 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАді-ліла
|
Текст 1: Важкоздійсненне стає легким, якщо так чи інакше пам'ятати Господа Чайтан'ю Махапрабгу. Але якщо не пам'ятати Його, навіть легке стає важкоздійсненним. Цьому Господеві Чайтан'ї Махапрабгу я складаю шанобливі поклони.
Текст* 2: Хвала, хвала Господеві Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанді Прабгу, Адвайті Прабгу і всім відданим Господа Чайтан'ї!
Текст 3: Отож я вже коротко описав прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що з'явився як син матері Шачі так само, як колись Крішна з'явився як син Яшоди.
Текст* 4: Я вже коротко розповів у хронологічному порядку про розваги Його народження. Тепер я коротко розповім про Його дитячі розваги.
Текст 5: Я складаю шанобливі поклони дитячим іграм Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що є Сам Крішна. Хоча ці розваги зовні не відрізняються від забав звичайної дитини, треба розуміти, що це розваги Верховного Бога-Особи.
Текст 6: У Своїх перших дитячих розвагах Господь перевертався на ліжку і показував батькам знаки на Своїх лотосових стопах.
Текст* 7: Коли Господь намагався ходити, у слідах Його крихітних стіп було видно особливі знаки Господа Вішну: прапор, блискавку, мушлю, диск і рибу.
Текст* 8: Бачачи ці всі знаки, ні батько, ні матір не могли зрозуміти, чиї це сліди. Дивуючись, вони не могли з'ясувати, звідки ці знаки взялись у них вдома.
Текст 9: Джаґаннатга Мішра сказав: «Безперечно, разом з шалаґрама-шілою присутній маленький Крішна. Прибравши подоби дитини, Він грається в кімнаті».
Текст* 10: Поки мати Шачі й Джаґаннатга Мішра розмовляли між собою, Німай прокинувся і почав плакати. Тоді мати Шачі посадовила маля на коліна і дала Йому ссати груди.
Текст* 11: Годуючи дитину, мати Шачі побачила на Його лотосових стопах усі знаки, які було видно на підлозі кімнати, і гукнула Джаґаннатгу Мішру.
Текст* 12: Коли Джаґаннатга Мішра побачив дивовижні знаки на стопах свого сина, він дуже зрадів і потай покликав Ніламбару Чакраварті.
Текст* 13: Ніламбара Чакраварті побачив ці знаки і, усміхаючись, сказав: «Я ще раніше визначив це за астрологічними обрахунками і все записав.
Текст* 14: Iснує тридцять дві прикмети в тілі, які відзначають велику особистість, і всі ці знаки я бачу в тілі цієї дитини.
Текст 15: «Iснує тридцять дві ознаки в тілі великої особистості: в неї п'ять частин тіла великих, п'ять витончених, сім червонуватих, шість високих, три маленьких, три широких і три глибоких».
Текст* 16: Ця дитина має на долонях і стопах всі ознаки Господа Нараяни. Він зуміє звільнити всі три світи.
Текст 17: Ця дитина буде проповідувати вайшнавське вчення і звільнить і материнський, і батьківський роди.
Текст 18: Я пропоную справити церемонію наречення імені. Ми повинні влаштувати свято і закликати брахманів, бо сьогодні день дуже сприятливий.
Текст 19: У майбутньому ця дитина буде захищати й підтримувати весь світ, тому Його слід назвати Вішвамбгара».
Текст 20: Почувши віщування Ніламбари Чакраварті, Шачімата з Джаґаннатгою Мішрою радісно справили свято на честь наречення імені, запросивши на нього всіх брахманів з дружинами.
Текст 21: Через кілька днів Господь почав повзати на колінах і являв усілякі дивовижні речі.
Текст 22: Господь примушував усіх жінок повторювати святі імена маха-мантри Харе Крішна, прикидаючись, ніби плаче. Коли вони починали повторювати Харе Крішна, Господь усміхався.
Текст* 23: За кілька днів Господь почав робити перші кроки і ходити. Він грався з іншими дітьми, влаштовуючи різноманітні забави.
Текст* 24: Одного дня, коли Господь весело грався з іншими малюками, мати Шачі принесла йому повну тацю розпущеного рису та солодощів і попрохала дитину сісти поїсти.
Текст* 25: Однак коли вона повернулася до своїх господарських справ, мале сховалось від матері і почало їсти землю.
Текст* 26: Побачивши це, мати Шачі кинулась назад і вигукнула: «Що це таке! Що це таке!» Вона вихопила землю з рук Господа і запитала, чому Він їсть її.
Текст* 27: Розплакавшись, малюк запитав матір: «Чому ти сердишся? Ти мені сама дала землю, щоб Я їв. Чим Я винуватий?
Текст* 28: Розпущений рис, солодощі та будь-яка інша їжа — це просто перетворення землі. Це земля і це земля. Будь ласка, подумай! Яка різниця між ними?
Текст 29: Тіло — перетворена земля, і їжа також перетворена земля. Будь ласка, подумай над цим. Ти звинувачуєш Мене необдумано. Що Я можу сказати?»
Текст 30: Вражена тим, що дитина пояснює філософію майавади, мати Шачі відповіла: «Хто Тебе навчив цієї умоглядної філософії, що дозволяє їсти землю?»
Текст* 31: Спростовуючи ідеї майавади, які висунув малий філософ, мати Шачі сказала: «Синочку, коли ми їмо землю, перетворену в збіжжя, наші тіла набираються сили. А коли ми їмо землю в неперетвореному стані, наше тіло хворіє, замість набиратись сили, і врешті гине.
Текст 32: У глечику, що являє собою перетворену землю, я можу без труднощів принести води. Але якщо я наллю води на грудку землі, грудка просто розмокне і мій труд буде даремний».
Текст 33: Господь відповів матері: «Чому ти ховала від Мене цю науку самоусвідомлення? Чому ти з самого початку не навчила Мене цієї практичної філософії?
Текст* 34: Тепер, зрозумівши цю філософію, Я більше не їстиму землі. Коли Я зголоднію, то ссатиму твої груди й питиму твоє молоко».
Текст* 35: Сказавши це, Господь, ледь усміхаючись, виліз матері на коліна й став смоктати її груди.
Текст* 36: Так під різними приводами Господь щедро проявляв у дитинстві Свою велич і, проявивши, одразу приховував її.
Текст 37: Одного разу Господь тричі з'їв їжу гостя-брахмани, а потім, потай від інших, звільнив його від матеріального існування.
Текст 38: Коли Господь був ще дитиною, Його викрали на вулиці два злодії. Господь виліз їм на плечі, і вони подумали, що спокійно занесуть дитину в безпечне місце, щоб зняти з Нього прикраси. Але під впливом Господа вони заблукали і замість своєї криївки прийшли назад до будинку Джаґаннатги Мішри.
Текст 39: Якось на день екадаші Господь, вдаючи хворого, попрохав їжу з дому Хіран'ї і Джаґадіші.
Текст* 40: Як усі малюки, Він навчився бавитись і зі Своїми товаришами вчащав до сусідських господ, крадучи в них їстівні припаси і з'їдаючи. Iноді діти між собою бились.
Текст* 41: Діти скаржились Шачіматі на те, що Господь б'ється з ними і краде припаси в сусідів. Тому іноді вона давала своєму синові прочуханки.
Текст 42: Шачімата казала: «Чому Ти крадеш чужі речі? Чому Ти б'єш інших дітей? I чому Ти ходиш до чужих хат? Чого Ти не маєш у Себе вдома?»
Текст* 43: Коли мати так Його сварила, Він, гніваючись, ішов у будинок і розбивав там усі горщики.
Текст 44: Тоді Шачімата брала Господа на коліна і заспокоювала Його, а Йому ставало дуже соромно і Він визнавав Свою вину.
Текст* 45: Якось маленький Чайтан'я Махапрабгу Своєю ніжною рукою вдарив матір, і вона вдала, що знепритомніла. Побачивши це, Господь розплакався.
Текст* 46: Сусідки сказали Йому: «Хлопчику, дістань, будь ласка, кокос, і тоді Твоя мати одужає».
Текст* 47: Тоді Він вийшов надвір і одразу приніс два кокоси. Побачивши це диво, усі жінки були вражені.
Текст 48: Iноді Господь разом з іншими дітьми ішов купатися в Ґанзі, а тимчасом сусідські дівчата ішли до Ґанґи поклонятись півбогам.
Текст* 49: Коли дівчата, омившись у Ґанзі, починали поклонятись різним півбогам, приходив юний Господь і всідався посеред них.
Текст 50: Звертаючись до дівчат, Господь казав: «Поклоняйтесь Мені, і Я вам дам хороших чоловіків або гарні благословення. Ґанґа і богиня Дурґа — це Мої служанки. Що казати за півбогів, сам Господь Шіва — Мій слуга».
Текст 51: Без дозволу дівчат Господь забирав сандалову пасту й мастив Собі на тіло, надягав Собі на шию ґірлянди, вихоплював і з'їдав усі піднесені солодощі, рис та банани.
Текст* 52: Усі дівчата дуже сердились на Господа за таку поведінку. «Дорогий Німаю, — казали вони Йому, — за нашою сільською спорідненістю Ти нам як брат.
Текст* 53: Тож Тобі не пасує отак чинити. Не забирай наших підношень для півбогів. Не збиткуйся так над нами».
Текст* 54: Господь відповідав: «Любі сестрички, Я благословляю вас, що у вас будуть дуже вродливі чоловіки.
Текст 55: Вони будуть вчені, розумні та молоді і матимуть великі статки і багато рису. Мало того, кожна з вас матиме по сім синів, що всі довго житимуть і будуть дуже кмітливі».
Текст 56: Почувши це благословення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі дівчата в серці дуже зраділи, але зовні, за дівочою природою, з напускним гнівом починали картати Господа.
Текст* 57: Коли деякі дівчата втікали, Господь сердито гукав їх і повчав:
Текст 58: «Якщо ви, поскупившись, не віддасте Мені підношень, кожна з вас матиме старого чоловіка, в якого буде щонайменше ще чотири інших дружини».
Текст* 59: Почувши це вдаване прокляття Господа Чайтан'ї, дівчата думали, що Він, можливо, має якесь надприродне знання чи наділений силою від півбогів, і лякались, що прокляття може здійснитись.
Текст* 60: Тому дівчата приносили свої підношення Господеві. Він усе з'їдав і задовольняв дівчат Своїм благословенням.
Текст* 61: Коли витівки Господа з дівчатами стали відомі людям, це нікого не обурило — навпаки, всі відчували велику втіху.
Текст 62: Одного дня на берег Ґанґи прийшла зробити омовіння і вшанувати півбогів дівчинка на ім'я Лакшмі, дочка Валлабгачар'ї.
Текст* 63: Побачивши Лакшмідеві, Господь прив'язався до неї, а Лакшмі, побачивши Господа, відчула радість у серці.
Текст 64: У них пробудилась природна любов, і хоча вона була покрита дитячими почуттями, було очевидно, що вони привабились одне до одного.
Текст* 65: Обоє відчували природну втіху, дивлячись одне на одного, і під приводом поклоніння півбогам вони проявили свої почуття.
Текст 66: Господь казав Лакшмі: «Поклоняйся просто Мені, тому що Я — Верховний Господь. Якщо ти поклонятимешся Мені, ти неодмінно отримаєш благословення, якого прагнеш».
Текст* 67: Почувши наказ Верховного Господа, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Лакшмі одразу почала поклонятись Йому, підносячи Його тілові сандалову пасту й квіти, вінчаючи Його ґірляндою з квіток малліка і здіймаючи молитви.
Текст 68: Коли Лакшмі почала поклонятись Господу, Він став усміхатись. Він прочитав вірша з «Шрімад-Бгаґаватам» і тим самим прийняв вираз її почуттів.
Текст 69: «Любі ґопі, Я приймаю ваше бажання мати Мене за чоловіка й поклонятись Мені. Я бажаю, щоб ваше бажання було виконане, бо воно цього заслуговує».
Текст* 70: Відкривши одне одному свої почуття, Господь Чайтан'я і Лакшмі повернулись додому. Хто здатний зрозуміти глибокодумні розваги Господа Чайтан'ї Махапрабгу?
Текст* 71: Бачачи пустощі Господа Чайтан'ї, сусіди з любові до Нього скаржились Шачіматі і Джаґаннатзі Мішрі.
Текст* 72: Одного дня мати Шачі хотіла схопити свого сина і насварити Його, але Він утік від неї.
Текст 73: Господь Чайтан'я підтримує весь усесвіт, але тут Він усівся в ямі для недоїдків на горщики, що вже були використані для готування і викинуті.
Текст* 74: Коли мати Шачі побачила, що її син розсівся на викинутих горщиках, вона обурилась: «Чому Ти торкаєшся до цих нечистих горщиків? Тепер Ти осквернився. Iди викупайся в Ґанзі».
Текст 75: Почувши це, Господь Чайтан'я Махапрабгу став навчати Свою матір абсолютного знання. Мати була цим здивована, але таки примусила Його омитись.
Текст* 76: Iноді мати Шачі, лягаючи відпочити, вкладала сина спати поряд з собою на ліжку. Тоді вона бачила небожителів, що приходили до них, заповнюючи весь будинок.
Текст* 77: Якось мати Шачі сказала Господеві: «Будь ласка, іди поклич тата». На прохання матері Господь йшов надвір за батьком.
Текст* 78: Коли хлоп'я йшло, від Його лотосових стіп долинав дзенькіт дзвіночків. Почувши їхній передзвін, батько й мати вразилися.
Текст* 79: Джаґаннатга Мішра сказав: «Це щось дуже дивовижне. Чому це на голих ногах моєї дитини дзвенять дзвіночки?»
Текст* 80: Мати Шачі сказала: «Я бачила ще одне диво. Сюди приходили люди з небесного царства і заповнили все подвір'я.
Текст* 81: Вони здійняли такий гамір, що я нічого не могла розібрати. Гадаю, вони комусь підносили молитви».
Текст* 82: Джаґаннатга Мішра відповів: «Хоч би що то було, не переймайся. Турбуватись нема чого. Аби тільки щастя завжди супроводжувало Вішвамбгару — це єдине, чого я хочу».
Текст* 83: Якось іншого разу Джаґаннатга Мішра, побачивши пустощі свого сина, добряче висварив Його і прочитав Йому мораль.
Текст* 84: Тої самої ночі Джаґаннатзі Мішрі приснився брахмана, що прийшов до нього і в великому гніві сказав такі слова:
Текст* 85: «Шановний Мішро, ти нічого не знаєш про свого сина. Маючи Його за сина, Ти свариш Його і караєш».
Текст* 86: Джаґаннатга Мішра відповів: «Нехай цей хлопчик буде хоч півбогом, йоґом-містиком чи великим святим. Немає значення, хто Він такий, бо для мене Він мій син та й годі.
Текст* 87: Батькові покладено за обов'язок навчити дитину релігії та моралі. Якщо я Його не виховуватиму, як Він дізнається про ці речі?»
Текст 88: Брахмана відповів: «Якщо твій син — трансцендентний хлопчик-містик із самосяйним досконалим знанням, навіщо Йому потрібна твоя освіта?»
Текст* 89: Джаґаннатга Мішра відповів: «Навіть якщо мій син не звичайна людина, а Нараяна, все одно батьківський обов'язок — вчити Його».
Текст 90: Так Джаґаннатга Мішра з брахманою обговорювали вві сні засади релігії, проте Джаґаннатга Мішра був занурений в щиру батьківську любов і не хотів знати ні про що інше.
Текст* 91: Порозмовлявши з Джаґаннатгою Мішрою, брахмана, глибоко задоволений, пішов, а Джаґаннатга Мішра, прокинувшись, з дива не міг отямитись.
Текст* 92: Він розповів цей сон друзям та родичам, і всі були глибоко вражені.
Текст* 93: Ось так Ґаурахарі віддавався дитячим розвагам, день у день збільшуючи насолоду Своїх батьків.
Текст 94: Дні збігали, і нарешті Джаґаннатга Мішра виконав церемонію хате кгаді, що знаменувала початок освіти його сина. За лічені дні Господь вивчив усі літери і їхні сполучення.
Текст* 95: Це стислий перегляд дитячих розваг Господа Чайтан'ї Махапрабгу, наведений у хронологічному порядку. Вріндавана даса Тгакура докладно змалював ці розваги у своїй книзі «Чайтан'я-бгаґавата».
Текст* 96: Тому я лише коротко їх переглянув. Побоюючись повторення, я не пускався тут у розлогі описи.
Текст 97: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.