 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАді-ліла
|
Текст 1: Послідовники Шрі Адвайти Прабгу належали до двох різновидів. Деякі були справжні, а деякі оманні. Відкидаючи лжепослідовників, я віддаю шанобливі поклони справжнім послідовникам Шрі Адвайти Ачар'ї, серцем яких був Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господеві Ніт'янанді! Хвала, хвала Шрі Адвайті Прабгу! Усі Вони славетні.
Текст* 3: Я складаю свої шанобливі поклони Адвайті Прабгу, чия слава шириться світами, Йому, що становить другу гілку вічного дерева Чайтан'ї, а також Його послідовникам, що утворюють Його відгалуження.
Текст* 4: Шрі Адвайта Прабгу був другою великою гілкою дерева. У Нього було багато відгалужень, але всіх їх згадати неможливо.
Текст* 5: Шрі Чайтан'я Махапрабгу славетний ще і як садівник. Він поливав дерево Своєю милістю, і від цього всі гілки та галузки росли день у день.
Текст* 6: Плоди любові до Верховного Бога, які визріли на цих гілках дерева Чайтан'ї, такі великі, що весь світ затопили соком любові до Крішни.
Текст* 7: Завдяки воді, якою Господь Чайтан'я поливав стовбур та гілки, велике й мале пагілля буйно розросталось, і дерево всіювали плоди і квіти.
Текст 8: Спочатку усі послідовники Адвайти Ачар'ї тримались одного погляду. Але згодом з волі провидіння вони розділились за своїми поглядами на два табори.
Текст 9: Деякі учні неухильно тримались наказів ачар'ї, а деякі відійшли від них, під впливом дайві-майі на свій розсуд понавигадувавши власних теорій.
Текст 10: Наказ духовного вчителя — це рушійна сила в духовному житті. Кожен, хто порушує наказ духовного вчителя, одразу робиться ні на що не придатний.
Текст* 11: Немає потреби називати ні на що не придатних. Я згадав їх тільки для того, щоб відрізнити їх од корисних відданих.
Текст 12: Рис спочатку змішаний з половою, і його доводиться провіювати, щоб відділити зерно від полови.
Текст* 13: Великою гілкою Адвайти Ачар'ї був Ач'ютананда, Його син. Від самого початку життя він служив лотосовим стопам Господа Чайтан'ї.
Текст* 14: Якось почувши, як батько каже, що Кешава Бгараті — духовний вчитель Господа Чайтан'ї Махапрабгу, Ач'ютананда сильно засмутився.
Текст* 15: Він сказав батькові: «Твоє пояснення, що Кешава Бгараті — духовний вчитель Чайтан'ї Махапрабгу, занапастить усю країну.
Текст* 16: Господь Чайтан'я Махапрабгу — духовний вчитель чотирнадцяти світів, а Ти кажеш, що в Нього є якийсь інший духовний вчитель. Цього не підтримує жодне з явлених писань».
Текст 17: Почувши від п'ятирічного сина, Ач'ютананди, ці слова, Адвайта Ачар'я був дуже щасливий і потішений їхньою глибокою істинністю.
Текст* 18: Сином Адвайти Ачар'ї був ще Крішна Мішра. Господь Чайтан'я Махапрабгу завжди перебував у його серці.
Текст 19: Iншим сином Шрі Адвайти Ачар'ї Прабгу був Шрі Ґопала. Послухайте лише про його якості, тому що вони дивовижні.
Текст 20: Коли Господь Чайтан'я власноручно чистив Ґундіча-мандіру в Джаґаннатга Пурі, Ґопала танцював перед Господом з великою любов'ю та радістю.
Текст* 21: Господь Чайтан'я Махапрабгу і Адвайта Прабгу співали мантру Харе Крішна і танцювали, а в Їхніх тілах виявлялись різні екстатичні ознаки. Їх серця були щасливі.
Текст* 22: Так вони всі танцювали. Ґопала танцював і танцював, коли раптом упав, непритомний, на землю.
Текст* 23: Адвайта Прабгу дуже засмутився. Узявши сина на коліна, Він почав читати мантри до Нрісімхи, щоб захистити сина.
Текст* 24: Адвайта Ачар'я читав різні мантри, але Ґопала так і не приходив до тями. Усі присутні вайшнави, співчуваючи горю Адвайти Ачар'ї, плакали.
Текст* 25: Тоді Господь Чайтан'я Махапрабгу поклав руку на груди Ґопали і сказав йому: «Любий Ґопало, встань і повторюй святе ім'я Господа!»
Текст* 26: Почувши ці слова й відчувши дотик Господа, Ґопала одразу встав, і всі вайшнави стали радісно повторювати маха- мантру Харе Крішна.
Текст 27: Iнших синів Адвайти Ачар'ї звали Шрі Баларама, Сварупа і Джаґадіша.
Текст 28: Довірений слуга Адвайти Ачар'ї на ім'я Камалаканта Вішваса знав усі справи Адвайти Ачар'ї.
Текст* 29: В Джаґаннатга Пурі Камалаканта Вішваса передав Махараджі Пратапарудрі через когось записку.
Текст* 30: Про цю записку ніхто не знав, але якимось чином вона потрапила до рук Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 31: Ця записка встановлювала, що Адвайта Ачар'я — це втілення Верховного Бога-Особи.
Текст* 32: Однак також там було згадано, що Адвайта Ачар'я нещодавно увійшов у борг, розміром десь у триста рупій, і Камалаканта Вішваса хотів сплатити цей борг.
Текст* 33: Господь Чайтан'я Махапрабгу, прочитавши цю записку, засмутився, хоча Його обличчя і далі сяяло, наче місяць. Усміхаючись, Він сказав так:
Текст* 34: «Він сказав, що Адвайта Ачар'я — втілення Верховного Бога-Особи. В цьому немає нічого поганого, бо Він насправді Сам Господь.
Текст 35: Однак він зробив із втілення Бога злиденного жебрака. Тому, щоб навчити його, Я покараю його».
Текст 36: Господь наказав Ґовінді: «Віднині того баулію, Камалаканту Вішвасу, сюди не пускай».
Текст 37: Коли Камалаканта Вішваса почув про кару, яку йому визначив Шрі Чайтан'я Махапрабгу, він сильно засмутився, але коли про це почув Адвайта Прабгу, Він був дуже задоволений.
Текст 38: Побачивши журбу Камалаканти Вішваси, Адвайта Ачар'я Прабгу сказав йому: «Тобі дуже пощастило — тебе покарав Сам Верховний Господь, Верховний Бог-Особа, Господь Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 39: Раніше Господь Чайтан'я Махапрабгу завжди вшановував Мене як старшого, що Мені було не до серця. Засмучений цим, Я розробив один план.
Текст 40: Я почав викладати «Йоґа-вашіштгу», що за найвищу мету життя вважає звільнення. Господь за це на Мене розсердився і виявив до Мене видиму неповагу.
Текст 41: Я був дуже радий, що Господь Чайтан'я покарав Мене, як Він колись покарав Шрі Мукунду.
Текст 42: Схожу кару дістала мати Шачідеві. Кому може пощастити більше, як їй, що дістала таке покарання?»
Текст* 43: Так розрадивши Камалаканту Вішвасу, Шрі Адвайта Ачар'я Прабгу пішов до Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 44: Шрі Адвайта Ачар'я сказав Господеві Чайтан'ї: «Я не збагну Твоїх трансцендентних розваг. Ти виявив Камалаканті більшу ласку, ніж Ти зазвичай виявляєш Мені.
Текст 45: Милість, яку Ти пролив на Камалаканту, настільки велика, що навіть Мені Ти ніколи такої ласки не виявляв. Яку образу Я вчинив проти Твоїх лотосових стіп, що Ти не проливаєш такої ласки на Мене?»
Текст* 46: Почувши це, Господь Чайтан'я Махапрабгу задоволено розсміявся і одразу покликав Камалаканту Вішвасу.
Текст* 47: Тоді Адвайта Ачар'я сказав Чайтан'ї Махапрабгу: «Чому Ти покликав цю людину знову і дозволив йому побачитись з Тобою? Тепер він обшахрував Мене двічі».
Текст* 48: Почувши це, Чайтан'я Махапрабгу задовольнився у серці. Тільки Вони двоє могли зрозуміти думки одне одного.
Текст 49: Господь Чайтан'я Махапрабгу став повчати Камалаканту: «Ти баулія, не тямиш, що є що. Чому ти таке робиш? Чому ти втручаєшся в особисті справи Адвайти Ачар'ї і наражаєш Його на порушення релігійних засад?
Текст 50: Адвайта Ачар'я, Мій духовний вчитель, ніколи не має брати милостиню від багатіїв чи царів, бо якщо духовний вчитель бере гроші чи зерно від таких матеріалістів, розум його осквернюється.
Текст 51: Коли розум осквернений, дуже важко пам'ятати Крішну, а коли людина забуває про Крішну, її життя ні до чого не приводить.
Текст* 52: Він втрачає релігійність та добре ім'я, і люди починають його зневажати. Вайшнава, а насамперед вайшнава в ролі духовного вчителя, не повинен цього припускатись. Це треба завжди пам'ятати».
Текст* 53: Коли Чайтан'я Махапрабгу дав Камалаканті це повчання, всі присутні вирішили, що воно призначене для всіх. Отож Адвайта Ачар'я був дуже задоволений.
Текст* 54: Тільки Господь Чайтан'я Махапрабгу розумів наміри Адвайти Ачар'ї, і Адвайта Ачар'я віддав належне глибоким повчанням Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 55: У цих словах криється багато сокровенних думок. Я не пишу про них усіх, тому що боюсь без потреби збільшувати об'єм цієї книги.
Текст 56: П'ятою гілкою Шрі Адвайти Ачар'ї був Шрі Ядунандана Ачар'я, від кого відходило стільки гілок і галузок, що написати про всі неможливо.
Текст 57: Шрі Ядунандана Ачар'я був учнем Шрі Васудеви Датти і отримав усю його милість. Тому він зумів прийняти лотосові стопи Господа Чайтан'ї як найвищий притулок з будь-якого погляду.
Текст 58: Бгаґавата Ачар'я, Вішнудаса Ачар'я, Чакрапані Ачар'я і Ананта Ачар'я були шостою, сьомою, восьмою і дев'ятою гілкою Адвайти Ачар'ї.
Текст* 59: Нандіні, Камадева, Чайтан'я даса, Дурлабга Вішваса і Ванамалі даса були десятою, одинадцятою, дванадцятою, тринадцятою і чотирнадцятою гілками Шрі Адвайти Ачар'ї.
Текст* 60: Джаґаннатга Кара, Бгаванатга Кара, Хрідаянанда Сена і Бголанатга даса були п'ятнадцятою, шістнадцятою, сімнадцятою і вісімнадцятою гілками Адвайти Ачар'ї.
Текст* 61: Ядава даса, Віджая даса, Джанардана даса, Ананта даса, Кану Пандіта і Нараяна даса були дев'ятнадцятою, двадцятою, двадцять першою, двадцять другою, двадцять третьою і двадцять четвертою гілками Адвайти Ачар'ї.
Текст* 62: Шріватса Пандіта, Харідаса Брахмачарі, Пурушоттама Брахмачарі та Крішнадаса були двадцять п'ятою, двадцять шостою, двадцять сьомою і двадцять восьмою гілками Адвайти Ачар'ї.
Текст* 63: Пурушоттама Пандіта, Раґгунатга, Ванамалі Кавічандра і Вайд'янатга були двадцять дев'ятою, тридцятою, тридцять першою і тридцять другою гілками Адвайти Ачар'ї.
Текст* 64: Локанатга Пандіта, Мурарі Пандіта, Шрі Харічарана і Мадгава Пандіта були тридцять третьою, тридцять четвертою, тридцять п'ятою і тридцять шостою гілками Адвайти Ачар'ї.
Текст 65: Віджая Пандіта і Шрірама Пандіта були двома важливими гілками Адвайти Ачар'ї. Цих гілок безліч, але я нездатний перелічити їх усіх.
Текст 66: Гілка Адвайти Ачар'ї отримувала воду від предвічного садівника, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Живлячись цією водою, відгалуження Адвайти Ачар'ї буйно квітли і плодоносили.
Текст* 67: Після відходу Господа Чайтан'ї Махапрабгу деякі з гілок, на нещастя, відхилились від Його шляху.
Текст* 68: Деякі гілки відцурались відначального стовбура, що живив і підтримував усе дерево. За таку невдячність основний стовбур на них розгнівався.
Текст* 69: Отож Господь Чайтан'я не проливав на них води Своєї милості, і вони поступово засохли і відмерли.
Текст 70: Людина без свідомості Крішни нічим не ліпша за сухе дерево чи мертве тіло. Вважають, що вона мертва ще за життя, а після смерті на неї чекає кара Ямараджі.
Текст* 71: Вважати за безбожників, яких чекає кара Ямараджі, слід не тільки заблудлих послідовників Адвайти Ачар'ї, але й кожного, хто йде проти вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 72: Чи це великий вчений, чи це великий аскет, чи це заможний сім'янин, чи це славетний санн'ясі — кожен, хто налаштований проти вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, приречений страждати за вироком Ямараджі.
Текст 73: Всі нащадки Адвайти Ачар'ї, що стали на шлях Шрі Ач'ютананди, були великі віддані.
Текст* 74: З милості Адвайти Ачар'ї віддані, що не відхилялись від шляху Чайтан'ї Махапрабгу, без труднощів здобули притулок лотосових стіп Господа Чайтан'ї.
Текст* 75: З цього випливає, що шлях Ач'ютананди являє собою суть духовного життя. Котрі не йшли ним, були просто розпорошені.
Текст* 76: Тому я мільйони разів складаю шанобливі поклони справжнім послідовникам Ач'ютананди, що вважали Шрі Чайтан'ю Махапрабгу своїм життям.
Текст* 77: Коротко я описав три гілки послідовників Шрі Адвайти Ачар'ї [Ач'ютананду, Крішну Мішру і Ґопалу].
Текст* 78: Адвайта Ачар'я має багато різних гілок та галузок. Перелічити їх усіх дуже важко. Я лише дав короткий огляд усього стовбура і його гілок та галузок.
Текст* 79: Описавши гілки й галузки Адвайти Ачар'ї, тепер я спробую описати деяких послідовників Шрі Ґададгари Пандіти, найголовнішої з гілок.
Текст 80: Головні гілки Шрі Ґададгари Пандіти — це 1)Шрі Дгрувананда, 2)Шрідгара Брахмачарі, 3)Харідаса Брахмачарі і 4)Раґгунатга Бгаґавата Ачар'я.
Текст 81: П'ята гілка — це Ананта Ачар'я, шоста Каві Датта, сьома Наяна Мішра, восьма Ґанґамантрі, дев'ята Маму Тгакура і десята Кантгабгарана.
Текст 82: Одинадцята гілка Ґададгари Ґосвамі — це Бгуґарбга Ґосані, а дванадцята — Бгаґавата даса. Вони обидва пішли до Вріндавани і оселились там на все життя.
Текст 83: Тринадцятою гілкою був Ванінатга Брахмачарі, а чотирнадцятою — Валлабга-чайтан'я даса. Обидві ці великі особистості були завжди сповнені любові до Крішни.
Текст 84: П'ятнадцятою гілкою був Шрінатга Чакраварті, шістнадцятою Уддгава, сімнадцятою Джітамітра і вісімнадцятою Джаґаннатга даса.
Текст 85: Дев'ятнадцятою гілкою був Шрі Харі Ачар'я, двадцятою Садіпурія Ґопала, двадцять першою Крішнадаса Брахмачарі і двадцять другою Пушпаґопала.
Текст 86: Двадцять третьою гілкою був Шріхарша, двадцять четвертою Раґгу Мішра, двадцять п'ятою Лакшмінатга Пандіта, двадцять шостою Банґаваті Чайтан'я даса і двадцять сьомою Раґгунатга.
Текст 87: Двадцять восьмою гілкою був Амоґга Пандіта, двадцять дев'ятою Хастіґопала, тридцятою Чайтан'я-валлабга, тридцять першою Яду Ґанґулі і тридцять другою Манґала Вайшнава.
Текст 88: Шівананду Чакраварті, тридцять третю гілку, що завжди з твердою вірою жив у Вріндавані, вважають за важливу гілку Ґададгари Пандіти.
Текст* 89: Коротко я описав гілки та галузки Ґададгари Пандіти. Є ще багато інших, яких я тут не згадав.
Текст* 90: Усіх послідовників Ґададгари Пандіти вважають за великих відданих, бо Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу для них дорожчий за життя.
Текст* 91: Просто згадуючи імена цих усіх гілок та галузок трьох стовбурів, що я описав [Ніт'янанда, Адвайта і Ґададгара], людина вивільнюється з рабства матеріального буття.
Текст* 92: Просто згадуючи імена цих усіх вайшнавів, можна здобути лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Воістину, просто згадка про їхні святі імена виконує всі бажання людини.
Текст* 93: Отже, склавши поклони до лотосових стіп їх усіх, я за хронологічним порядком розповідатиму про розваги садівника, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 94: Океан розваг Господа Чайтан'ї Махапрабгу неокраїй і незглибимий. Кому вистачить сміливості міряти цей великий океан?
Текст* 95: Неможливо пірнути до дна цього великого океану, але його насичений, солодкий аромат полонить мій розум. Тому я стою на березі цього океану і намагаюсь скуштувати бодай краплинку з нього.
Текст 96: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.