 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Я просто намагаюсь писати про трансцендентні діяння і духовне божевілля Господа Ґаурачандри, дуже дивовижні й незвичайні. Я наважуюсь писати про ці діяння Господа тільки тому, що чув про них із вуст тих, хто бачив їх на власні очі.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа!
Текст* 3: Поринувши в екстаз, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вдень і вночі говорив та діяв, наче божевільний.
Текст* 4: Якось Шрі Чайтан'я Махапрабгу півночі проговорив із Сварупою Дамодарою Ґосвамі та Раманандою Раєю про ігри Господа Крішни.
Текст* 5: Під час бесід про Крішну Сварупа Дамодара Ґосвамі завжди співав ті пісні, котрі відповідали трансцендентним почуттям Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 6: Доповнюючи екстаз Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Рамананда Рая цитував вірші з книжок Від'япаті і Чандідаси, а найчастіше з «Ґіта-ґовінди», яку написав Джаядева Ґосвамі.
Текст* 7: Часом Шрі Чайтан'я Махапрабгу також читав якогось вірша, а після того з великим сумом пояснював його.
Текст* 8: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу провів півночі, зазнаючи то одного відчуття, то іншого. Нарешті, поклавши Господа спати, Сварупа Дамодара й Рамананда Рая повернулись до своїх домівок.
Текст* 9: Особистий слуга Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ґовінда, ліг під Його дверима. Всю ніч Господь голосно повторював маха- мантру Харе Крішна.
Текст* 10: Раптом Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув спів Крішниної флейти. В екстазі Він кинувся на звук, щоб побачити Господа.
Текст* 11: Всі троє дверей були, як завжди, замкнені, проте Шрі Чайтан'я Махапрабгу, охоплений екстазом, якось вибрався з кімнати й опинився надворі.
Текст* 12: Він попрямував до хліва, розміщеного на південь від Сімха- двари. Там, серед корів з Тайланґи, Господь зімлів і впав непритомний.
Текст* 13: Тим часом Ґовінда, переставши чути голос Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, негайно послав по Сварупу Дамодару й повідчиняв усі двері.
Текст* 14: Тоді Сварупа Дамодара Ґосвамі запалив ліхтар і з гуртом відданих пішов шукати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 15: Все обшукавши, вони кінець кінцем зайшли до хліву біля Сімха-двари. Там вони й знайшли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, що лежав непритомний між коровами.
Текст* 16: Його руки й ноги були ввібрані в тулуб, наче в черепахи. З рота Йому йшла піна, все тіло взялося гусячою шкірою, а з очей котилися сльози.
Текст* 17: Господь лежав непритомний, і Його тіло скидалось на величезний гарбуз. Зовні воно було цілковито нерухоме, але всередині Він відчував глибоке трансцендентне блаженство.
Текст* 18: Корови скупчились навколо Господа й обнюхували Його трансцендентне тіло. Коли віддані спробували їх повідганяти, ті не захотіли відходити від духовного тіла Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 19: Хоч як силкувались віддані привести Господа до тями, Він не опритомнював. Врешті-решт вони підняли його й віднесли до Його оселі.
Текст* 20: Віддані стали голосно співати мантру Харе Крішна у вуха Господу і через тривалий час Шрі Чайтан'я Махапрабгу нарешті опритомнів.
Текст* 21: Коли Господь опритомнів, руки й ноги повиходили з Його тіла, і все тіло повернулось до нормального стану.
Текст* 22: Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвівся, а тоді сів. Роззираючись навколо Себе, Він запитав Сварупу Дамодару: «Куди ти Мене привів?
Текст* 23: Я почув звуки флейти й ринувся до Вріндавани. Там Я побачив Крішну, сина Махараджі Нанди — Він стояв на пасовиську і грав на флейті.
Текст* 24: Звуком Своєї флейти Він привів Шріматі Радгарані до альтанки, а тоді зайшов усередину, щоб розважатися з Нею.
Текст* 25: Я зайшов до альтанки слідом за Крішною, і Мої вуха зачарував мелодійний передзвін Його прикрас.
Текст* 26: Крішна й ґопі забавлялись, сміялись та жартували. Їхні голоси тішили Мій слух.
Текст* 27: I тут ви здійняли страшний гамір і силоміць повернули Мене сюди.
Текст* 28: Ви повернули Мене сюди, і Я вже не чую нектарних голосів Крішни та ґопі, а також дзвону їхніх прикрас та гри Його флейти».
Текст* 29: У глибокому екстазі Шрі Чайтан'я Махапрабгу тремтливим голосом сказав Сварупі Дамодарі: «Мої вуха гинуть від спраги. Будь ласка, почитай щось, щоб Я послухав і потамував цю спрагу».
Текст* 30: Зрозумівши екстатичний настрій Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Сварупа Дамодара милозвучним голосом прочитав вірша з «Шрімад-Бгаґаватам».
Текст 31: [Ґопі промовили:] «Любий Крішно, де та жінка в трьох світах, яку б не причарували ритми солодких пісень, що ллються з Твоєї чудесної флейти? Хто б не зійшов зі шляху цноти, почувши їх? Твоя врода перевершує все, що є в трьох світах. Побачивши Твою красу, навіть корови, птахи, звірі та лісові дерева завмирають від захвату».
Текст* 32: Почувши цього вірша, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поринув у настрій ґопі і став пояснювати його.
Текст* 33: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ґопі в екстазі прийшли на місце танцю раса, але почувши зневажливу й байдужу мову Крішни, зрозуміли, що Він збирається від них відректись. Розгнівавшись, вони почали Його сварити.
Текст* 34: ÀКоханий, — сказали вони, — дай, будь ласка, відповідь на одне запитання. Чи є в цьому всесвіті така дівчина, яку не приваблює звук Твоєї флейти?
Текст* 35: Коли Ти граєш на флейті, її переливи скидаються на посланницю-йоґіні, яка досконало опанувала мистецтво повторення мантр. Ця посланниця зачаровує розум всіх жінок усесвіту й приворожує їх до Тебе. Потім вона сильно збуджує їх і примушує порушити закон послуху перед старшими. Врешті-решт вона силою приводить їх до Тебе, щоб вони віддались Тобі як коханки.
Текст* 36: Гра Твоєї флейти, а також Твій погляд, що пробиває нам серце стрілами хтивості, примушує нас знехтувати релігійними приписами. Згораючи від хтивості, забувши про страх і сором, ми прийшли до Тебе, а Ти сердишся на нас. Ти звинувачуєш нас у тому, що ми порушуємо заповіді й зраджуємо родині й чоловікові. На Твої релігійні напучення ми безпорадні хоч щось відповісти.
Текст* 37: Ми знаємо, що це лише продумані хитрощі. Ти знаєш, як жартувати з жінками так, щоб вони геть пропали. Але ми розуміємо, що це не є Твої істинні думки, слова й поведінка. Тож, будь ласка, облиш так з нами хитрувати.
Текст* 38: Нектарна гармонія звуків Твоєї флейти, нектар Твоїх солодких слів і нектарний передзвін Твоїх прикрас, поєднуючись, притягують наші вуха, розум і життєву силу. Так ти допроваджуєш нас до загибеліÐ».
Текст* 39: У гніві промовляючи ці слова, Шрі Чайтан'я Махапрабгу купався в хвилях любовного екстазу. Занурюючись в океан тривоги, Він продекламував вірша, якого в цьому настрої промовила Шріматі Радгарані, а тоді Сам пояснив його, смакуючи солодкі чари Крішни.
Текст 40: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «ÀПодруженько, голос Верховного Бога-Особи, Крішни, глибокий, як грім у захмареному небі. Передзвоном Своїх прикрас Він приваблює вуха ґопі, а грою Своєї флейти полонить всіх красунь і навіть богиню щастя. Цей Бог-Особа, Мадана-мохана, чиї жарти сповнені прихованих значень і натяків, збільшує хтиві бажання Моїх вухÐ.
Текст* 41: Глибокий голос Крішни лункіший за грім щойно захмареного неба, а Його мелодійний спів перевершує навіть солодкий голос зозулі. Його спів такий солодкий, що одна його нота може затопити весь світ. Якщо ця нота потрапить у вухо, людина вже не чує більше нічого.
Текст* 42: Подруго, скажи, будь ласка, що Мені робити. Крішнин голос своїми якостями вкрав Мої вуха. Однак тепер Я не чую трансцендентного голосу Крішни і від туги за ним помираю.
Текст* 43: Звуки дзвіночків на Крішниних стопах гарніші за пісні лебедів та лелек, а звуки Його браслетів осоромлюють спів птаха чатака. Хто хоча б раз пустить у вуха ці звуки, не схоче більше нічого чути.
Текст* 44: Мова Крішни солодша за нектар, і кожне з Його веселих слів сповнене глибокого змісту. Коли Його мова змішується з Його усміхом, подібним до камфори, утворений звук разом з глибоким значенням Крішниних слів породжує багато різних трансцендентних смаків.
Текст* 45: Одної краплі цього трансцендентного, блаженного нектару досить, щоб врятувати життя вуха, що, наче птах чакора, живе надією насолодитись цим нектаром. Iноді птахові щастить насолодитись ним, а іноді ні, і тоді він мало не гине від спраги.
Текст* 46: Трансцендентна гра Крішниної флейти краде спокій жіночих сердець у всьому світі, досить їм хоча б раз її почути. Від цих звуків їхні запнуті пояси розпускаються, і вони стають служницями Крішни, не очікуючи ніякої плати за свою службу. Вони просто мчать до Крішни, мов божевільні.
Текст* 47: Почувши переливи Крішниної флейти, навіть богиня щастя лине до Нього, палко жадаючи Його товариства, та їй не вдається досягнути Його. Коли хвилі жагучого бажання здобути Його товариство зростають, вона віддається аскезі, але й тоді не може зустрітися з Ним.
Текст* 48: Тільки найщасливішим випадає почути ці чотири нектарні звуки: Крішнині слова, передзвін Його ножних браслетів та дзвіночків, Його голос і гру Його флейти. Марно існують вуха, які не чують цих звуків, як марно існують дірчасті мушлі».
Текст* 49: Ця журба збурила розум Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Він в екстазі втратив будь-який спокій. У Ньому змішались численні форми трансцендентного екстазу, як ото хвилювання, журба, зосередженість, завзяття, страх, рішучість та спогади.
Текст* 50: Від навали цих усіх екстазів колись у розумі Білваманґали Тгакури [Лілашуки] зринули слова Шріматі Радгарані. У тому самому екстатичному настрої Шрі Чайтан'я Махапрабгу продекламував цього вірша і, наснажений Своїм шалом, став пояснювати його значення, приховане для звичайних людей.
Текст 51: Шрі Чайтан'я Махапрабгу мовив: «Ой, лихо, що робити? До кого звернутись? Що Я вже зробила, надіючись на зустріч із Крішною, то зробила, але тепер годі. Скажи ж, будь ласка, про щось хороше, тільки не кажи про Крішну. Ой, леле, Крішна поселився в Моєму серці, наче сам бог кохання, тож як Мені не говорити про Нього? Я ніяк не можу вигнати з пам'яті Крішну, що Його усміх солодший за сам солодкий смак і що дарує серцю й очам насолоду. Леле-леле, Моя жага, що притягує Мене до Крішни, щомиті зростає!»
Текст* 52: Через розлуку з Крішною Я втратила спокій, а способу зустрітися з Ним ніяк не доберу. Любі подружки, вас так само звела з розуму зажура. Хто ж Мені підкаже, як Його знайти?
Текст* 53: Любі подруженьки, як Мені знайти Крішну? Що Мені робити? Куди йти? Де б Я могла Його зустріти? Без Крішни життя покидає Мене».
Текст 54: Раптом Шрі Чайтан'я Махапрабгу заспокоївся і замислився над Своїм станом. На пам'ять Йому зринули слова Пінґали, і в захваті, яким Його вони сповнили, Він став пояснювати значення вірша Пінґали.
Текст* 55: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Якщо Я відкину надію зустріти Крішну, Я стану щасливою. Тож покиньмо ці ганебні балачки про Нього. Ліпше розмовляймо про щось славетне й забудьмо Крішну».
Текст* 56: Промовивши це, Шріматі Радгарані раптом згадала Крішну, і Він з'явився в Її серці. Приголомшена цим, Вона сказала Своїм подругам: «Той, кого Я хочу забути, лежить у Моєму серці».
Текст* 57: Охоплений екстазом розум Шріматі Радгарані побачив Крішну в подобі Купідона, і цей образ налякав Її. Вона поскаржилась: «Цей Купідон, що завоював весь світ і пробрався в Моє серце, — Мій запеклий ворог, тому що не дає Мені забути про Нього».
Текст* 58: Палке жадання перемогло всіх інших воїнів екстазу, і нездоланне прагнення заволоділо царством розуму Шріматі Радгарані. У відчаї Вона стала картати Свій розум.
Текст* 59: Якщо Я не думаю про Крішну, Мій нещасний розум вже за мить гине, наче риба без води. А коли Я бачу Крішнине обличчя з чарівним усміхом, Мій розум та очі відчувають таку втіху, що Мене починає вабити до Крішни удвічі сильніше.
Текст* 60: Ой, лихо! Де Крішна, скарб Мого життя? Ой, лихо! Де лотосоокий? Де божественний океан усіх трансцендентних якостей? Ой, лихо! Де юний чорношкірий красень, вбраний у жовті шати? Де герой танцю раса?
Текст* 61: Куди Мені йти? Де Мені Тебе знайти? Благаю, скажи, і Я піду туди!» З тими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу зірвався й побіг. Але Сварупа Дамодара Ґосвамі підхопився і спіймав Господа в обійми, а тоді привів назад до Його оселі й посадовив там.
Текст* 62: Раптом Шрі Чайтан'я Махапрабгу отямився і попрохав Сварупу Дамодару Ґосвамі: «Дорогий Сварупо, заспівай, будь ласка, солодку пісню». Сварупа Дамодара став співати пісні з «Ґіта-ґовінди» та з творів Від'япаті, і це дуже втішило слух Господа.
Текст* 63: Так щодня й щоночі Шрі Чайтан'я Махапрабгу губив розум і говорив, наче марив.
Текст* 64: Навіть Анантадева тисячами Своїх вуст не здатний описати всі екстатичні зміни, яких Шрі Чайтан'я Махапрабгу зазнавав за один день.
Текст* 65: Чи може нікчемна жива істота, як оце я, описати ті екстатичні зміни? Я лише в загальному оповідаю про них, як оце показують на дерево, щоб показати в якій стороні місяць.
Текст* 66: Однак цей опис задовольнить розум і вуха кожного, хто його слухатиме, і наділить слухача розумінням цих незвичайних діянь, сповнених глибокої екстатичної любові до Крішни.
Текст* 67: Екстатична любов до Крішни дивовижно глибока. Сам насолоджуючись славетним солодким смаком цієї любові, Шрі Чайтан'я Махапрабгу показав нам її найвищий вияв.
Текст* 68: Шрі Чайтан'я Махапрабгу напрочуд милостивий і великодушний. Ми не чули, щоб хто-небудь іще у цьому світі був такий милостивий і щедрий.
Текст* 69: О люди світу, усім серцем поклоняйтесь лотосовим стопам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тільки так ви здобудете нектарний скарб екстатичної любові до Крішни.
Текст* 70: Отже, я розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі прибрав подоби черепахи. Поринувши в цей екстаз, Він говорив і діяв, наче божевільний.
Текст* 71: Цю розвагу змалював у своїй «Ґауранґа-става-калпаврікші» Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі.
Текст* 72: «Яке чудо! Шрі Чайтан'я Махапрабгу вийшов зі Свого дому, не відкриваючи трьох міцно замкнутих дверей, пройшов крізь три високі стіни, а тоді, охоплений сильним почуттям розлуки з Крішною, впав серед корів з Тайланґи і втягнув усі кінцівки в тіло, мов черепаха. Шрі Чайтан'я Махапрабгу, що постав у цій подобі, з'являється в моєму серці і зводить мене з розуму».
Текст 73: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.