ПОЯСНЕННЯ: Хоча індуси і мусульмани жили разом дуже дружно, між ними були певні відмінності. Мусульман вважали за яванів, низьконароджених, і коли мусульманина запрошували, його годували надворі. Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Ніт'янанда Прабгу особисто покликали Харідасу Тгакуру з'їсти прасад разом з Ними, Харідаса Тгакура смиренно відповів: «Я з'їм прасад надворі». Хоча Харідаса Тгакура був піднесений вайшнава, якого визнавали Адвайта Ачар'я, Ніт'янанда Прабгу та Шрі Чайтан'я Махапрабгу, він все-таки, щоб не турбувати поспільство, смиренно поводився, як личило мусульманинові, що перебуває за межами індуської громади. Тому він попрохав, щоб йому дозволили з'їсти прасад надворі. Хоча він був на дуже високому рівні й був рівний іншим великим вайшнавам, він вважав себе папіштгою, найбільшим грішником, і адгамою, найнижчим із людей. Вайшнава, навіть якщо він перебуває на дуже високому духовному рівні, зовні держить себе дуже смиренно і скромно.