аічге — ось так; сабра нма — ім'я кожного; ла — беручи; прабгура ґе — перед Господом; дгаре — ставить; сантуша ха — бувши дуже задоволений; прабгу — Господь; саба — усе; бгоджана каре — почав їсти.

Так Ґовінда називав ім'я кожного відданого, ставлячи перед Господом його страви, а Господь з великим задоволенням заходився це все їсти.