 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Я шанобливо схиляюсь перед Господом Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, який завжди радо приймає все, що з вірою та любов'ю підносять Йому віддані, і який завжди готовий дарувати їм Свою милість.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Наступного року всі віддані з великою радістю вирушили до Джаґаннатга Пурі [Нілачали], щоб побачитись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 4: Гурт відданих з Бенґалії очолював Адвайта Ачар'я Ґосані. Його супроводжували Ачар'яратна, Ачар'янідгі, Шріваса Тгакура та інші славетні віддані.
Текст* 5: Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав був Господу Ніт'янанді залишатись у Бенґалії, але Господь Ніт'янанда в любовному екстазі все одно пішов побачитися з Господом.
Текст* 6: Воістину, коли відданий, для того щоб спілкуватися з Верховним Богом-Особою, порушує Його наказ і нехтує приписами, це свідчить про справжню любов.
Текст* 7: Під час танцю раса Крішна попрохав усіх ґопі повертатися додому, але вони знехтували Його наказом і залишились у Його товаристві.
Текст* 8: Коли відданий виконує наказ, Крішна, безперечно, задоволений, та коли відданий порушує інколи Його наказ через почуття екстатичної любові, це задовольняє Крішну в мільйони разів більше.
Текст* 9-11: До Джаґаннатга Пурі пішли гуртом Васудева Датта, Мурарі Ґупта, Ґанґадаса, Шріман Сена, Шріман Пандіта, Акінчана Крішнадаса, Мурарі, Ґаруда Пандіта, Буддгіманта Кган, Санджая Пурушоттама, Бгаґаван Пандіта, Шукламбара Брахмачарі, Нрісімхананда Брахмачарі та багато інших. Iмена їх усіх згадати було б неможливо.
Текст* 12: Приєднались також жителі Куліна-ґрами та Кганди. Шівананда Сена взяв їх під свій провід та опіку.
Текст* 13: Пішов також Раґгава Пандіта з повними торбами наїдків, які наготувала його сестра, Дамаянті.
Текст* 14: Дамаянті наготувала багато різних неперевершених страв, гідних Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і він їв їх цілий рік.
Текст* 15-16: Ось назви деяких із гострих приправ та соусів у торбах Раґгави Пандіти: амра-кашанді, ада-кашанді, джгала-кашанді, нембу-ада, амра-колі, амсі, ама-кганда, тайламра, ама- сатта... Також Дамаянті старанно стерла на порошок висушені гіркі овочі.
Текст* 17: Не гордуйте сукутою через те, що вона гірка. Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував більше втіхи від сукути, ніж від панчамріти [суміші молока, цукру, очищеного масла, меду і йоґурту].
Текст* 18: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Верховний Бог-Особа, і тому Він в усіх діях бере до уваги тільки намір виконавця. Він брав до уваги любов Дамаянті до Нього і тому відчував величезну втіху навіть від сушеного гіркого листя сукути й від кашанді [кислої приправи].
Текст 19: Через природну любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Дамаянті ставилась до Господа, як до звичайної людини. Тому вона міркувала, що від переїдання в Господа в травній системі збирається забагато слизу і що Господь від того може хворіти.
Текст* 20: Під впливом щирих любовних почуттів вона думала, що сукута йде на користь Господу від хвороби. Беручи до уваги ці любовні міркування Дамаянті, Господь щиро втішався.
Текст 21: «Коханець нанизав ґірлянду і накинув її на плечі коханої перед її суперницями, іншими дружинами. Високогруда і вродлива, вона не відкинула припорошеної пилом ґірлянди, адже цінність її полягала не в матеріальних якостях, а в любові».
Текст* 22: Дамаянті стерла на порошок насіння коріандру та анісу, проварила їх з цукром і скачала з них солодощі в формі кульок.
Текст* 23: Вона зробила також солодкі кульки з сухого імбиру, що очищують від зайвого слизу та жовчі. Кожну з цих страв вона повкладала до окремої торбинки.
Текст* 24: Вона наготувала сотні різновидів гострих приправ та соусів. Також вона зробила колі-шунтгі, колі-чурну, колі-кганду й багато інших страв. Скільки з них я здатний назвати?
Текст* 25: Вона наготувала багато солодких кульок. Деякі були з кокосового порошку, деякі білизною скидались на води Ґанґи. Вона наробила багато всіляких страв із цукру, що могли довго зберігатись.
Текст* 26: Вона зробила сир, що довго зберігається, багато різновидів солодощів із молока та вершків, а також багато інших страв, як оце амріта-карпура.
Текст* 27: Вона зробила пластівці з невареного шалі, рисового зерна високого ґатунку, і наповнила ними велику торбу, зшиту з нової тканини.
Текст* 28: З частини рисових пластівців вона зробила дутий рис, обсмажила його в пряженому маслі, проварила в цукровому сиропі, змішала з камфорою і скачала в кульки.
Текст* 29-30: Вона змолола просмажені зерна високоякісного рису, збризкала це борошно пряженим маслом і проварила в цукровому сиропі. Потім вона додала камфори, чорного перцю, гвоздики, кардамону та інших спецій і скачала цю суміш у кульки, що чудово пахли і були дуже смачні.
Текст* 31: Вона підпекла високоякісний рис, просмажила його в пряженому маслі, проварила в цукровому сиропі, змішала з камфорою і зробила страву, що зветься укгда чи мудкі.
Текст* 32: Вона зробила ще одні солодощі: підпекла горох, змолола, просмажила в пряженому маслі, а тоді проварила в цукровому сиропі. Потім домішала камфори й скачала в кульки.
Текст* 33: Назви всіх цих чудесних наїдків мені не перелічити й за життя. Дамаянті наготувала сотні й тисячі страв.
Текст* 34: Дамаянті наготувала це все з наказу свого брата, Раґгави Пандіти. Вони обоє були безмірно прив'язані до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і були дуже піднесені віддані.
Текст* 35: Дамаянті взяла з Ґанґи глини, висушила її, перетерла, пропустила через тонку тканину, змішала з ароматними спеціями і скачала в кульки.
Текст* 36: Приправи та інші рідкі страви вона налила в тонкостінні глиняні горщики, а решту порозкладала в торбинки.
Текст* 37: З маленьких торбинок Дамаянті зшила удвічі більші, а тоді обережно повкладала маленькі торбинки у великі.
Текст* 38: Усі торби вона старанно зав'язала й запечатала. Ці торби несли напереміну три носії.
Текст* 39: Отже, я коротко розповів про торби, що прославились як раґгавера джгалі.
Текст* 40: Наглядав за торбами Макарадгваджа Кара, стерігши їх, як зіницю ока.
Текст* 41: Так усі вайшнави з Бенґалії пішли до Джаґаннатга Пурі. Так сталось, що вони прийшли саме того дня, коли Господь Джаґаннатга розважався на воді.
Текст* 42: Сівши на човен, Господь Ґовінда влаштував зі Своїми відданими забаву на водному плесі Нарендра-саровари.
Текст* 43: Щоб подивитись на веселі забави Господа Джаґаннатги в Нарендра-сароварі, прийшов і Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми супутниками.
Текст* 44: В той самий час до озера прийшли всі віддані з Бенґалії, і там відбулась їхня радісна зустріч із Господом.
Текст* 45: Усі віддані падали Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в лотосові стопи, а Господь кожного підводив і обіймав.
Текст* 46: Ґаудія-сампрадая, всі віддані з Бенґалії, почали гуртом співати. Зустрівшись із Господом, вони від любовного екстазу голосно плакали.
Текст* 47: З нагоди Господніх забав на озері, на березі заграла музика, почався танець, спів пісень та святих імен, і здійнявся великий гамір.
Текст* 48: Спів і плач Ґаудія-вайшнавів зливався й гучно розлунював на весь усесвіт.
Текст* 49: Шрі Чайтан'я Махапрабгу зайшов разом з відданими у воду й почав з ними весело розважатись.
Текст* 50: У своїй «Чайтан'я-манґалі» [нині відомій за назвою «Чайтан'я-бгаґавата»] Вріндавана даса Тгакура докладно розповів про ці водні забави Господа.
Текст* 51: Знову описувати тут ці діяння Господа немає сенсу. Це був би просто повтор, що збільшував би об'єм книжки.
Текст 52: Накатавшись в озері, Господь Ґовінда повернувся до Своєї оселі, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу разом з усіма відданими пішов до храму.
Текст* 53: Повернувшись із храму Джаґаннатги додому, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав принести велику кількість прасаду від Господа Джаґаннатги, а тоді став роздавати його Своїм відданим, досхочу їх годуючи.
Текст* 54: Якийсь час поговоривши з відданими, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав їх розселятись у тих самих покоях, де вони жили торік.
Текст* 55: Раґгава Пандіта передав Ґовінді торби з їжею, і той поклав їх у кутку кімнати-їдальні.
Текст* 56: Торішні торби Ґовінда, старанно опорожнивши, зберігав у сусідній кімнаті для чого-небудь іншого.
Текст* 57: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов разом із Своїми відданими подивитись на Господа Джаґаннатгу, коли Він вставав уранці з ліжка.
Текст 58: Побачивши Господа Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу розпочав навколо храму санкіртану. Він розбив відданих на сім гуртів, і всі разом почали співати.
Текст* 59: У кожному з гуртів був головний танцівник, як-от Адвайта Ачар'я чи Господь Ніт'янанда.
Текст* 60: Танцівниками в інших гуртах були Вакрешвара Пандіта, Ач'ютананда, Пандіта Шріваса, Сат'яраджа Кган і Нарахарі даса.
Текст* 61: Шрі Чайтан'я Махапрабгу переходив з одного гурту до іншого, оглядаючи їх, а люди кожної групи думали: «Господь у нашому гурті».
Текст* 62: Спільний спів гучно розлунював на все небо. Подивитись на кіртан посходились усі жителі Джаґаннатга Пурі.
Текст* 63: Прийшов туди і цар зі своїм почтом, дивлячись на спів звіддалік, а цариці спостерігали з верхівки палацу.
Текст* 64: Під могутніми звуками кіртану задрижав весь світ. Співали всі, і святе ім'я лунало дуже гучно.
Текст* 65: Так якийсь час Господь спонукав співати всю громаду, а тоді Сам забажав танцювати.
Текст* 66: З семи боків співали й били в барабани сім гуртів, а посередині в великому любовному екстазі став танцювати Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 67: Шрі Чайтан'я Махапрабгу згадав один рядок із пісні орійською мовою і звелів Сварупі Дамодарі заспівати його.
Текст* 68: «Нехай моя голова впаде до стіп Джаґаннатги в Джаґамохані, залі для кіртану».
Текст* 69: Почувши один цей рядок, Шрі Чайтан'я Махапрабгу став танцювати в великому любовному екстазі. Всі навколо Нього купались у Його сльозах.
Текст* 70: Здіймаючи руки й плаваючи на хвилях трансцендентного блаженства, Господь гукав: «Співайте! Співайте!», і люди відгукувались святим іменем Харі.
Текст* 71: Господь впав на землю непритомний, навіть не дихаючи, а тоді раптом з гучним вигуком скочив знову.
Текст* 72: Волосся на Його тілі стояло постійно дибки, наче колючки на дереві шімула, а тіло Його то роздималось, то ставало худе й тонке.
Текст* 73: З кожної пори на Його тілі тік піт і сочилась кров. Голос Йому переривався і, не маючи змоги як слід вимовити цей рядок, Він промовляв тільки: «Джаджа ґаґа парі муму».
Текст* 74: Всі Його зуби хитались, відходячи один від одного, аж здавалось, що вони повипадають на землю.
Текст* 75: Трансцендентне блаженство Господа щомиті посилювалось. Настав південь, а танець все не вщухав.
Текст* 76: Океан трансцендентного блаженства вийшов з берегів, і всі присутні забули про своє тіло, розум та дім.
Текст* 77: Тоді Господь Ніт'янанда вигадав спосіб зупинити кіртан. Одного по одному Він зупинив усіх співаків.
Текст* 78: Отож залишився співати тільки гурт Сварупи Дамодари, і вони співали дуже м'яко.
Текст* 79: Коли гучний спів ущух, Шрі Чайтан'я Махапрабгу став повертатись до зовнішньої свідомості, і тоді Ніт'янанда Прабгу сказав Йому, що співаки і танцівники потомилися.
Текст* 80: Зрозумівши, що віддані знесилились, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зупинив спів і пішов з усіма омитися в морі.
Текст* 81: Потім Шрі Чайтан'я Махапрабгу разом з відданими поїв прасаду, а тоді попрохав, щоб усі повертались до своїх осель відпочивати.
Текст* 82: Шрі Чайтан'я Махапрабгу простягнувся в дверях Ґамбгіри, а Ґовінда став масувати Йому стопи.
Текст* 83-84: Вже давно повелося, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу після обіду лягав відпочити, а Ґовінда приходив і розтирав Йому ноги. Після того Ґовінда вшановував рештки їжі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 85: Цього разу Господь ліг так, що перекрив увесь прохід. Ґовінда не міг зайти в кімнату й тому звернувся до Господа з проханням.
Текст* 86: Ґовінда сказав: «Будь ласка, ляж на бік, пропусти мене в кімнату».
Проте Господь відповів: «Я не маю сили поворухнутись».
Проте Господь відповів: «Я не маю сили поворухнутись».
Текст* 87: Ґовінда прохав Господа знову й знову, але Господь відповідав: «Я не можу поворухнутись».
Текст* 88: Ґовінда знову й знову прохав: «Я хочу помасувати Тобі ноги».
Але Господь сказав: «Хочеш масуй, хочеш не масуй. Як забажаєш».
Але Господь сказав: «Хочеш масуй, хочеш не масуй. Як забажаєш».
Текст* 89: Тоді Ґовінда накрив Господа Його накидкою і зайшов у кімнату, переступивши через Господа.
Текст* 90: Ґовінда як завжди помасував Господу ноги, потім м'яко розім'яв поперек та спину, і в Господа минулась уся втома.
Текст* 91: Ґовінда поплескував і розминав тіло Господа, і Господь спокійно спав сорок п'ять хвилин, а тоді прокинувся.
Текст* 92: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив біля Себе Ґовінду, Він дещо розсердився. «Чому ти сьогодні так довго тут сидиш?» — запитав Він.
Текст* 93: «Чому ти не пішов їсти, коли Я заснув?» — запитався Господь.
Ґовінда відповів: «Ти лежиш, закриваючи двері так, що ніде пройти».
Ґовінда відповів: «Ти лежиш, закриваючи двері так, що ніде пройти».
Текст* 94: Господь запитав: «А як ти зайшов до кімнати? Чому ти так само не вийшов їсти?»
Текст* 95: Ґовінда подумки відповів: «Мій обов'язок — служити, нехай я навіть вчиню гріх чи піду до пекла.
Текст* 96: Для служіння Господу я ладен вчинити сотні й тисячі образ, але задля себе самого я боюсь вчинити навіть тінь гріха».
Текст* 97: Думаючи так, Ґовінда мовчав. Він не відповів на запитання Господа.
Текст* 98: Велося так, що, коли Господь засипав, Ґовінда йшов обідав. Однак того дня, побачивши, як Господь втомився, Ґовінда розминав Його тіло й далі.
Текст* 99: Проходу, щоб вийти, не було. Як він міг вийти? Переступити через тіло Господа, на його думку, було б великою образою.
Текст 100: Такі деякі з тонших правил етикету в відданому служінні. Тільки той, хто отримав милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, спроможний їх зрозуміти.
Текст* 101: Господь прагне прославити піднесені якості Своїх відданих, саме Він влаштував такий збіг обставин.
Текст* 102: Отже, я коротко розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював у храмі Джаґаннатги. Слуги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу оспівують цей танець донині.
Текст* 103: Разом зі Своїми супутниками Шрі Чайтан'я Махапрабгу як завжди прибрав храм Ґундіча, попідмітавши скрізь і помивши його.
Текст* 104: Господь, як і раніше, танцював і співав, а після того насолоджувався обідом у саду.
Текст* 105: Як і раніше, Він танцював перед колісницею Джаґаннатги, а потім спостерігав за святкуванням Хера-панчамі.
Текст* 106: Бенґальські віддані залишались у Джаґаннатга Пурі чотири місяці дощового сезону, відзначаючи також багато інших свят, як оце річниця народження Господа Крішни.
Текст* 107: Раніше, коли віддані ще тільки прийшли з Бенґалії, всі хотіли чимось пригостити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 108: Кожен відданий приносив якогось прасаду, давав це Ґовінді й прохав: «Будь ласка, подбай, щоб Господь неодмінно скуштував це».
Текст* 109: Хтось приносив пайду [страву з кокоса], хтось солодкі кульки, а хтось пироги та солодкий рис. Прасад був дуже дорогий і розмаїтий.
Текст* 110: Ґовінда подавав цей прасад Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й казав: «Це дав такий-то відданий». Господь, проте, не їв цього й відказував: «Поклади це на потім».
Текст* 111: Ґовінда все складав і складав цю їжу, аж нарешті весь куток був захаращений нею. Всієї їжі вистачило б нагодувати принаймні сотню чоловік.
Текст* 112: Всі віддані нетерпляче допитувались у Ґовінди: «Ну що, ти дав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу прасад, який я приніс?»
Текст* 113: На ці розпити Ґовінді доводилось відбріхуватись. Нарешті одного дня він у розпачі звернувся до Господа.
Текст* 114: «Багато шановних відданих, починаючи з Адвайти Ачар'ї, запопадливо приносять мені всілякі страви, щоб я передав Тобі.
Текст* 115: Ти того не їси, а вони в мене все допитуються, чи Ти їв. Доки я їм брехатиму? Як же мені врятуватись від цього клопоту?»
Текст 116: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Чого ти дурно клопочешся? Ну ж бо, неси сюди все, що вони тобі понадавали».
Текст* 117: Шрі Чайтан'я Махапрабгу всівся їсти, а Ґовінда став одну по одній підносити Йому страви, щораз називаючи ім'я відданого, який цю страву дав.
Текст* 118: «Оце — пайду, солодкий рис, пироги з вершками, а також амріта-ґутіку, манду й горщик з камфорою — приніс Адвайта Ачар'я.
Текст* 119: Ось ці страви — коржі, вершки, амріта-манду і падма- чіні — дав Шріваса Пандіта.
Текст* 120: Оце — дари Ачар'яратни, а це — від Ачар'янідгі.
Текст* 121: Ці всі страви дали Васудева Датта, Мурарі Ґупта і Буддгіманта Кган.
Текст* 122: Ось це дари Шрімана Сени, Шрімана Пандіти та Ачар'ї Нандани. Будь ласка, з'їж їх.
Текст* 123: Ось почастунок від жителів Куліна-ґрами, а оце наготували жителі Кганди».
Текст* 124: Так Ґовінда називав ім'я кожного відданого, ставлячи перед Господом його страви, а Господь з великим задоволенням заходився це все їсти.
Текст* 125-126: Твердим солодощам з кокоса, мукуті нарікелі, солодким кулькам, всіляким солодким напоям та іншим стравам було щонайменше місяць, але за весь цей час вони не зачерствіли й не втратили смаку. Все з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу лишилося свіжим.
Текст* 127: За якісь кілька хвилин Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'їв стільки, що вистачило б на сотню чоловік, а тоді запитав Ґовінду: «Щось іще залишилось?»
Текст* 128: Ґовінда відповів: «Залишились ще тільки торби Раґгави».
Господь сказав: «Не чіпай їх. Подивлюсь пізніше, що в них».
Господь сказав: «Не чіпай їх. Подивлюсь пізніше, що в них».
Текст* 129: Наступного дня, обідаючи насамоті, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відкрив торби Раґгави й ретельно оглянув усе, що там було.
Текст* 130: Він скуштував потроху всього і все похвалив за смак і аромат.
Текст* 131: Решту цього прасаду залишили на весь рік. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу обідав, Сварупа Дамодара Ґосвамі потроху подавав ці страви.
Текст 132: Iноді Шрі Чайтан'я Махапрабгу брав щось із тих страв увечері. Господь завжди насолоджується стравами, які з вірою та любов'ю зготували Його віддані.
Текст* 133: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу провів усю чатурмас'ю [чотири місяці дощового сезону], насолоджуючись бесідами про Крішну зі Своїми відданими.
Текст* 134: Часом Адвайта Ачар'я та інші запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на обід із домашнім рисом та всілякими овочами.
Текст* 135-136: Господа пригощали гострими стравами з чорним перцем, солодко-кислими стравами, стравами з імбирем, солоними стравами, стравами з різними сортами лимона, молоком, йоґуртом, сиром, двома або чотирма сортами шпинату, супом із гіркої дині, баклажанами із квітами німби та смаженим патолом.
Текст* 137: Також Господу подавали пгула-баді, суп із мунґ-далу та багато овочів, зварених так, як любив Господь.
Текст* 138: До цих страв додавали рештки їжі Господа Джаґаннатги. Прийнявши запрошення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу іноді приходив Сам, а іноді з супутниками.
Текст* 139: Такі віддані, як оце Ачар'яратна, Ачар'янідгі, Нандана Ачар'я, Раґгава Пандіта й Шріваса належали до касти брахманів.
Текст 140-141: Вони запрошували Господа ось так: Васудева Датта, Ґададгара даса, Мурарі Ґупта, жителі Куліна-ґрами та Кганди й багато інших відданих, що не належали до касти брахманів, купували їжу, піднесену Господу Джаґаннатзі, й тоді запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 142: А зараз послухайте, як Господа запросив якось на обід Шівананда Сена. Його старшого сина звали Чайтан'я даса.
Текст* 143: Коли Шівананда привів сина, Чайтан'ю дасу, щоб представити Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь запитав, як того звати.
Текст* 144: Коли Господь почув, що сина звали Чайтан'я даса, Він сказав: «Що це за ім'я ти йому дав? Його важко зрозуміти».
Текст* 145: Шівананда Сена відповів: «Я дав йому те ім'я, яке спало мені на думку». Після того він запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на обід.
Текст* 146: Шівананда Сена приніс рештки дуже дорогих страв, які їв Господь Джаґаннатга. Він поставив ці страви перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, і Господь разом з супутниками сів їсти прасад.
Текст* 147: З поваги до слави Шівананди Сени і піддавшись на вмовляння Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'їв багато всілякого прасаду. Однак, з'ївши забагато, Господь був незадоволений Собою.
Текст* 148: Наступного дня Господа запросив Чайтан'я даса, син Шівананди Сени. Він, проте, зрозумів, що в Господа на думці, і подбав, щоб обід складався з інших страв.
Текст 149: Він пригостив Господа йоґуртом, певним різновидом лимонів, імбирем, м'якими коржами-бадами із сіллю. Побачивши такий набір продуктів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже вдоволений.
Текст* 150: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Цей хлопець розуміє Мої думки. Я дуже задоволений його частуванням».
Текст* 151: З тими словами Господь став їсти рис, змішаний із йоґуртом, а після того дав Чайтан'ї дасі рештки Своєї їжі.
Текст* 152: Отак минули чотири місяці чатурмас'ї. Протягом усього цього часу Господь приймав запрошення Своїх відданих. Однак запрошень було так багато, що деяким вайшнавам так і не вдалося влучити нагоду, щоб запросити Господа хоча б один день.
Текст* 153: Ґададгара Пандіта і Сарвабгаума Бгаттачар'я мали свої визначені дні, в які Шрі Чайтан'я Махапрабгу щомісяця обідав у них.
Текст* 154-155: Ґопінатга Ачар'я, Джаґадананда, Кашішвара, Бгаґаван, Рамабгадра Ачар'я, Шанкара та Вакрешвара, що всі були брахмани, запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і годували Його стравами домашнього приготування, тоді як інші віддані купували на дві пани черепашок прасаду Джаґаннатги, а тоді запрошували Господа.
Текст* 156: Спочатку кошт прасаду Джаґаннатги для частування був визначений у чотири пани черепашок, але коли прийшов Рамачандра Пурі, цю суму удвічі знизили.
Текст* 157: Віддані з Бенґалії пожили з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу чотири місяці поспіль, а тоді Господь з ними попрощався. Бенґальські віддані пішли додому, а з Господом в Джаґаннатга Пурі залишились Його постійні супутники.
Текст* 158: Отже, я розповів, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймав запрошення і куштував прасад, яким Його пригощали віддані.
Текст* 159: За ходом розповіді я описав торби Раґгави Пандіти, наповнені їжею, а також танець Господа в храмі Джаґаннатги.
Текст* 160: Той, хто з вірою та любов'ю слухає про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, неодмінно здобуде екстатичну любов до Його лотосових стіп. Щодо цього немає сумніву.
Текст* 161: Розповідь про діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — мов нектар для вуха. Вона тішить і слух, і розум. Тому, хто насолоджується нектарним смаком цих діянь, безперечно дуже пощастило.
Текст* 162: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.