 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Прийнявши санн'ясу, Господь Чайтан'я Махапрабгу з палкої любові до Крішни хотів піти до Вріндавани, але, начебто помилково, проблукав Радга-дешею. Згодом Він прийшов до Шантіпури і там насолодився товариством Своїх відданих. Я складаю шанобливі поклони Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Ніт'янанді. Хвала, хвала Адвайті Прабгу! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї на чолі зі Шрівасою!
Текст* 3: Наприкінці Свого двадцять четвертого року, в місяці маґга, під час прибутного місяця, Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв сан санн'яси.
Текст 4: Прийнявши сан санн'яси, Чайтан'я Махапрабгу, занурений в почуття палкої любові до Крішни, вирушив до Вріндавани. Однак у трансі Він помилково проблукав три дні місцевістю, що називається Радга-деша.
Текст* 5: Проходячи Радга-дешею, Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі повторював такий вірш:
Текст 6: «[Як брахмана з Аванті-деші казав:] ÀЯ перетну нездоланний океан невігластва, міцно втвердившись у служінні лотосовим стопам Крішни. Цей шлях схвалили попередні ачар'ї, що були міцно втверджені у відданості Господеві, Параматмі, Верховному Богові-ОсобіÐ».
Текст* 7: Шрі Чайтан'я Махапрабгу високо поцінував зміст цього вірша, де висловлено рішучий намір відданого-монаха присвятити себе служінню Господу Мукунді. Господь схвалив цього вірша, відзначивши, що він дуже вдалий.
Текст 8: Iстинна мета санн'яси — присвятити себе служінню Мукунді. Служачи Мукунді, людина має змогу справді звільнитись від рабства матеріального існування.
Текст* 9: Прийнявши санн'ясу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирішив піти до Вріндавани і до останку віддати Себе служінню Мукунді в якомусь відлюдному місці.
Текст* 10: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов до Вріндавани, Він проявляв усі ознаки екстазу і не усвідомлював ні того, в якому напрямку іде, ні того, день зараз чи ніч.
Текст* 11: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив до Вріндавани, за Ним пішли Ніт'янанда Прабгу, Чандрашекгара Прабгу і Прабгу Мукунда.
Текст* 12: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов Радга-дешею, кожен, хто Його бачив, в екстазі вигукував: «Харі! Харі!» Повторюючи з Господом святі імена, люди розвіювали все нещастя матеріального існування.
Текст* 13: Усі пастушки, що бачили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, приєднувались до Господа і голосно вигукували: «Харі! Харі!»
Текст* 14: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, чуючи, як пастушки вигукують «Харі! Харі!», дуже втішався. Він підходив до них і клав їм на голови руку, кажучи: «Повторюйте ці імена далі».
Текст* 15: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу благословляв їх усіх, кажучи, що вони всі мають дуже хорошу долю. Він хвалив їх і вважав, що Йому дуже пощастило, тому що вони повторювали святе ім'я Господа Харі.
Текст* 16: Потай відкликавши всіх пастушків набік і навівши вірогідні підстави, Ніт'янанда Прабгу дав їм такі вказівки:
Текст* 17: «Якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитає вас, як іти до Вріндавани, покажіть Йому, будь ласка, замість цього дорогу до берегів Ґанґи».
Текст* 18-19: Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу запитав пастушків, як іти до Вріндавани, вони показали Йому на дорогу до берегу Ґанґи, і Господь в екстазі пішов цією дорогою.
Текст* 20: Поки Господь ішов понад Ґанґою, Шрі Ніт'янанда Прабгу попрохав Ачар'яратну [Чандрашекгару Ачар'ю], щоб той негайно йшов до дому Адвайти Ачар'ї.
Текст* 21: Шрі Ніт'янанда Ґосвамі сказав Ачар'яратні: «Я приведу Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на берег Ґанґи в Шантіпурі, а Адвайта Ачар'я повинен чекати на березі з човном і пильнувати.
Текст* 22: Після того, — вів далі Ніт'янанда Прабгу, — Я піду до Адвайти Ачар'ї додому, а ти повинен піти до Навадвіпи і привести матір Шачі та всіх інших відданих».
Текст* 23: Пославши Ачар'яратну додому до Адвайти Ачар'ї, Шрі Ніт'янанда Прабгу прийшов перед Господа Чайтан'ю Махапрабгу і дав про Себе знати.
Текст* 24: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, перебуваючи в екстазі, запитав Господа Ніт'янанду, куди Він іде. Ніт'янанда відповів, що йде з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу до Вріндавани.
Текст* 25: Коли Господь запитав Ніт'янанду Прабгу, як далеко до Вріндавани, Ніт'янанда відповів: «Поглянь-но! Ось тече Ямуна!»
Текст* 26: Сказавши це, Ніт'янанда Прабгу підвів Чайтан'ю Махапрабгу до Ґанґи, і Господь в екстазі подумав, що це Ямуна.
Текст* 27: Господь сказав: «О, яке щастя! Тепер Я побачив Ямуну». Вважаючи Ґанґу за Ямуну, Чайтан'я Махапрабгу почав підносити їй молитви.
Текст 28: «О Ямуно, ти сповнена блаженства духовна вода, що дарує любов до сина Махараджі Нанди. Твоя вода — це вода духовного світу, тому що ти можеш змити всі гріхи, які ми тільки вчинили за життя, та їхні наслідки. Ти породжуєш все сприятливе для світу. Дочко бога Сонця, будь ласка, очисть нас своєю доброчинністю».
Текст* 29: Продекламувавши цю мантру, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поклонився Ґанзі й омився в ній. На той час усю Його одежу становив лише шматок тканини на стегна, і Він не мав навіть другої пов'язки.
Текст* 30: Шрі Чайтан'я Махапрабгу стояв без одягу на зміну, коли підплив Шрі Адвайта Ачар'я на човні, принісши з Собою новий нижній і верхній одяг.
Текст* 31: Коли Адвайта Ачар'я підплив, Він став перед Господом і віддав Йому Свої поклони. Побачивши Його, Господь здивовано став міркувати про те, що відбувається.
Текст* 32: Все ще перебуваючи в екстазі, Господь запитав Адвайту Ачар'ю: «Чому Ти прийшов сюди? Як Ти дізнався, що Я у Вріндавані?»
Текст* 33: Адвайта Ачар'я з'ясував стан справ, сказавши Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Де Ти, там і Вріндавана. А зараз Мені дуже пощастило, що Ти прийшов на берег Ґанґи».
Текст* 34: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ніт'янанда обдурив Мене. Він привів Мене на берег Ґанґи і сказав, що це Ямуна».
Текст* 35: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу звинуватив Ніт'янанду в тому, що той обдурив Його, Шріла Адвайта Ачар'я заперечив: «В тому, що Тобі сказав Ніт'янанда Прабгу, немає неправди. Ти справді щойно омився у водах Ямуни».
Текст 36: Адвайта Ачар'я пояснив, що в цьому місці Ґанґа і Ямуна течуть разом. На західному боці тече Ямуна, а на східному — Ґанґа.
Текст* 37: Після того Адвайта Ачар'я вказав, що Чайтан'я Махапрабгу омився у Ямуні і Його нижній одяг тепер мокрий, тому Господу треба перевдягнутися в сухе.
Текст* 38: Адвайта Ачар'я сказав: «В екстазі любові до Крішни Ти постився три дні підряд. Тому Я запрошую Тебе до Мене додому, щоб Ти ласкаво прийняв у Мене милостиню. Ходімо зі Мною до Моєї оселі».
Текст* 39: Адвайта Прабгу вів далі: «Вдома Я щойно приготував жменю рису. В Мене є зазвичай дуже прості страви з овочів. Ніяких розкішних страв немає — лише трохи рідкої страви з овочів та зелене листя.
Текст* 40: Сказавши це, Шрі Адвайта Ачар'я взяв Господа в човен і відвіз до Своєї оселі. Там Адвайта Ачар'я омив стопи Господа і через те дуже радів у Своєму серці.
Текст 41: Спочатку дружина Адвайти Ачар'ї все приготувала, а тоді Шріла Адвайта Ачар'я особисто все запропонував Господу Вішну.
Текст 42: Уся їжа була розділена на три рівні частини. Одна частина була накладена на металеву тарілку для підношення Господу Крішні.
Текст* 43: Одна з цих трьох частин була розкладена на металевій тарілці, а дві інших — на бананових листах. Ці листи були нерозділені і зірвані з бананового дерева, що родило принаймні тридцять два грона бананів. На обох тарілках були дуже гарно розкладені перелічені далі страви.
Текст* 44: Рис являв собою пагорб добірних зерен, дуже добре проварених, а посередині жовтіло очищене масло з коров'ячого молока. Навколо купи рису стояли горщики з кори бананових дерев, і в горщиках були різні овочі та мунґ дал.
Текст* 45: Серед тушкованих овочів були патоли, кабачки, манакачу, салат зі шматками імбиру та різні види шпинату.
Текст* 46: Була сукгта, гірка диня з усілякими овочами, що затьмарювали смак нектару. Було п'ять різновидів гірких і гострих сукгт.
Текст 47: Серед всіляких страв з овочів були баклажани, просмажені з молодими листочками дерев німба. Плоди патола були просмажені з пгула-баді, певною стравою з далу, спочатку звареного й розім'ятого, а тоді висушеного на сонці. Була також страва, що називається кушманда-маначакі.
Текст* 48: Страва з кокосового м'якушу, змішаного з сиром і цукром- піском, була дуже солодка. Була також підлива-кері з бананових квітів і гарбуз, виварений у молоці, все у великій кількості.
Текст* 49: Були маленькі пиріжки в солодкому і в кислому соусі, а також п'ять чи шість кислих страв. Усіх овочів було зготовано стільки, що прасаду могли наїстись усі присутні.
Текст* 50: Були м'які коржі з мунґ-далу, м'які коржі зі стиглих бананів і м'які коржі з урад-далу. Були всілякі солодощі, згущене молоко, змішане з рисовими коржиками, солодощі з кокоса і всі пиріжки, яких тільки можна побажати.
Текст* 51: Усі овочі були накладені в мисках із бананового листя, взятого з дерев, що родили не менше тридцяти двох плодових грон. Ці миски були міцні й великі, вони не перехилялись і не хитались.
Текст* 52: Довкола цих трьох місць для частування стояли сотні горщиків з різними овочами.
Текст* 53: Крім різноманітних овочів, був також солодкий рис, змішаний з пряженим маслом. Він зберігався в нових глиняних горщиках. В трьох місцях були поставлені глеки, наповнені сильно згущеним молоком.
Текст* 54: Крім всіляких інших страв, був дроблений рис, приготований у молоці й змішаний з бананами, а також білий гарбуз, зварений у молоці. Поправді, всі страви, які приготовано, описати неможливо.
Текст* 55: З двох боків стояли глиняні горщики з іншими стравами, зробленими з йоґурту, сандеші [солодощів із сиру] і бананів. Описати це все я нездатний.
Текст* 56: Зверху на купі вареного рису і на всіх овочах були покладені квітки з кущів туласі. Також стояли два глечика з запашною трояндовою водою.
Текст* 57: На долівці лежали три підстилки, вкриті м'якою тканиною. Так вся їжа була запропонована Господу Крішні, і Господь радо її прийняв.
Текст* 58: Після піднесення їжі заведено проводити бгоґа-араті. Адвайта Прабгу запросив двох братів, Господа Чайтан'ю Махапрабгу і Ніт'янанду Прабгу, прийти подивитись на араті. Обидва Господи і всі інші, хто був присутній, прийшли подивитись на церемонію араті.
Текст* 59: Провівши для Божеств у храмі араті, Адвайта Ачар'я поклав Господа Крішну відпочивати. Після того Адвайта Ачар'я підійшов до Господа Чайтан'ї Махапрабгу і звернувся до Нього з проханням.
Текст* 60: Шрі Адвайта Прабгу сказав: «Дорогі Мої повелителі, будь ласка, зайдіть у цю кімнату». Двоє братів, Чайтан'я Махапрабгу і Ніт'янанда Прабгу, зайшли в кімнату прийняти прасад.
Текст* 61: Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Ніт'янанда Прабгу пішли приймати прасад, Вони покликали Мукунду й Харідасу поїсти разом із Ними. Однак Мукунда й Харідаса, склавши долоні, обоє сказали наступне.
Текст* 62: Мукунда, коли його покликали, смиренно сказав: «Шановні Мої володарі, мені ще треба дещо закінчити. Я прийму прасад пізніше, тому, будь ласка, Прабгу, заходьте обоє до кімнати».
Текст 63: Харідаса Тгакура сказав: «Я найгріховніший і найнижчий з людей. Я з'їм жменю прасаду пізніше, залишаючись надворі».
Текст 64: Адвайта Ачар'я завів Господа Ніт'янанду Прабгу і Господа Чайтан'ю Махапрабгу до кімнати, і два Господи побачили розкладений прасад. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був особливо задоволений.
Текст* 65: Шрі Чайтан'я Махапрабгу схвалив те, як усе приготували і запропонували Крішні. Він був настільки задоволений, що сказав: «Чесне слово, Я особисто братиму лотосові стопи кожного, хто здатний пропонувати Крішні такі гарні страви, і ставитиму ці лотосові стопи Собі на голову життя за життям».
Текст 66: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу ввійшов у покій, Він побачив, що їжу розділено на три частки, і вирішив, що всі три частки були призначені для Крішни. Однак Він не зрозумів намірів Адвайти Ачар'ї.
Текст* 67: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Сідаймо на ці три місця й приймімо прасад».
Але Адвайта Ачар'я сказав: «Я розкладатиму».
Але Адвайта Ачар'я сказав: «Я розкладатиму».
Текст* 68: Шрі Чайтан'я Махапрабгу подумав, що всі три підношення призначені для роздачі, і тому попросив інші два бананових листи, кажучи: «Візьмімо трішки овочів та рису».
Текст* 69: Адвайта Ачар'я сказав: «Ви просто Сідайте на ці сидіння». Схопивши Їх за руки, Він посадив обох.
Текст 70: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Санн'ясі не годиться їсти стільки різних страв. Якщо санн'ясі стільки їстиме, як він зможе приборкувати свої чуття?»
Текст* 71: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу став відмовлятись від розкладеної вже їжі, Адвайта Ачар'я сказав: «Будь ласка, перестань критись. Я знаю, хто Ти такий, і Я знаю потаємний смисл того, чому Ти прийняв санн'ясу».
Текст* 72: Отож Адвайта Ачар'я попрохав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу облишити словесні виверти і їсти. Господь відповів: «Я аж ніяк не можу стільки з'їсти».
Текст* 73: Тоді Адвайта Ачар'я попросив Господа не маніжитись і просто їсти прасад. Якщо Він не зможе всього з'їсти, рештки можна буде лишити на тарілці.
Текст 74: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я стільки з'їсти не зможу, а санн'ясі не мусить лишати після себе якусь їжу».
Текст* 75: Тоді Адвайта Ачар'я згадав про те, скільки Чайтан'я Махапрабгу їсть у Джаґаннатга Пурі. Господь Джаґаннатга і Шрі Чайтан'я Махапрабгу невідмінні між Собою. Адвайта Ачар'я вказав, що в Джаґаннатга Пурі Чайтан'я Махапрабгу їсть п'ятдесят чотири рази на день, до того ж щоразу Він їсть багато сотень горщиків їжі.
Текст* 76: Шрі Адвайта Ачар'я сказав: «Те, що нагодує трійко людей, для Тебе не становить навіть жмені. Отож цієї їжі тут не більше як Твоїх п'ять жмень».
Текст* 77: Адвайта Ачар'я далі сказав: «На Моє превелике щастя Ти прийшов до Мене додому. Будь ласка, не грайся словами. Просто починай їсти і не кажи нічого».
Текст* 78: Сказавши це, Адвайта Ачар'я злив двом Господам на руки води. Тоді обидва Вони сіли і, усміхаючись, почали їсти прасад.
Текст* 79: Ніт'янанда Прабгу сказав: «Три дні підряд Я постив. Сьогодні Я надіявся розговітись».
Текст* 80: Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав кількість їжі величезною, Ніт'янанда Прабгу, навпаки, вважав, що її менше за одну жменьку. Він постив три дні і дуже сподівався перервати піст цього дня. Він сказав: «Хоча Адвайта Ачар'я запросив Мене поїсти, сьогодні в Мене знову піст. Така мізерна кількість їжі не наповнить Мій шлунок навіть наполовину».
Текст* 81: Адвайта Ачар'я відповів: «Шановний, Ти мандрівний монах, що подорожує місцями прощі. Iноді Ти їси плоди й коріння, а іноді просто постиш.
Текст* 82: Я бідний брахмана, і Ти прийшов до Мене додому. Будь ласка, задовольнись уже тою жменею їжі, яку Ти отримав, і облиш Свої жадібні думки».
Текст* 83: Господь Ніт'янанда Прабгу відповів: «Хоч би ким Я був, Ти Мене запросив до Себе. Тому Ти мусиш дати стільки їжі, скільки Я захочу».
Текст* 84: Почувши мову Ніт'янанди Прабгу, Його Божественна Милість Адвайта Ачар'я скористався з нагоди жартівливої розмови і сказав Йому наступні слова.
Текст 85: Адвайта Ачар'я сказав: «Ти відринутий парамахамса. Зречений стан життя Ти прийняв тільки для того, щоб мати змогу набивати Собі живіт. Я бачу, що Ти тільки те й робиш, що турбуєш брахманів».
Текст 86: Адвайта Ачар'я почав звинувачувати Ніт'янанду Прабгу, кажучи: «Ти здатний з'їсти десять або й двадцять ман рису. Я бідний брахмана. Де Я дістану стільки рису?
Текст* 87: Що вже маєш, хоч би й жменю рису, те, будь ласка, їж і вставай Собі. Не блазнюй і не розкидай решток їжі тут і там».
Текст* 88: Так Ніт'янанда Прабгу з Господом Чайтан'єю Махапрабгу їли й жартували з Адвайтою Ачар'єю. З'їдаючи половину кожної овочевої страви, поставленої перед Ним, Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишав її і переходив до наступної.
Текст* 89: Щойно в якомусь горщику залишалась тільки половина овочів, Адвайта Ачар'я одразу ж його знову наповнював. Так, щойно Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу наполовину з'їдав якусь страву, Адвайта Ачар'я знову накладав повний горщик.
Текст* 90: Наповнивши горщик овочами, Адвайта Ачар'я прохав Їх їсти ще, аж поки Господь Чайтан'я сказав: «Скільки ж іще Я можу з'їсти?»
Текст* 91: Адвайта Ачар'я казав: «Будь ласка, не відкидай того, що Я вже Тобі поклав. Зараз Ти можеш з'їсти половину того, що Я насипаю, а половину лишити».
Текст* 92: Отак, смиренними просьбами Адвайта Ачар'я спонукав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і Господа Ніт'янанду їсти. Чайтан'я Махапрабгу виконав усі бажання Адвайти Ачар'ї.
Текст* 93: Ніт'янанда Прабгу знову жартома сказав: «Мій живіт такий порожній, як і був. Тож забирай Собі Свою їжу. Я не проковтнув навіть дрібки».
Текст* 94: Сказавши це, Ніт'янанда Прабгу взяв жменю рису і пожбурив його на підлогу перед Собою, неначе розгніваний.
Текст* 95: Коли дві чи чотири зернини кинутого рису торкнулись тіла Адвайти Ачар'ї, Він пустився витанцьовувати на всі лади з рисинками, що прилипли до тіла.
Текст 96: Коли рис, який пожбурив Ніт'янанда Прабгу, торкнувся до тіла Адвайти Ачар'ї, той подумав, що залишки їжі Парамахамси Ніт'янанди Його очистили, і тому пустився в танець.
Текст 97: Адвайта Ачар'я пожартував: «Дорогий Ніт'янандо, Я запросив Тебе, а тепер пожинаю плоди. Ти не належиш до якоїсь визначеної касти чи роду. Ти від природи божевільний.
Текст 98: Щоб зробити Мене так само божевільним, як оце Ти Сам, Ти жбурнув у Мене залишки Своєї їжі. Ти не побоявся навіть того, що Я брахмана».
Текст 99: Ніт'янанда Прабгу відказав: «Це рештки їжі після Господа Крішни. Якщо Ти вважаєш їх за звичайні недоїдки, Ти вчинив гріх».
Текст* 100: Шріла Ніт'янанда Прабгу казав далі: «Твоя образа буде спокутувана, якщо Ти запросиш до Себе додому щонайменше сто санн'ясі й нагодуєш їх досита».
Текст* 101: Адвайта Ачар'я відповів: «Я вже більше ніколи не запрошуватиму ніяких санн'ясі, бо такий санн'ясі занапастив Мою брахманічну вірність приписам смріті».
Текст* 102: Після цього Адвайта Ачар'я злив води, щоб двоє Господів помили руки й вуста. Тоді Він відвів Їх до прекрасного ложа і попросив Їх лягти відпочити.
Текст* 103: Щоб освіжити рота приємним запахом, Шрі Адвайта Ачар'я дав двом Господам гвоздику й кардамон, змішані з квітами туласі.
Текст* 104: Далі Шрі Адвайта Ачар'я намастив тіла Господів сандаловою пастою і прикрасив Їхні груди ґірляндами з запашних квітів.
Текст* 105: Коли Господь ліг на ложе, Адвайта Ачар'я збирався розтирати Його ноги, але Господь завагався і сказав Адвайті Ачар'ї наступні слова.
Текст 106: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Адвайто Ачар'є, Ти примусив Мене танцювати вже по-всякому. Тепер залиш уже це. Iди й пообідай з Мукундою та Харідасою».
Текст* 107: Тоді Адвайта Ачар'я прийняв прасад разом із Мукундою та Харідасою. Вони наїлись від серця, стільки, скільки бажали.
Текст* 108: Коли люди Шантіпури почули, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу гостює в домі Адвайти Ачар'ї, вони всі негайно прийшли побачити Його лотосові стопи.
Текст* 109: Глибоко втішені, всі люди почали голосно вигукувати святе ім'я Господа: «Харі! Харі!» Всі були щиро вражені красою Господа.
Текст* 110: Вони бачили світлий колір тіла Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і яскравий полиск від нього, що перевершував блиск сонця. А крім того на тілі Господа сяяли чудові шафранові шати.
Текст* 111: Радісні люди приходили і вдоволені йшли собі. Годі було порахувати, скільки їх пройшло до кінця дня.
Текст* 112: Щойно запав вечір, Адвайта Ачар'я розпочав спільний спів. Він Сам навіть почав танцювати, а Господь дивився на Його танець.
Текст* 113: Слідом за Адвайтою Ачар'єю у танець пішов Ніт'янанда Прабгу. За ним почав танцювати і Харідаса Тгакура, дуже втішений з усього.
Текст 114: Адвайта Ачар'я сказав: «Любі подружки, що Мені сказати? Сьогодні Я осягнула найвищу трансцендентну насолоду. Через багато-багато днів Господь Крішна нарешті в Мене вдома».
Текст* 115: Адвайта Ачар'я вів громаду санкіртани і з великою насолодою виспівував цього вірша. Він проявляв різні ознаки екстазу: на Його тілі виступав піт, Його бив дрож, волосся ставало дибки, з очей лилися сльози, а іноді Він голосно вигукував.
Текст* 116: Танцюючи, Адвайта Ачар'я крутився й крутився довкола Себе, а іноді хапав лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Схопивши стопи Господа, Адвайта Ачар'я казав Йому такі слова.
Текст* 117: Шрі Адвайта Ачар'я казав: «Багато днів Ти обманом утікав від Мене. Тепер Я маю Тебе в Себе вдома і триматиму Тебе тут зв'язаним».
Текст* 118: Так приказуючи, Адвайта Ачар'я того вечора з великою насолодою вів спільний спів три години і весь цей час танцював.
Текст* 119: Так Адвайта Ачар'я танцював, а Господь Чайтан'я відчував екстаз любові до Крішни, і від розлуки з Господом хвилі й пломені Його любові все зростали.
Текст* 120: Охоплений екстазом, Шрі Чайтан'я Махапрабгу раптом впав долі. Побачивши це, Адвайта Ачар'я перестав танцювати.
Текст* 121: Коли Мукунда побачив, в якому стані перебуває Шрі Чайтан'я Махапрабгу, він зрозумів почуття Господа і, щоб посилити Господній екстаз, почав співати рядки численних віршів.
Текст* 122: Адвайта Ачар'я підняв тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб допомогти Йому танцювати, але коли Господь почув строфи, які проспівав Мукунда, через бурхливий прояв екстазу в Його тілі Його неможливо було втримати.
Текст* 123: З Його очей текли сльози, і все Його тіло тремтіло. Волосся на тілі стало дибки, Він обливався потом, і голос Його дрижав. Він то стояв, то падав, а іноді ридав.
Текст 124: Мукунда співав: «Люба Моя подруженько! Що тільки не сталось зі Мною! Через отруту любові до Крішни Мої тіло та розум жорстоко страждають.
Текст* 125: Ось як Я Себе почуваю: Мій розум горить вдень і вночі, і Я не маю ніякого спочинку. Якби Я знала, де можна зустріти Крішну, Я одразу ж полетіла б туди».
Текст* 126: Мукунда співав цю строфу дуже милозвучно, але щойно Чайтан'я Махапрабгу почув її, Його розум розлетівся на друзки.
Текст 127: В Господі наче воїни почали воювати трансцендентні прояви екстазу: розчарування, пригніченість, втіха, неспокій, гордість і смирення.
Текст* 128: Під навалою різних проявів екстазу все тіло Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу почало тремтіти. Через це Він повалився на землю і майже перестав дихати.
Текст* 129: Побачивши стан Господа, всі віддані дуже стривожились. Тоді несподівано Господь з голосними вигуками зірвався на ноги.
Текст* 130: Вставши, Господь сказав: «Говори далі! Говори далі!» Охоплений блаженством, Господь почав танцювати. Ніхто не міг збагнути сили хвиль екстазу, що напливали на Нього.
Текст* 131: Господь Ніт'янанда пішов за Чайтан'єю Махапрабгу, стежачи, щоб Він не впав. Адвайта Ачар'я і Харідаса Тгакура теж пішли, танцюючи, за Ними.
Текст* 132: Так Господь танцював не менше трьох годин. Iноді Він проявляв ознаки екстазу: радість, смуток та багато інших хвиль екстатичних любовних почуттів.
Текст* 133: Господь три дні постив, а по тому ситно попоїв. Тому від танцю і від високих стрибків Він дещо стомився.
Текст* 134: Повністю занурений у любов до Верховного Бога, Він не усвідомлював Своєї втоми. Але Ніт'янанда Прабгу вхопив Його і зупинив Його танець.
Текст* 135: Хоча Господь стомився, Його підтримував на ногах Ніт'янанда Прабгу. Тоді Адвайта Ачар'я припинив співати і зробивши Господеві різні послуги, поклав Його відпочивати.
Текст* 136: Десять днів підряд Адвайта Ачар'я влаштовував бенкет, а ввечері спів. Так Він щодня без зміни служив Господеві.
Текст* 137: Вранці Чандрашекгара посадив Шачімату в паланкін і разом з багатьма відданими привіз її з дому до Адвайти Ачар'ї.
Текст* 138: З ними прийшли усі люди міста Надія разом з усіма жінками, дітьми та старими людьми. Натовп відданих збільшився.
Текст* 139: Вранці, коли Господь завершив звичайні ранкові обов'язки і повторював маха-мантру Харе Крішна, в супроводі людей Шачімата прибула до оселі Адвайти Ачар'ї.
Текст* 140: Коли з'явилась матір Шачі, Чайтан'я Махапрабгу впав перед нею, наче палка. Матір Шачі розплакалась і пригорнула Господа до грудей.
Текст* 141: Коли вони побачили одне одного, їх обох переповнили почуття. Побачивши, що на голові Господа немає волосся, Шачі сильно розхвилювалась.
Текст* 142: Вона з любові почала пестити тіло Господа. Раз у раз вона цілувала Його лице і намагалась уважно роздивитись його, але через сльози, що переповнювали їй очі, нічого не бачила.
Текст* 143: Розуміючи, що Господь Чайтан'я прийняв зречений стан життя, Шачімата з плачем сказала: «Дорогенький Німаю, не будь таким жорстоким, як Вішварупа, Твій старший брат».
Текст* 144: Матір Шачі казала далі: «Зрікшись світу, Вішварупа більше ніколи не дав мені змоги побачити себе. Якщо Ти зробиш як Він, це для мене буде певна смерть».
Текст* 145: Господь відповів: «Дорога мамо, послухай, будь ласка. Це тіло належить тобі. Мені ніщо не належить.
Текст* 146: Ти виростила це тіло, ти його народила. Я нездатний відплатити цей борг тобі навіть за мільйони життів.
Текст* 147: Свідомо чи несвідомо Я якось прийняв цей зречений стан. Та все одно Я ніколи не буду байдужий до тебе.
Текст* 148: Дорога мамо, де ти попросиш Мене оселитись, там Я оселюсь, і що ти накажеш Мені, те Я зроблю».
Текст* 149: Кажучи це, Господь знову й знову кланявся Своїй матері, а втішена матір Шачі знову й знову пригортала Його до себе.
Текст* 150: Тоді Адвайта Ачар'я завів матір Шачі в будинок. Господь був готовий тут же зустрітися з усіма відданими.
Текст* 151: Господь одного по одному привітав усіх відданих. Дивлячись кожному в лице, Він усіх міцно обіймав.
Текст* 152: Хоча віддані засмутились, вже не бачачи волосся на голові Господа, вони відчували велике щастя, споглядаючи Його красу.
Текст* 153-155: Шріваса, Рамай, Від'янідгі, Ґададгара, Ґанґадаса, Вакрешвара, Мурарі, Шукламбара, Буддгіманта Кган, Нандана, Шрідгара, Віджая, Васудева, Дамодара, Мукунда, Санджая та всі інші, хоч би скільки я назвав, — воістину, всі жителі Навадвіпи — прийшли туди, і Господь вітав їх усмішками і ласкавими поглядами.
Текст* 156: Усі співали святі імена Харі й танцювали. Так оселя Адвайти Ачар'ї перетворилась на Шрі Вайкунтга Пурі.
Текст* 157: Побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу прийшли люди з багатьох довколишніх селищ, а також з Навадвіпи.
Текст* 158: Усіх, хто приходив із сусідніх сіл і насамперед з Навадвіпи побачити Господа, Адвайта Ачар'я забезпечував житлом і всілякими харчами на багато днів. Воістину, Він все влаштував бездоганно.
Текст* 159: Запаси Адвайти Ачар'ї були невичерпні й незнищенні. Скільки харчів і краму Він використовував, стільки ж одразу з'являлося знову.
Текст* 160: Від того дня, як Шачімата прийшла до дому Адвайти Ачар'ї, вона дбала за все кухарювання. А Шрі Чайтан'я Махапрабгу обідав у товаристві всіх відданих.
Текст* 161: Удень усі, хто приходив, зустрічали Господа Чайтан'ю Махапрабгу і Адвайту Ачар'ю, що дуже приязно їх вітав. А ввечері всі мали змогу побачити танець Господа і почути Його спів.
Текст 162: У кіртані Господь проявляв усілякі ознаки екстазу. Він ціпенів і тремтів, Його волосся надиблювалось, а голос переривався. В Нього текли сльози і Він відчував спустошеність.
Текст* 163: Господь раз у раз падав на землю. Бачачи це, матір Шачі плакала.
Текст* 164: Шріматі Шачімата думала, що коли Німай падає, тіло Його сильно забивається. Вона вигукувала: «Ой лихо!» — і молилась до Господа Вішну.
Текст* 165: «Мій Господи, даруй мені милостиво благословення за все служіння, яке я тільки виконала для Тебе від самого дитинства.
Текст* 166: Коли Німай падає на землю, будь ласка, зроби так, щоб Він не відчував ніякого болю».
Текст 167: Так матір Шачі переповнювала материнська любов до Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Її огортало щастя, страх і смирення, і тіло її зазнавало усіляких екстатичних перетворень.
Текст 168: Адвайта Ачар'я давав милостиню і їжу Господеві Чайтан'ї Махапрабгу, тому інші віддані на чолі зі Шрівасою Тгакурою також прагнули дати Йому милостиню й запросити на обід.
Текст* 169: Почувши ці пропозиції інших відданих Господа, матір Шачі сказала їм: «Скільки мені ще вдасться побачити Німая?»
Текст* 170: Шачімата благально сказала: «Щодо вас, то ви можете зустрітися з Німаєм [Шрі Чайтан'єю Махапрабгу] ще багато разів десь у іншому місці, але мені чи вдасться ще колись побачитися з Ним? Я залишусь удома. Санн'ясі ніколи не повертається додому».
Текст* 171: Матір Шачі попрохала всіх відданих зробити їй цю пожертву: поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишатиметься в Адвайти Ачар'ї, тільки вона буде годувати Господа.
Текст* 172: Вислухавши благання матері Шачі, усі віддані поклонились їй і сказали: «Ми згідні на все, що бажає матір Шачі».
Текст* 173: Шрі Чайтан'я був зворушений, коли побачив, які гарячі почуття переповнюють Його матір. Тому Він зібрав усіх відданих і звернувся до Них.
Текст* 174: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав усім: «Без вашого дозволу Я спробував піти до Вріндавани. Однак у дорозі в Мене виникли перешкоди, і Я мусив повернутись.
Текст* 175: Мої дорогі друзі, хоча Я несподівано для вас прийняв зречений стан життя, Я все одно ніколи не збайдужію до вас.
Текст* 176: Любі друзі, доки Я проявлений в цьому світі, доти Я не покину вас. I матір Свою Я теж ніколи не зможу покинути.
Текст* 177: Прийнявши санн'ясу, людина не може залишатись в отчому краї, оточена ріднею.
Текст* 178: Поміркуйте, що Мені зробити, щоб Я міг залишитися з вами і щоб водночас люди не гудили Мене за те, що Я, прийнявши санн'ясу, лишаюсь жити серед родичів».
Текст* 179: Вислухавши слова Господа Чайтан'ї, всі віддані на чолі з Адвайтою Ачар'єю підійшли до матері Шачі.
Текст* 180: Коли матері Шачі переповіли прохання Господа Чайтан'ї, матір Шачі — матір всесвіту — почала відповідати.
Текст 181: Шачімата сказала: «Якщо Німай [Шрі Чайтан'я Махапрабгу] залишиться тут, це буде для мене велике щастя. Але разом з тим, якщо хтось ганитиме Його, це буде для мене велике горе».
Текст* 182: Матір Шачі сказала: «Це правильна думка. Гадаю, якщо Німай житиме в Джаґаннатга Пурі, Він не покидатиме нікого з нас і водночас зберігатиме відстороненість санн'ясі. Так будуть досягнуті обидві цілі.
Текст* 183: Джаґаннатга Пурі й Навадвіпа тісно пов'язані між собою — це наче дві кімнати в одному будинку. Отож люди з Навадвіпи часто ходять до Джаґаннатга Пурі, а люди з Джаґаннатга Пурі часто ходять до Навадвіпи. Вони можуть приносити звістки від Господа Чайтан'ї, і я знатиму так про всі новини.
Текст* 184: Ви, всі віддані, зможете ходити туди й назад, а Він також іноді, може, приходитиме сюди омитись у Ґанзі.
Текст* 185: Мені байдуже про себе, щаслива я чи нещасна, аби тільки був щасливий Він. Воістину, Його щастя я вважаю своїм щастям».
Текст* 186: Почувши слова Шачімати, усі віддані піднесли їй молитви і запевнили, що її наказ, наче ведичний припис, непорушний.
Текст* 187: Гурт відданих повідомив Господа Чайтан'ю про рішення Шачімати. Почувши це рішення, Господь був дуже задоволений.
Текст* 188: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу вшанував усіх присутніх відданих з Навадвіпи та інших міст і звернувся до них із словом.
Текст* 189: «Дорогі віддані, ви всі Мої близькі друзі. Зараз Я благаю в вас одної милості. Будь ласка, дайте її Мені».
Текст 190: Господь Чайтан'я Махапрабгу попрохав їх усіх повертатись додому і взятись до спільного оспівування святого імені. Він попрохав їх також поклонятись Крішні, повторювати Його святе ім'я та обговорювати Його святі ігри.
Текст* 191: Давши відданим такі настанови, Господь попросив в них дозволу піти до Джаґаннатга Пурі. Він запевнив їх, що час від часу приходитиме і зустрічатиметься з ними.
Текст* 192: Отак Шрі Чайтан'я Махапрабгу, віддавши всім відданим належну шану і м'яко усміхаючись, попрощався з ними.
Текст* 193: Попрохавши всіх відданих повертатись додому, Господь вирішив іти до Джаґаннатга Пурі. Тоді Харідаса Тгакура заплакав і сказав сповнені жалю слова.
Текст 194: Харідаса Тгакура сказав: «Ти ідеш до Джаґаннатга Пурі, це добре, але що буде зі мною? Я не можу піти до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 195: Я найнижчий з людей, і тому не зможу Тебе бачити. Чи варто мені підтримувати таке гріховне життя?»
Текст* 196: Господь відповів Харідасі Тгакурі: «Будь ласка, стримай свою смиренність. Коли Я бачу твоє смирення, це бентежить Мій розум».
Текст* 197: Господь Чайтан'я Махапрабгу запевнив Харідасу Тгакуру, що попрохає Господа Джаґаннатгу за нього і неодмінно візьме його з собою до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 198: Після того Адвайта Ачар'я шанобливо попрохав Господа Чайтан'ю Махапрабгу дарувати Йому милість і залишитись ще на два або на чотири дні.
Текст* 199: Чайтан'я Махапрабгу ніколи не відмовляв на прохання Адвайти Ачар'ї, тому Він не пішов одразу до Джаґаннатга Пурі, а ще залишився в Нього вдома.
Текст* 200: Рішення Господа Чайтан'ї дуже втішило Адвайту Ачар'ю, матір Шачі та всіх відданих. Адвайта Ачар'я щодня влаштовував величезне святкування.
Текст* 201: Вдень віддані обговорювали теми, пов'язані з Крішною, а ввечері в домі Адвайти Ачар'ї відбувалось велике свято зі спільним оспівуванням святого імені.
Текст* 202: Мати Шачі з великою радістю готувала, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу разом із відданими з великою насолодою приймав цей прасад.
Текст 203: Отак усі багатства Адвайти Ачар'ї — Його віра, відданість, дім, статки і все інше — були успішно використані в поклонінні Господеві Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 204: Матір Шачі повсякчасно бачила синове обличчя й годувала Його, тому її щастя постійно зростало і було довершеним.
Текст* 205: Так усі віддані зібрались у домі Адвайти Ачар'ї і провели кілька днів у надзвичайно святковому настрої.
Текст* 206: Наступного дня Господь Чайтан'я Махапрабгу попрохав усіх відданих повертатись до своїх домівок.
Текст* 207: Шрі Чайтан'я Махапрабгу також попрохав їх проводити вдома спільне оспівування святого імені Господа і запевнив, що вони матимуть змогу зустрітися з Ним знову.
Текст* 208: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав їм: «Колись ви прийдете до Джаґаннатга Пурі, а колись Я прийду омитися в Ґанзі».
Текст* 209-210: Шрі Адвайта Ачар'я послав із Господом чотири особи: Ніт'янанду Ґосані, Джаґадананду Пандіту, Дамодару Пандіту і Мукунду Датту. Заспокоївши матір, Шачімату, Шрі Чайтан'я Махапрабгу підніс до її лотосових стіп молитви.
Текст* 211: Коли все було готове, Господь Чайтан'я Махапрабгу обійшов довкола Своєї матері і вирушив до Джаґаннатга Пурі. В оселі Адвайти Ачар'ї знявся голосний плач.
Текст 212: Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився незворушний. Він швидко пішов, а за Ним пішов, ридаючи, Адвайта Ачар'я.
Текст* 213: Адвайта Ачар'я пройшов із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу якусь відстань, а тоді Господь склав благально руки і промовив до Нього теплі слова.
Текст* 214: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Будь ласка, заспокой усіх відданих і Мою матір. Якщо Ти вийдеш із Себе, ніхто не зможе вижити».
Текст* 215: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Адвайту Ачар'ю і не дав Йому йти далі за Собою. Далі Господь безжурно пішов до Джаґаннатга Пурі.
Текст 216: Разом з чотирма іншими супутниками Господь ішов уздовж берегів Ґанґи шляхом через Чгатрабгоґу у напрямку до Ніладрі, Джаґаннатга Пурі.
Текст 217: У книзі, що відома за назвою «Чайтан'я-манґала» [«Чайтан'я-бгаґавата»], Вріндавана даса Тгакура докладно описав подорож Господа до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 218: Якщо хтось почує про діяння Господа в домі Адвайти Ачар'ї, він неодмінно дуже скоро здобуде багатство любові до Крішни.
Текст 219: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.