий на ім'я Двіджа Камалаканта. Парамананда Пурі взяв його з собою і пішов до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 95: Дуже скоро Парамананда Пурі прийшов до помешкання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Побачивши його, Господь надзвичайно зрадів.
Текст* 96: У великому любовному екстазі Господь вшанував лотосові стопи Парамананди Пурі, а Парамананда Пурі у відповідь у великому екстазі обійняв Господа.
Текст* 97: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Прошу, зроби Мені ласку й залишися зі Мною, обравши притулком Джаґаннатга Пурі».
Текст* 98: Парамананда Пурі відповів: «Я теж хочу залишитися з Тобою. Тому я й прийшов з Бенґалії, Ґауди, до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 99: У Навадвіпі матір Шачі та всі інші віддані дуже раділи, почувши про Твоє повернення з південної Iндії.
Текст* 100: Усі вони йдуть сюди, щоб побачити Тебе, та я, зрозумівши, що то ще річ не скора, наддав ходи і самотою швидко подолав весь шлях».
Текст* 101: В оселі Каші Мішри була одна кімната, в якій ніхто не жив, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу запропонував її Парамананді Пурі. Також Він дав Парамананді Пурі слугу.
Текст 102: Наступного дня прийшов також Сварупа Дамодара. Сварупа Дамодара — це дуже близький друг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і океан трансцендентних смаків.
Текст* 103: Коли Сварупа Дамодара жив у Навадвіпі під опікою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, його звали Пурушоттама Ачар'я.
Текст* 104: Побачивши, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв зречений ступінь життя, Пурушоттама Ачар'я наче зійшов з розуму і відразу пішов до Варанасі, щоб теж прийняти санн'ясу.
Текст* 105: Посвятивши його на санн'ясу, його духовний вчитель, Чайтан'янанда Бгараті, наказав йому: «Читай «Веданта-сутру» і навчай її інших».
Текст* 106: Сварупа Дамодара був дуже відречений і був великий вчений. Серцем і душею він віддався під притулок Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни.
Текст* 107: Він жадав поклонятися Шрі Крішні без перешкод і через те, майже в божевіллі, прийняв зречений ступінь життя.
Текст 108: Прийнявши санн'ясу, Пурушоттама Ачар'я пішов за правилами: обрізав чуб і зняв священний шнур, але не вбрався в шафрановий одяг. Також він не взяв титулу санн'ясі, а залишився як найштгіка-брахмачарі.
Текст* 109: Взявши дозвіл у свого санн'яса-ґуру, Сварупа Дамодара пішов до Нілачали і віддався під притулок Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Переповнений екстатичною любов'ю до Крішни, він день і ніч насолоджувався трансцендентними смаками любовного служіння Господу.
Текст* 110: Сварупа Дамодара являв собою вершину всієї вченості, але не обмовлявся ні до кого навіть словом. Він просто залишався насамоті, і ніхто не знав, де він.
Текст* 111: Шрі Сварупа Дамодара був уособленням екстатичної любові і був повністю обізнаний з трансцендентними смаками стосунків з Крішною. Він був прямий представник Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, немов Його другий прояв.
Текст* 112: Якщо хтось писав книжку або складав вірші чи пісні і хотів прочитати їх перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, спочатку їх читав Сварупа Дамодара і виправляв написане. Тільки тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу погоджувався слухати.
Текст 113: Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не було до серця слухати книжки чи вірші, які суперечили остаточним істинам відданого служіння. Господь не любив слухати твори, де була расабгаса, змішання трансцендентних смаків.
Текст 114: Сварупа Дамодара Ґосвамі мав за звичай перевіряти всі твори, дивлячись, чи правильні їхні висновки. Тільки після того він дозволяв, щоб їх читали перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 115: Шрі Сварупа Дамодара читав поеми Від'япаті та Чандідаси, а також «Шрі Ґіта-ґовінду» Джаядеви Ґосвамі. Коли він співав пісні з них, це сповнювало Шрі Чайтан'ю Махапрабгу великим щастям.
Текст 116: Сварупа Дамодара на музиці знався як ґандгарви, а в духовних бесідах він був наче Бріхаспаті, священик півбогів на небесах. Отже, варто визнати, що ніхто не міг зрівнятись із Сварупою Дамодарою.
Текст* 117: Шрі Сварупа Дамодара був дуже дорогий Адвайті Ачар'ї та Ніт'янанді Прабгу і був самим життям усіх відданих на чолі з Шрівасою Тгакурою.
Текст* 118: Коли Сварупа Дамодара прийшов до Джаґаннатга Пурі, він кинувся в поклоні до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і продекламував вірша.
Текст 119: «Океане милості, Шрі Чайтан'є Махапрабгу! Нехай зійде Твоя благословенна милість, що легко розвіює весь матеріальний смуток, наповнюючи все чистотою і блаженством. Воістину, Твоя милість пробуджує трансцендентне блаженство і затьмарює всі матеріальні насолоди. Твоя благословенна милість усуває всі суперечки та розбіжності, що виникають між різними писаннями. Твоя благословенна милість проливає потоки солодких трансцендентних смаків, сповнюючи серце захватом. Твоя милість, сповнена радості, завжди надихає на віддане служіння і звеличує кохання до Бога. Нехай з Твоєї безпричинної милості в моєму серці пробудиться трансцендентне блаженство».
Текст* 120: Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвів Сварупу Дамодару і обійняв його. Обидва забулись у любовному екстазі.
Текст* 121: Коли обоє опанували себе, Шрі Чайтан'я Махапрабгу заговорив до Сварупи Дамодари.
Текст* 122: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Мені сьогодні приснилося, що ти прийшов. Це велике щастя. Я був наче сліпець, але твій прихід повернув Мені зір».
Текст* 123: Сварупа сказав: «Дорогий Господи, будь ласка, вибач мені мою образу. Я залишив Твоє товариство і пішов у інше місце. Це була велика помилка.
Текст* 124: Дорогий Господи, я не маю навіть дрібки любові до Твоїх лотосових стіп. Iнакше як би я зміг піти до іншої країни? Я останній грішник.
Текст* 125: Я залишив Твоє товариство, але Ти не залишив мого. Своєю милістю, мов налигачем, Ти зв'язав мене за шию і привів назад до Своїх лотосових стіп».
Текст* 126: По тому Сварупа Дамодара вшанував лотосові стопи Ніт'янанди Прабгу, а Ніт'янанда Прабгу на відповідь обійняв його в любовному екстазі.
Текст* 127: Вшанувавши Ніт'янанду Прабгу, Сварупа Дамодара належно привітав Джаґадананду, Мукунду, Шанкару та Сарвабгауму.
Текст* 128: Сварупа Дамодара молитовно вшанував лотосові стопи Парамананди Пурі, а той відповів, обійнявши Сварупу Дамодару з екстатичною любов'ю.
Текст* 129: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дав Сварупі Дамодарі житло в безлюдному місці і наказав слузі забезпечувати його водою та всім потрібним.
Текст* 130: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу сидів разом зі всіма відданими, яких очолював Сарвабгаума Бгаттачар'я, і розмовляв з ними про Крішнині розваги.
Текст* 131: Тут перед ними з'явився Ґовінда і, поклонившись, смиренно сказав:
Текст* 132: Я слуга Iшвари Пурі, і мене звати Ґовінда. Я прийшов сюди з наказу духовного вчителя.
Текст* 133: Перед самим своїм відходом із цього смертного світу і досягненням найвищої досконалості Iшвара Пурі сказав мені, щоб я йшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу прислужувати Йому.
Текст* 134: Кашішвара також прийде сюди, відвідавши всі святі місця. Однак я, виконуючи наказ духовного вчителя, поквапився прийти до Твоїх лотосових стіп».
Текст* 135: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Мій духовний вчитель, Iшвара Пурі, завжди обдаровує Мене своєю батьківською любовною турботою. Тому зі своєї безпричинної милості він послав сюди й тебе».
Текст 136: Чуючи це, Сарвабгаума Бгаттачар'я запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу: «Чому Iшвара Пурі тримав слугу з родини шудр?»
Текст* 137: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «I Верховний Бог-Особа, і Мій духовний вчитель, Iшвара Пурі, цілковито незалежні. Тому ні милість Верховного Бога-Особи, ні милість Iшвари Пурі не підпорядковується ніяким ведичним приписам чи правилам.
Текст* 138: Милість Верховного Бога-Особи не можуть обмежити рамки каст і віросповідань. Відура був шудра, однак Крішна обідав у нього вдома.
Текст 139: Милість Господа Крішни залежить тільки від любові. Зобов'язаний тільки любові відданого, Господь Крішна діє цілком незалежно.
Текст* 140: Підсумовуючи, можна сказати, що взаємини з Верховним Богом-Особою, засновані на любові, дають щастя, в багато мільйонів разів більше за щастя, яке дають стосунки, засновані на шані й благоговінні. Відданий, просто почувши святе ім'я Господа, поринає в трансцендентне блаженство».
Текст* 141: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Ґовінду, і Ґовінда у відповідь шанобливо поклонився лотосовим стопам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 142: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову заговорив до Сарвабгауми Бгаттачар'ї: «Зваж-но ось що: слуга духовного вчителя для Мене завжди гідний найбільшої шани.
Текст 143: З огляду на це не годиться, щоб слуга Мого ґуру особисто прислужував Мені. Однак духовний вчитель дав такий наказ. Як Мені бути?»
Текст* 144: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Наказ духовного вчителя має надто велику силу, щоб ним можна було знехтувати. Це проголошують шастри, явлені писання.
Текст 145: «Отримавши наказ від батька, Парашурама вбив свою матір, Ренуку, наче та була йому ворогом. Коли Лакшмана, молодший брат Господа Рамачандри, почув про це, Він одразу став до служіння Своєму старшому братові і скорився Його наказам. Наказові духовного вчителя слід коритись, не роздумуючи».
Текст* 146: «Наказ великої особи, як оце батько, слід виконувати, не роздумуючи, бо такий наказ дарує щасливу долю нам обом. Зокрема це дарує щасливу долю Мені».
Текст* 147: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Ґовінду і доручив йому служіння Своєму тілові.
Текст* 148: Всі поважали Ґовінду як найдорожчого слугу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, а Ґовінда служив усім вайшнавам і дбав про їхні потреби.
Текст* 149: З Ґовіндою завжди були Харідаса старший і Харідаса молодший, два музики, а також Рамай та Нандай.
Текст* 150: Усі вони були поряд з Ґовіндою, щоб прислужувати Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Отож межі щастя Ґовінди не визначити нікому.
Текст* 151: Наступного дня Мукунда Датта повідомив Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Прийшов Брахмананда Бгараті, щоб побачитися з Тобою».
Текст* 152: Мукунда Датта запитав Господа: «Привести його сюди?»
Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Брахмананда Бгараті Мені наче духовний вчитель. Ліпше буде, щоб Я пішов до нього».
Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Брахмананда Бгараті Мені наче духовний вчитель. Ліпше буде, щоб Я пішов до нього».
Текст* 153: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми відданими прийшов до Брахмананди Бгараті.
Текст 154: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані підійшли до Брахмананди Бгараті, вони побачили, що він вдягнутий в оленячу шкуру. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив це, Йому зробилось прикро.
Текст* 155: Побачивши Брахмананду Бгараті вдягнутого в оленячу шкуру, Чайтан'я Махапрабгу вдав, що не бачить його. Він запитав Мукунду Датту: «Де Брахмананда Бгараті, Мій духовний вчитель?»
Текст* 156: Мукунда Датта відповів: «Ось же Брахмананда Бгараті, перед Тобою».
Господь відповів: «Ти помиляєшся. Це не Брахмананда Бгараті.
Господь відповів: «Ти помиляєшся. Це не Брахмананда Бгараті.
Текст* 157: Ти мабуть говориш за когось іншого, бо це аж ніяк не Брахмананда Бгараті. Ти просто не знаєш. Чому б це Брахмананді Бгараті вдягати оленячу шкуру?»
Текст* 158: Коли Брахмананда Бгараті почув це, він подумав: «Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не до вподоби, що я вдягнутий в оленячу шкуру».
Текст* 159: Визнаючи свою помилку, Брахмананда Бгараті подумав: «Він сказав правильно. Я надягнув цю шкуру задля престижу. Я не зможу подолати океан невігластва, просто надягаючи оленячу шкуру.
Текст* 160: Віднині я більше не вдягатиму цієї шкури». Щойно Брахмананда Бгараті вирішив це про себе, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, розуміючи, що в нього на думці, відразу послав по вбрання санн'ясі.
Текст* 161: Щойно Брахмананда Бгараті зняв свою шкуру і вдягнув шати санн'ясі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу підійшов до нього і віддав шану його лотосовим стопам.
Текст* 162: Брахмананда Бгараті сказав: «Своєю поведінкою Ти даєш приклад усім людям. Я не робитиму нічого, що суперечило б Твоїй волі, інакше Ти не віддаватимеш мені шани й нехтуватимеш мною. Я боюсь цього.
Текст* 163: Зараз я бачу два Брахмани. Один Брахман — це Господь Джаґаннатга, що не рухається, а другий Брахман, що рухається, — Ти. Господь Джаґаннатга — це арча-віґраха, Божество для поклоніння, і нерухомий Брахман — це Він. А Ти Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і Ти рухаєшся то тут, то там. Ви обидва — єдиний Брахман, володар матеріальної природи, але Ти граєш дві ролі: рухому й нерухому. Отже, в Джаґаннатга Пурі, Пурушоттамі, зараз живе два Брахмани.
Текст* 164: З цих двох Брахманів Ти маєш світлу шкіру, а другий, Господь Джаґаннатга, — чорнувату. Ви обидва звільняєте весь світ».
Текст* 165: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Сказати правду, з твоєю появою в Джаґаннатга Пурі тепер таки два Брахмани.
Текст 166: I Брахмананда, і Ґаурахарі рухаються, а чорнуватий Господь Джаґаннатга сидить непорушно».
Текст* 167: Брахмананда Бгараті сказав: «Дорогий Сарвабгаумо Бгаттачар'є, будь ласка, стань за посередника у цій суперечці з логіки між Шрі Чайтан'єю Махапрабгу та мною».
Текст 168: Брахмананда Бгараті вів далі: «Жива істота локалізована в одному місці, а Верховний Брахман пронизує все. Таке судження явлених писань.
Текст 169: Шрі Чайтан'я Махапрабгу очистив мене, забравши мою оленячу шкуру. Це доводить, що Він всепронизуючий і всемогутній, а я підпорядкований Йому.
Текст 170: «Колір Його тіла золотавий, і все Його тіло — наче розплавлене золото. Кожна частина Його тіла якнайпрекрасніше збудована і намащена сандаловою пастою. Прийнявши зречений ступінь життя, Господь завжди вмиротворений. Він непорушно втверджений у Своїй місії оспівування Харе Крішна мантри і так само непорушно втверджений у Своїй філософії дуалізму та в Своєму спокої».
Текст* 171: В тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу можна побачити всі ознаки, згадані в цьому вірші «Вішну-сахасра-нама-стотри». Його руки прикрашені сандаловою пастою і шнуром, що оповивав тіло Божества Шрі Джаґаннатги. Це Його браслети».
Текст* 172: Вислухавши це, Сарвабгаума Бгаттачар'я висловив свій присуд: «Брахманандо Бгараті, я бачу, що ти переміг».
Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж відгукнувся: «Я погоджуюсь з усім, що каже Брахмананда Бгараті. Я визнаю, що все це правда».
Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж відгукнувся: «Я погоджуюсь з усім, що каже Брахмананда Бгараті. Я визнаю, що все це правда».
Текст* 173: Шрі Чайтан'я Махапрабгу поставив Себе в становище учня і визнав Брахмананду Бгараті за Свого духовного вчителя, кажучи: «У спорі з духовним вчителем учень неодмінно зазнає поразки».
Брахмананда Бгараті відразу заперечив це: «У випадку Твоєї поразки справа не в цьому. Причина інша.
Брахмананда Бгараті відразу заперечив це: «У випадку Твоєї поразки справа не в цьому. Причина інша.
Текст* 174: Для Тебе природно визнавати поразку перед Своїм відданим. Є ще один прояв Твоєї величі, уважно слухай лиш який.
Текст 175: Від самого свого народження я медитував на безособистісний Брахман, але, відколи побачив Тебе, я цілковито пізнав Крішну».
Текст* 176: Брахмананда Бгараті говорив далі: «Відколи я побачив Тебе, я став відчувати присутність Господа Крішни в своєму розумі і став бачити Його перед своїми очима. Тепер мені хочеться повторювати святе ім'я Господа Крішни. Мало того, в своєму серці я вважаю, що Ти Крішна, і тому дуже прагну Тобі служити.
Текст 177: Заради усвідомлення Бога-Особи Білваманґала Тгакура покинув усвідомлення безособистісного духу. Тепер я бачу, що я змінився і перебуваю в такому ж становищі, як і він».
Текст 178: Брахмананда Бгараті підвів підсумок: «Хоча мене вшановували ті, хто йде шляхом монізму, і хоча я був посвячений у самоусвідомлення в системі йоґи, мене силою перетворив на служанку якийсь лукавий хлопчак, що постійно жартує з ґопі».
Текст* 179: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Ти маєш глибоку екстатичну любов до Крішни, тому хоч би на чому зупинявся твій погляд, це тільки поглиблює твою свідомість Крішни».
Текст* 180: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Твердження правильні у вас обох. Крішна дає змогу побачити Себе безпосередньо тільки зі Своєї милості.
Текст 181: Без екстатичної любові до Крішни Його не вдасться побачити на власні очі. Тому безпосереднє бачення Господа Брахмананда Бгараті здобув з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст 182: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Сарвабгаумо Бгаттачар'є, що ти говориш? Господи Вішну, врятуй Мене! Така похвала — це просто інша форма зневаги».
Текст* 183: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу забрав Брахмананду Бгараті з Собою до Своєї оселі. Відтоді Брахмананда Бгараті залишався із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 184: Згодом до них приєднались Рамабгадра Ачар'я та Бгаґаван Ачар'я. Покинувши всі інші обов'язки, вони залишились під опікою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 185: Наступного дня прийшов також Кашішвара Ґосані і залишився з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, що зустрів його з великою повагою.
Текст* 186: Кашішвара супроводжував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до храму Джаґаннатги. Він ішов перед Господом через натовп і стримував людей, щоб вони не торкались до Господа.
Текст* 187: Як усі річки течуть до моря, так усі віддані з усієї країни врешті-решт прийшли під притулок Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 188: А що всі віддані прийшли до Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу по притулок, Господь проявив до всіх милість і залишив їх під Своєю опікою.
Текст* 189: Ось так я розповів про зустріч усіх вайшнавів із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Кожен, хто почує цей опис, врешті- решт досягне притулку біля Його лотосових стіп.
Текст* 190: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.