 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Океан екстатичної любові до Крішни дуже важко осягнути навіть таким півбогам, як Господь Брахма. У Своїх розвагах Шрі Чайтан'я Махапрабгу пірнав у цей океан любові, занурюючись у нього серцем. У різних формах Він проявляв піднесену трансцендентну любов до Крішни.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Крішні Чайтан'ї, Верховному Богові- Особі! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді, чиє тіло завжди сповнене трансцендентного блаженства!
Текст* 3: Хвала, хвала Шрі Адвайті Ачар'ї, що дуже дорогий Господу Чайтан'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа, починаючи з Шріваси Тгакури!
Текст* 4: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу день і ніч забував Себе, поринав у океан екстатичної любові до Крішни.
Текст* 5: Господь перебував у трьох станах свідомості: іноді Він повністю занурювався в екстатичні почуття, іноді був наполовину притомний, а іноді — повністю притомний.
Текст* 6: Насправді Шрі Чайтан'я Махапрабгу завжди був занурений в екстатичні почуття, але як гончарське колесо обертається вже без доторку гончаря, так і тілесна діяльність Господа — як-от омовіння, відвідини храму Господа Джаґаннатги чи їда — тривала сама собою.
Текст* 7: Якось, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу споглядав у храмі Господа Джаґаннатгу, Господь Джаґаннатга явив Себе як Сам Шрі Крішна, син Нанди Махараджі.
Текст 8: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу усвідомив, що Господь Джаґаннатга — це Сам Крішна, п'ять чуттів Господа Чайтан'ї відразу привабились до п'яти якостей Господа Крішни.
Текст* 9: П'ять трансцендентних якостей Господа Крішни, наче перетягуючи канат, з п'яти боків тягнули розум Господа Чайтан'ї, аж поки Господь знепритомнів.
Текст* 10: Тут церемонія упала-бгоґи, піднесення їжі Господу Джаґаннатзі, закінчилась, і віддані, що прийшли з Господом до храму, забрали Його додому.
Текст* 11: Увечері Сварупа Дамодара Ґосвамі і Рамананда Рая залишались поряд із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Обвивши руками їхні шиї, Господь став побиватися.
Текст* 12: Не знаходячи Собі місця через гостре почуття розлуки з Крішною, Шріматі Радгарані промовила до Вішакги вірша, який пояснює причину її глибокого хвилювання.
Текст* 13: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав цього вірша висловлюючи почуття, які Його палили. По тому він з великим сумом пояснив вірша Сварупі Дамодарі та Рамананді Раї.
Текст 14: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хоча серця ґопі схожі на високі пагорби, їх затоплюють хвилі нектарного океану Крішниної вроди. Його милозвучний голос входить їм у вуха і дарує трансцендентне блаженство. Доторк Його тіла прохолодніший за мільйони й мільйони місяців, а нектар Його тілесного аромату розливається всім світом. Ой, подруженько, той Крішна, син Нанди Махараджі, чиї вуста солодші за нектар, силоміць притягає п'ять Моїх чуттів».
Текст* 15: Врода Господа Шрі Крішни, Його голос і переливи Його флейти, Його доторк, аромат Його тіла і смак Його вуст несказанно солодкі. Коли ці якості всі разом приваблюють п'ять Моїх чуттів, чуття поганяють одним конем Мого розуму, але хочуть їхати в п'яти різних напрямках.
Текст* 16: Ой, подруженько, послухай-но, чому Я так страждаю. П'ять Моїх чуттів — це, насправді, гультяї й розбійники. Вони чудово знають, що Крішна — це Верховний Бог-Особа, але все одно хочуть пограбувати Його.
Текст* 17: Мій розум схожий на одного-єдиного коня, на якому їдуть п'ять чуттів, з зору починаючи. Кожне чуття хоче їхати на тому коні, і через те вони одночасно тягнуть Мій розум в п'яти напрямках. Куди він поїде? Якщо вони тягнутимуть усі одночасно, то кінь напевно здохне. Як Мені витерпіти ці тортури?
Текст* 18: Дорога подруго, якщо ти порадиш: «Приборкай чуття», що Мені сказати на це? Я не можу гніватись на чуття. В чому їхня вина? Крішнині врода, голос, доторк, аромат і смак від природи надзвичайно привабливі. Вони приваблюють п'ять Моїх чуттів, і ті тягнуть Мій розум на різні боки. Це створює велику загрозу для Мого розуму, що схожий на коня, якого поганяють відразу в п'ять різних сторін. Тому Я теж на крок від смерті.
Текст* 19: Свідомість кожної жінки в усіх трьох світах подібна до високої гори, але солодка врода Крішни — наче океан. Навіть крапля води з цього океану може затопити весь світ і всі високі гори свідомості.
Текст* 20: Солодкі жарти Крішни так спустошують серця усіх жінок, що годі передати. Його слова прив'язують жіночі вуха мотузкою свого солодкого смаку. Починається перетягання цієї мотузки, і вуха гинуть.
Текст* 21: Трансцендентне тіло Крішни таке прохолодне, що з ним не зрівняється сандалова паста чи навіть мільйони й мільйони місяців. Воно майстерно приваблює груди всіх жінок, що схожі на високі гори. Трансцендентне тіло Крішни приваблює розум всіх жінок у трьох світах.
Текст* 22: Аромат Крішниного тіла п'янкіший за аромат мускусу і вишуканіший за пахощі блакитних лотосів. Він входить у ніздрі всіх жінок світу і звиває там собі гніздо, приваблюючи їх.
Текст* 23: Губи Крішни такі солодкі, що, змішуючись із камфорою Його м'якого усміху, зачаровують жіночий розум і примушують жінку відмовитись від усіх інших вподобань. Якщо жінка не може здобути солодкий усміх Крішни, розум її збурюється й поринає в скорботу. Цей солодкий чар — єдине багатство вріндаванських ґопі».
Текст* 24: Розповівши про це все, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обвив руками шию Рамананди Раї та Сварупи Дамодари і мовив: «Послухайте, любі друзі. Що Мені робити? Куди Мені піти? Де Мені шукати Крішну? Будь ласка, скажіть Мені, як Його знайти».
Текст* 25: Занурений в ці трансцендентні муки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу день у день побивався в товаристві Сварупи Дамодари Ґосвамі і Рамананди Раї.
Текст* 26: Щоб поглибити трансцендентний настрій Господа, Сварупа Дамодара Ґосвамі співав підхожі пісні, а Рамананда Рая читав відповідні вірші. Тим вони розвіювали журбу Господа.
Текст* 27: Найбільше Господу припадало до серця слухати «Крішна- карнамріту» Білваманґали Тгакури, поезію Від'япаті, а також «Шрі Ґіта-ґовінду» Джаядеви Ґосвамі. Серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу раділо, коли Його супутники співали вірші й пісні з цих книжок.
Текст* 28: Одного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов до моря і раптом побачив квітковий сад.
Текст* 29: Господь Чайтан'я подумав, що це Вріндавана, і кинувся в цей сад. Занурений в екстаз любові до Крішни, Він став блукати садом і шукати Господа.
Текст* 30: Коли під час танцю раса Крішна зник разом із Радгарані, ґопі стали блукати всім лісом і шукати Його. Так само Шрі Чайтан'я Махапрабгу став блукати цим садом біля моря.
Текст 31: Заглиблений в екстаз ґопі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу блукав навколо і розпитував у всіх дерев і ліан про Крішну, декламуючи їм вірші.
Текст* 32: [Ґопі сказали:] «О дерево чута, дерево пріяла, панаса, асана й ковідара! О дерево джамбу, дерево арка, бела, бакула та манґо! О дерево кадамба, дерево ніпа та всі інші дерева, які ростуть на березі Ямуни задля добра інших, повідайте, будь ласка, куди пішов Крішна. Ми стратились розуму й ледь живі.
Текст* 33: О всеблаге деревце туласі, ти дуже мила лотосовим стопам Ґовінди, а Він дуже милий тобі. Чи бачила ти, як тут проходить Крішна, увінчаний ґірляндою з твого листя і оточений роєм бджіл?
Текст* 34: О квітки малаті, малліка, джаті та ютгіка, чи бачили ви Крішну, що проходив поряд, доторком руки даруючи вам втіху?»
Текст* 35: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «О манґове дерево, о хлібне дерево, дерево піяла, джамбу й ковідара, ви — мешканці святого місця — тож, будь ласка, зробіть добро іншим.
Текст* 36: Чи бачили ви, як тут проходив Крішна? Врятуйте нам життя — скажіть, будь ласка, куди Він пішов.
Текст* 37: Коли дерева не відповіли, ґопі зміркували: «Всі ці дерева — чоловічої статі, отож всі вони друзі Крішни й не інакше, як заодно з Ним.
Текст* 38: Чого це дерева казатимуть нам, куди пішов Крішна? Ліпше запитаймо в ліан, вони жіночої статі й тому зовсім як наші подруги.
Текст* 39: Вони вже напевно скажуть нам, куди попрямував Крішна, адже вони Його бачили». З такими здогадами ґопі стали розпитуватись у ліан та квітів, з туласі починаючи.
Текст* 40: «О туласі! О малаті! О ютгі, мадгаві й малліко! Крішна вам дуже милий, тож, напевно, Він пройшов поряд із вами.
Текст* 41: Ви всі нам як дорогі подруги. Врятуйте нам життя — скажіть, будь ласка, куди попрямував Крішна».
Текст* 42: Не отримавши відповіді, ґопі подумали: «Всі ці рослини — служниці Крішни, вони бояться Його й тому нічого нам не кажуть».
Текст* 43: Тоді ґопі наштовхнулись на гурт олениць. Вловивши аромат Крішниного тіла й побачивши їх, ґопі спробували дізнатись від них, чи, бува, немає десь поблизу Крішни.
Текст 44: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дружино оленя, від обіймів із коханою ґірлянда з квітів кунда на грудях Крішни зачервонилась пудрою-кункумою з Її пишних грудей. Повітря тут пронизують пахощі тієї ґірлянди. Подружко, чи ти бачила тут Крішну, чи проходив Він тут зі Своєю коханою, тішачи ваші очі?»
Текст* 45: «Дорога оленичко, Шрі Крішна любить вас тішити. Скажи нам, чи проходив Він тут із Шріматі Радгарані? Ми гадаємо, що Вони неодмінно були тут.
Текст* 46: Ми не чужі. Ми близькі подруги Шріматі Радгарані і тому здалека відчуваємо аромат Крішниного тіла.
Текст* 47: Крішна обіймав Шріматі Радгарані, і пудра-кункума з Її грудей забарвила ґірлянду з квітів кунда, яка Його прикрашає. Пахощами з цієї ґірлянди напоєне все довкола.
Текст* 48: Господь пішов звідси, і від розлуки олениці сумують. Вони й не чують наших слів, тож чи можуть вони відповісти?»
Текст* 49: Далі ґопі підійшли до дерев, що понагинались аж до землі під тягарем плодів та квітів.
Текст* 50: Ґопі подумали, що дерева побачили Крішну й тому шанобливо поклонились Йому. Для певності ґопі стали розпитувати їх.
Текст 51: Господь Чайтан'я вів далі: «О дерева, скажіть нам, будь ласка, чи тут проходив молодший брат Баларами, Крішна, поклавши руку на плече Шріматі Радгарані, в другій тримаючи лотос і вітаючи ваші поклони любовним поглядом, тимчасом як за Ним вилися бджоли, що ошаліли від пахощів квіток туласі?»
Текст* 52: Щоб на обличчя коханої не сідали бджоли, Він відмахував їх лотосом, і це дещо відвертало Його увагу.
Текст* 53: Тож чи звертав Він увагу на ваші поклони? Будь ласка, розкажіть, як це було.
Текст* 54: Розлука з Крішною надто засмутила цих Його слуг. Вони нічого не сприймають, тож хіба зможуть відповісти нам?»
Текст* 55: З тими словами ґопі вийшли на берег Ямуни і там побачили Господа Крішну, що стояв під деревом кадамба.
Текст* 56: Стоячи з флейтою біля вуст, Крішна, що зачаровує незліченні мільйони Купідонів, Своєю безмежною вродою вбирав очі й розум усього сущого.
Текст* 57: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив трансцендентну вроду Крішни, Він зомлів і впав на землю. Тут саме підійшли всі віддані на чолі з Сварупою Дамодарою Ґосвамі.
Текст* 58: Як і перше, вони побачили в тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу всі прояви трансцендентного любовного екстазу. Хоча зовні Господь здавався збентеженим, всередині Він насолоджувався трансцендентним блаженством.
Текст* 59: Віддані знову спільними зусиллями привели Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до зовнішньої свідомості. Господь встав і почав ходити навколо них, роззираючись довкола.
Текст* 60: Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Куди пішов Мій Крішна? Я щойно Його бачив, і Його врода полонила Мої очі й розум.
Текст* 61: Чому Я більше не бачу Крішни з флейтою біля вуст? Мої очі шукають Його скрізь, прагнучи побачити ще раз».
Текст* 62: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав вірша, якого промовила Шріматі Радгарані до Своєї любої подруги Вішакги.
Текст 63: «Люба подруженько, сяйво Крішниного тіла яскравіше за сяйво молодої хмарини, а Його жовті шати привабливіші за раптовий спалах блискавки. Голову Його прикрашає павичеве перо, а на Його шиї красується намисто з блискучих перлин. Його обличчя, з красивою флейтою біля вуст, прекрасне, як повний осінній місяць. Такою вродою Мадана-мохана, що зачаровує Купідона, посилює прагнення Моїх очей бачити Його».
Текст* 64: Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Тіло Шрі Крішни лискуче, як тонка мазь для очей, воно ніжніше за блакитний лотос, а кольором затьмарює красу молодої хмарини. Його незрівнянна краса милує око й вражає розум усіх.
Текст* 65: Люба подруго, скажи Мені, будь ласка, що робити. Крішна вабить, наче дивовижна хмара, а Мої очі — немов птахи чатака, що гинуть від спраги, коли не бачать цієї хмари.
Текст* 66: Жовті шати Крішни — наче невгамовна блискавка в небі, а перлове намисто на шиї — наче журавлиний ключ, що летить за хмари. Павичеве перо в Нього на голові і ґірлянда вайджаянті [що містить квіти п'яти кольорів], скидаються на веселки у небі.
Текст* 67: Крішнине тіло сяє, мов бездоганний повний місяць над обрієм, а переливи Його флейти схожі на солодкий грім з молодої хмари. Зачувши ці переливи, всі павичі у Вріндавані пускаються в танець.
Текст* 68: Хмара Крішниних розваг зливою нектару живить чотирнадцять світів. На лихо, щойно ця хмара з'явилась, здійнявся буревій і поніс Її геть від Мене. Не знаходячи цієї хмари, птахи чатака — Мої очі — ледь живі, бо гинуть від спраги».
Текст* 69: Тремтливим голосом Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову сказав: «Ой, леле, читай бо далі, Рамо Рає!» Рамананда Рая продекламував вірша. Почувши цього вірша, Господь то тішився, то побивався, а потім Сам пояснив його.
Текст 70: «Любий Крішно, ми побачили Твоє вродливе обличчя, обрамлене кучерями, сережки, що спадають на Твої щоки, Твої нектарні вуста і красу Твого усміху, Твої руки, що вселяють безстрашність, і Твої широкі груди, чия краса збуджує любовний потяг, і через це ми віддались Тобі як Твої служниці».
Текст* 71: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Крішна переміг місяць і лотос, а тоді вирішив спіймати оленичок-ґопі. Він наставив сильце Свого вродливого обличчя, а в тому сильці помістив приманку солодкого усміху, щоб обдурити ґопі. Ґопі спіймались у цю пастку і стали служницями Крішни, покинувши дім, сім'ю, чоловіка й честь.
Текст* 72: Люба подруго, Крішна поводиться, як мисливець. Цьому мисливцю байдуже до того, які вчинки праведні, а які ні, Він вдається до будь-яких способів завоювати серця оленичок-ґопі.
Текст* 73: На щоках у Крішни витанцьовують і яскраво виблискують сережки у формі акул. Танець цих сережок полонить серце жінки. А Крішна до того ж іще й пробиває його стрілами Своїх солодких поглядів та усмішок. Він нітрохи не боїться отак вбивати жінок.
Текст* 74: Груди Крішни прикрашають знаки Шріватси, які вказують, що там живе богиня щастя. Груди Його, широкі, мов груди розбійника, приваблюють тисячі й тисячі дівчат Враджі, силоміць підкорюючи їхні груди та розум. Отак вони всі стають служницями Верховного Бога-Особи.
Текст 75: Крішнині руки прекрасні й схожі на довгі засуви. Вони — немов чорні змії, що вповзають проміж жіночих гір-грудей і кусають жінок у серце. Після того жінки вмирають від палючої отрути.
Текст* 76: Крішнині долоні та підошви прохолодніші й приємніші за мільйони й мільйони місяців. Їхня прохолода перевершує прохолоду камфори, коренів кгасакгаси та сандалу. Одним своїм доторком вони полонять розум жінок і гасять отруйний вогонь хіті».
Текст* 77: Побиваючись у любовному екстазі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав вірша, якого промовила Шріматі Радгарані виливаючи жаль Свого серця перед подругою, Шріматі Вішакгою.
Текст 78: «Подруженько, Крішнині груди широкі й красиві, наче двері з самоцвіту індраніла, а Його руки, міцні, наче засуви, на силі усунути сердечну муку юних дівчат, яких мучить хіть до Нього. Тіло Його прохолодніше за місяць, сандал, лотос і камфору. Цим усім Мадана-мохана, що зачаровує Купідона, посилює бажання Моїх грудей».
Текст* 79: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Щойно Я був знайшов Крішну, але, на лихо, загубив Його знову.
Текст* 80: Крішна за Своєю вдачею дуже мінливий, Він не всидить на одному місці. Він зустрічається з людиною, заворожує її розум, а тоді зникає.
Текст 81: «Ґопі запишались своїм великим щастям, і Кешава — переможець навіть Господа Брахми та Господа Шіви, щоб приборкати їхню зверхність і явити їм особливу милість, зник з місця танцю раса».
Текст* 82: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Сварупі Дамодарі Ґосвамі: «Будь ласка, заспівай пісню, яка оживить Моє серце».
Текст* 83: Для задоволення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Сварупа Дамодара Ґосвамі мелодійно заспівав вірша з «Ґіта-ґовінди».
Текст 84: «Тут, у місці, де відбувався танець раса, Мені на думку спливає Крішна, завжди жартівливий та грайливий».
Текст* 85: Коли Сварупа Дамодара Ґосвамі проспівав це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу схопився на ноги й затанцював у любовному екстазі.
Текст* 86: У тілі Господа Чайтан'ї проявились усі вісім духовних змін, а також тридцять три ознаки в'ябгічарі-бгави, починаючи з розпачу й захвату.
Текст* 87: У тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу пробудились усі екстатичні ознаки, як то бгаводая, бгава-сандгі та бгава-шабал'я. Багато різних емоцій набрало великої сили і між ними зав'язалась битва.
Текст* 88: Господь Чайтан'я Махапрабгу просив Сварупу Дамодару проспівати ще і ще цього вірша. I щоразу його смак дарував Господу нову насолоду, і Він знову й знову пускався в танець.
Текст* 89: Господь танцював уже досить довго, аж тут Сварупа Дамодара Ґосвамі увірвав свій спів.
Текст* 90: Шрі Чайтан'я Махапрабгу все повторював: «Ще, ще! Співай! Співай!» Але Сварупа Дамодара, побачивши втому Господа, більше не співав.
Текст* 91: Чуючи, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже: «Співай далі!», віддані оточили Його і влад завели спів святого імені Харі.
Текст* 92: Тоді Рамананда Рая посадив Господа і, щоб втома минулась, став омахувати Його.
Текст* 93: По тому віддані взяли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу з собою до моря і скупали Його. Врешті-решт вони відвели Його додому.
Текст* 94: Вони нагодували Господа і поклали відпочити. Після того всі віддані, починаючи з Рамананди Раї, повернулись до своїх домівок.
Текст* 95: Ось я розповів про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в саду, куди Господь зайшов, переплутавши його з Вріндаваною.
Текст* 96: Там Він проявив трансцендентне божевілля й екстатичне марення, які чудово змалював Шрі Рупа Ґосвамі у своїй Става-малі.
Текст 97: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу — найвищий з усіх відданих. Iноді, йдучи берегом моря, Він помічав гарний сад і помилково думав, що це вріндаванський ліс. Його тоді огортала екстатична любов до Крішни, і Він починав співати святе ім'я і танцювати. Його язик не переставав промовляти «Крішна! Крішна!» Чи постане Він знову перед моїми очима?»
Текст* 98: Розвагам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу немає краю. Описати їх повністю неможливо. Єдине, що я можу, — це познайомити з ними, подавши їх загальний опис.
Текст 99: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.