надат — лункаŸ; джалада — хмара; нісвана — чий голос; раваа — вуха; карші — приваблюючи; сат-іджіта — дзенькіт чиїх прикрас; са-нарма — з глибоким змістом; раса-сӯчака — жарти; акшара — літери; пада-артга — значення; бгаґі — знаки; уктіка — чия мова; рам-діка — починаючи з богині щастя; вара-аґан — красунь; хдайа-хрі — полонячи серця; ваī-кала — звук чиєї флейти; са — той; ме — Мій; мадана-мохана — Мадана-мохана; сакгі — подружко; таноті — посилює; кара-спхм — бажання вух.

Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «ÀПодруженько, голос Верховного Бога-Особи, Крішни, глибокий, як грім у захмареному небі. Передзвоном Своїх прикрас Він приваблює вуха ґопі, а грою Своєї флейти полонить всіх красунь і навіть богиню щастя. Цей Бог-Особа, Мадана-мохана, чиї жарти сповнені прихованих значень і натяків, збільшує хтиві бажання Моїх вухÐ.