 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Нектаром Свого погляду хмара на ім'я Шрі Чайтан'я Махапрабгу пролила воду на сад Ґауда-деші й оживила людей, що були наче ліани та інші лісові рослини, охоплені пожежею матеріального існування.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа!
Текст* 3: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирішив піти до Вріндавани, і Махараджа Пратапарудра, почувши про це, засумував.
Текст* 4: Тому цар покликав Сарвабгауму Бгаттачар'ю та Рамананду Раю і звернувся до них із смиренним благанням.
Текст* 5: Пратапарудра Махараджа сказав: «Будь ласка, постарайтесь затримати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу тут, у Джаґаннатга Пурі, бо Він надумав піти звідси.
Текст* 6: Без Шрі Чайтан'ї Махапрабгу царство не тішить мене. Тож, будь ласка, вигадайте якийсь спосіб, щоб Господь залишився тут».
Текст* 7: Незабаром Шрі Чайтан'я Махапрабгу став радитися з Раманандою Раєю та Сарвабгаумою Бгаттачар'єю, кажучи: «Я піду до Вріндавани».
Текст* 8: Рамананда Рая і Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохали Господа спочатку відсвяткувати Ратга-ятру, а вже коли надійде місяць карттіка, Він зміг би піти до Вріндавани.
Текст* 9: Однак, коли надійшов місяць карттіка, обидва сказали Господеві: «Тепер дуже холодно. Ліпше зачекай і подивись на свято Дола-ятра, а вже після того йди. Це буде дуже гарно».
Текст* 10: Так обидва винаходили всілякі перешкоди, непрямо відмовляючись дозволити Господеві йти до Вріндавани. Вони робили так, тому що боялися розлуки з Ним.
Текст* 11: Хоча Господь повністю незалежний і Його зупинити не може ніхто, все одно без дозволу Своїх відданих Він не пішов до Вріндавани.
Текст* 12: На третій рік бенґальські віддані захотіли знову прийти до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 13: Усі бенґальські віддані згуртувались навколо Адвайти Ачар'ї, і Ачар'я у великому захваті вирушив до Джаґаннатга Пурі, щоб побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 14-15: Хоча Господь сказав Ніт'янанді Прабгу залишатись у Бенґалії і поширювати екстатичну любов до Бога, Ніт'янанда пішов побачити Чайтан'ю Махапрабгу. Хто здатний зрозуміти екстатичну любов Ніт'янанди Прабгу?
Текст* 16-17: Усі віддані Навадвіпи пішли разом із Ачар'яратною, Від'янідгі, Шрівасою, Рамаєм, Васудевою, Мурарі, Ґовіндою та його двома братами і Раґгавою Пандітою, що взяв торби з різними стравами. Пішли також жителі Куліна-ґрами, несучи шовкові мотузки.
Текст* 18: Пішли також Нарахарі та Шрі Раґгунандана із селища Кганда, а також багато інших відданих. Хто може їх порахувати?
Текст* 19: Шівананда Сена, що відповідав за весь гурт відданих, піклувався про сплату мита на митницях. Він опікувався всіма відданими, з радістю ведучи їх до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 20: Шівананда Сена дбав про всі потреби відданих, зокрема турбуючись про житло для них. Крім того, він знав дороги Орісси.
Текст* 21: Того року дружини всіх відданих [тгакурані] також пішли побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. З Адвайтою Ачар'єю пішла Сітадеві, мати Ач'ютананди.
Текст* 22: Шріваса Пандіта теж взяв з собою дружину, Маліні, і дружина Шівананди Сени також пішла разом зі своїм чоловіком.
Текст* 23: Чайтан'я даса, син Шівананди Сени, також в захваті йшов з ними побачити Господа.
Текст* 24: Дружина Чандрашекгари [Ачар'яратни] пішла також. Я нездатний описати велич любові Чандрашекгари до Господа.
Текст* 25: Щоб частувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, всі дружини великих відданих несли з собою з дому всілякі улюблені страви Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 26: Як уже сказано, Шівананда Сена турбувався про всі потреби гурту відданих. Зокрема він задобрював митників і знаходив для всіх житло.
Текст* 27: Також Шівананда Сена забезпечував усіх відданих їжею і піклувався про них дорогою. Так він з великою радістю йшов до Джаґаннатга Пурі побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 28: Прийшовши до Ремуни, вони відвідали Господа Ґопінатгу. У храмі Ґопінатги Адвайта Ачар'я танцював і співав.
Текст* 29: Всі священики храму ще колись раніше познайомилися з Шрі Ніт'янандою Прабгу. Всі вони вийшли з великою шаною привітати Господа.
Текст* 30: Тої ночі всі великі віддані залишились у храмі. Священики принесли дванадцять горщиків згущеного молока і поставили їх перед Ніт'янандою Прабгу.
Текст* 31: Коли згущене молоко поставили перед Ніт'янандою Прабгу, Він роздав прасад усім, поглиблюючи трансцендентне блаженство кожного.
Текст* 32: Вони розмовляли між собою про те, як Шрі Мадгавендра Пурі встановив Божество Ґопали і як Ґопала попрохав у нього сандалової пасти.
Текст* 33: Цей самий Ґопінатга вкрав для Мадгавендри Пурі згущене молоко. Цю історію раніше розповідав Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст 34: Цю саму історію заново переповів усім відданим Господь Ніт'янанда, і, слухаючи ще раз, вони відчували ще більше трансцендентне блаженство.
Текст* 35: Ось так ідучи, віддані поступово дійшли до міста Катака, де зупинились на день і оглянули храм Сакші-ґопали.
Текст 36: Коли Ніт'янанда Прабгу розповів про діяння Сакші-ґопали, серця всіх вайшнавів сповнило ще більше трансцендентне блаженство.
Текст* 37: Серце кожного в громаді відданих палало бажанням побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Тому вони поспішали до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 38: Коли віддані дістались мосту Атгаранала, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, почувши про їхній прихід, послав з Ґовіндою дві ґірлянди.
Текст* 39: Ґовінда підніс одну ґірлянду Адвайті Ачар'ї, а другу — Ніт'янанді Прабгу. Вони були дуже втішені.
Текст* 40: Вони на тому ж місці стали співати святе ім'я Крішни, і так, не перестаючи танцювати, Адвайта Ачар'я і Ніт'янанда Прабгу увійшли до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 41: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу вдруге послав ґірлянди через Сварупу Дамодару та інших особистих супутників. За вказівкою сина матері Шачі всі вони вийшли назустріч бенґальським відданим.
Текст* 42: Коли віддані з Бенґалії дійшли до озера Нарендра, Сварупа Дамодара та інші зустріли їх і вдягнули їм ґірлянди, які послав Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 43: Коли віддані нарешті дійшли до левової брами, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, почувши про це, особисто вийшов їх зустріти.
Текст* 44: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані відвідали Господа Джаґаннатгу. Нарешті Він разом з усіма відданими повернувся до Своєї оселі.
Текст* 45: Ванінатга Рая і Каші Мішра принесли багато прасаду, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу Своєю рукою став його роздавати й годувати всіх відданих.
Текст* 46: Яке житло кому було відведене торік, туди само всіх розселили і цього року. Отож усі пішли відпочивати.
Текст* 47: Чотири місяці всі віддані залишались там і насолоджувались співом маха-мантри Харе Крішна разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 48: Як і торік, коли надійшов час Ратга-ятри, вони гуртом помили храм Ґундіча.
Текст* 49: Жителі Куліна-ґрами принесли Господеві Джаґаннатзі шовкові мотузки, і, як раніше, всі танцювали перед колісницею Господа.
Текст* 50: Натанцювавшись, вони всі пішли до саду неподалік і відпочили на березі озера.
Текст* 51: Одному брахмані на ім'я Крішнадаса, жителю Радга-деші і слузі Господа Ніт'янанди, дуже пощастило.
Текст* 52: Цей Крішнадаса набрав великий глек води і став лити воду на Господа, коли Він омивався. Господь був цим дуже задоволений.
Текст 53: Тоді принесли дуже багато решток їжі, запропонованої Господу в Балаґанді, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу з усіма відданими поїли.
Текст* 54: Як і торік, Господь з усіма відданими відзначив свято Ратга- ятри, а також Хера-панчамі.
Текст* 55: Після того Адвайта Ачар'я запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до Себе на гостину. З цим пов'язаний випадок із бурею.
Текст 56: Всі ці події докладно описав Шріла Вріндавана даса Тгакура. Пізніше одного дня Господа запросив Шріваса Тгакура.
Текст* 57: Малінідеві, дружина Шріваси Тгакури, приготувала для Господа Його улюблені овочеві страви. Вона віддано вважала себе за служницю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але любила Його, як мати.
Текст* 58: Усі головні віддані на чолі з Чандрашекгарою [Ачар'яратною] часу від часу запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на гостину.
Текст* 59: Наприкінці чотирьох місяців чатурмас'ї Чайтан'я Махапрабгу знову став щодня радитися з Ніт'янандою Прабгу наодинці. Ніхто не міг зрозуміти, про що Вони розмовляють.
Текст* 60: В той самий час Шріла Адвайта Ачар'я пояснював щось Чайтан'ї Махапрабгу жестами і читав уривки віршів, яких ніхто не міг зрозуміти.
Текст* 61: Побачивши обличчя Адвайти Ачар'ї, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся. Зрозумівши, що Господь погодився на Його пропозицію, Адвайта Ачар'я пустився в танець.
Текст* 62: Ніхто не знав, про що просив Адвайта Ачар'я і що звелів Господь. Обійнявши Ачар'ю, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з Ним.
Текст* 63: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Ніт'янанді Прабгу: «Послухай, будь ласка, свята людино, Я хочу Тебе попрохати про щось. Ласкаво задовольни Моє прохання.
Текст 64: Не приходь до Джаґаннатга Пурі щороку, замість того залишайся у Бенґалії і виконуй Моє бажання».
Текст 65: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Ти можеш звершити те, чого не можу навіть Я. Крім Тебе, Я не можу знайти в Ґауда-деші нікого, хто міг би виконати там Мою місію».
Текст* 66: Ніт'янанда Прабгу відповів: «Господи, Ти життя, а Я тіло. Тіло й життя невідмінні, але життя важливіше за тіло.
Текст 67: Своєю незбагненною енерґією Ти можеш робити що завгодно. Що Ти Мене спонукаєш робити, те Я і роблю беззастережно».
Текст* 68: Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Ніт'янанду Прабгу і попрощався з Ним. Після того Він попрощався з усіма іншими відданими.
Текст* 69: Як і торік, один з жителів Куліна-ґрами звернувся до Господа зі смиренним проханням: «Господи, будь ласка, скажи мені, в чому мій обов'язок і як мені його виконувати».
Текст* 70: Господь відповів: «Ти повинен служити слугам Крішни і завжди повторювати святе ім'я Крішни. Якщо ти робитимеш ці дві речі, ти дуже скоро досягнеш притулку лотосових стіп Крішни».
Текст* 71: Житель Куліна-ґрами сказав: «Скажи, будь ласка, хто насправді вайшнава і які його ознаки». Розуміючи, що в нього на думці, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся і відповів так:
Текст 72: «Того, хто завжди повторює святе ім'я Господа, слід вважати вайшнавою найвищого рівня, і твій обов'язок — служити його лотосовим стопам».
Текст* 73: Наступного року жителі Куліна-ґрами знову запитали Господа про те саме. На їхнє запитання Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову дав їм настанови щодо різних типів вайшнавів.
Текст 74: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Вайшнава найвищого рівня — це особа, сама присутність якої спонукає інших повторювати святе ім'я Крішни».
Текст* 75: Отож Шрі Чайтан'я Махапрабгу розповів про відмінності між різними типами вайшнавів: вайшнава, вайшнаватара і вайшнаватама. Далі Він по порядку пояснив жителям Куліна-ґрами ознаки всіх цих вайшнавів.
Текст* 76: Кінець кінцем усі вайшнави повернулись до Бенґалії, але Пундаріка Від'янідгі того року залишився у Джаґаннатга Пурі.
Текст* 77: Пундаріка Від'янідгі мав дуже близькі дружні стосунки зі Сварупою Дамодарою Ґосвамі, і в бесідах про Крішну вони були на одному рівні і обоє однаково добре знались на пов'язаних з Крішною темах.
Текст 78: Пундаріка Від'янідгі дав Ґададгарі Пандіті другу посвяту. На день Одана-шаштгі Пундаріка Від'янідгі подивився на святкову церемонію в храмі.
Текст* 79: Коли Пундаріка Від'янідгі побачив, що Джаґаннатзі дали накрохмалений одяг, він відчув відразу, й так його розум осквернився.
Текст* 80: Тої ночі до Пундаріки Від'янідгі прийшли обидва брати, Господь Джаґаннатга та Баларама, і зі сміхом надавали йому ляпасів.
Текст* 81: Хоча від Їхніх ляпасів у Пундаріки Від'янідгі напухли щоки, в серці він був дуже щасливий. Цей випадок докладно описав Тгакура Вріндавана даса.
Текст* 82: Віддані з Бенґалії приходили щороку, щоб пожити з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу і подивитись на свято Ратга-ятри.
Текст* 83: Всі події тих років, які варті окремої уваги, я опишу далі.
Текст* 84: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу провів чотири роки. Перші два роки Він подорожував південною Iндією.
Текст* 85: Протягом наступних двох років Шрі Чайтан'я Махапрабгу хотів піти до Вріндавани, але через хитрощі Рамананди Раї не міг залишити Джаґаннатга Пурі.
Текст* 86: На п'ятий рік віддані з Бенґалії прийшли подивитись на свято Ратга-ятри і після того не залишились, як завжди, а повернулись до Бенґалії.
Текст* 87: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу звернувся до Сарвабгауми Бгаттачар'ї та Рамананди Раї з проханням. Він обійняв їх і сказав їм лагідні слова.
Текст* 88: Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Моє бажання піти до Вріндавани дедалі дужчає. Через ваші хитрощі Я вже два роки не можу зробити це.
Текст* 89: Цього разу Я таки мушу піти. Будьте ласкаві, дайте свою згоду. Крім вас двох, Мені більше ні до кого вдатись по допомогу.
Текст* 90: У Бенґалії в Мене є два притулки: матір і Ґанґа. Обидві дуже милостиві.
Текст* 91: Я піду до Вріндавани через Бенґалію і побачу і Свою матір, і Ґанґу. Тож тепер змилуйтесь і дайте Мені дозвіл».
Текст* 92: Почувши цю мову, Сарвабгаума Бгаттачар'я і Рамананда Рая подумали, що їм не годилось стільки хитрувати з Господом.
Текст* 93: Обидва сказали: «Тепер триває сезон дощів, тому подорожувати буде важко. Ліпше зачекати до Віджая-дашамі, а тоді вже йти до Вріндавани».
Текст* 94: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже радий отримати їхній дозвіл. Він дочекався, поки минув сезон дощів, а коли надійшов день Віджая-дашамі, вирушив до Вріндавани.
Текст* 95: Господь узяв з Собою рештки всіх страв, які залишив Господь Джаґаннатга. Також Він узяв з Собою рештки Господньої мазі кадара, сандал і мотузки.
Текст* 96: Отримавши рано-вранці дозвіл Господа Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив у дорогу, і всі віддані Орісси пішли слідом за Ним.
Текст 97: Чайтан'ї Махапрабгу коштувало великих зусиль заборонити орісським відданим іти за Ним. Далі в супроводі Своїх наближених супутників Він пішов насамперед до Бгаваніпури.
Текст* 98: Коли Господь Чайтан'я дістався Бгаваніпури, туди приїхав у паланкіні Рамананда Рая, а Ванінатга Рая послав Господеві багато прасаду.
Текст* 99: Поївши прасаду, Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився там ночувати. Наступного дня Він рано-вранці пішов далі й дістався Бгуванешвари.
Текст* 100: Прийшовши до Катаки, Господь відвідав храм Ґопали. У цьому місті Господа запросив на обід брахмана на ім'я Свапнешвара.
Текст* 101: Усіх інших запросив обідати Рамананда Рая. Шрі Чайтан'я Махапрабгу розташувався відпочивати у саду поряд із храмом.
Текст* 102: Поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу відпочивав під деревом бакули, Рамананда Рая швидко пішов до Махараджі Пратапарудри.
Текст* 103: Цар дуже зрадів, коли почув звістку, і поквапився до саду. Побачивши Господа, він простягнувся на землі в поклоні.
Текст* 104: Охоплений любов'ю, цар знову й знову підводився і падав у поклоні. Він підносив молитви і все його тіло тремтіло, а з очей котилися сльози.
Текст* 105: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений, побачивши відданість царя, і тому встав і обійняв його.
Текст* 106: Після того, як Господь обійняв царя, цар став знову й знову підносити молитви і складати поклони. Милість Господа зворушила царя до сліз, і ці сльози омили Господнє тіло.
Текст* 107: Нарешті Рамананда Рая заспокоїв царя і посадовив його. Господь явив йому милість Своїм тілом, розумом та словами.
Текст* 108: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пролив на царя таку милість, що від того дня Господа стали звати Пратапарудра-сантрата, рятівник Махараджі Пратапарудри.
Текст* 109: Усі урядовці також віддавали шану Господеві, поки син матері Шачі не попрощався з царем і його почтом.
Текст* 110: Тоді цар пішов до себе і видав письмові накази, які розіслали урядовим службовцям у його царстві.
Текст* 111: В наказах було написано: «У кожному селі збудуйте нове житло і в п'ятьох чи сімох нових будинках зберіть запаси всіляких продуктів.
Текст* 112: Ви повинні особисто вести Господа до цих новозбудованих осель. Вдень і вночі слугуйте Йому, не випускаючи жезла з рук».
Текст* 113: Двом поважним урядовцям на ім'я Харічандана і Мардараджа цар велів зробити все потрібне, щоб ці накази були виконані.
Текст* 114-115: Також цар наказав тримати при березі річки новий човен і всюди, де Шрі Чайтан'я Махапрабгу омиватиметься чи переправлятиметься через річку, встановлювати пам'ятну колону, роблячи це місце великим місцем прощі. «Воістину, — мовив цар, — я сам там омиватимусь, і я волів би вмерти там».
Текст* 116: Цар вів далі: «У Чатурдварі, будь ласка, збудуйте новий житловий будинок. А тепер, Раманандо, можеш повернутись до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 117: Коли цар почув, що Господь увечері йде далі, він відразу розпорядився привести кількох слонів з маленькими наметами на спинах. Усе жіноцтво палацу сіло на цих слонів.
Текст* 118: Жінки поїхали на ту дорогу, якою мав іти Господь, і стали там в один ряд. Увечері Господь разом зі Своїми відданими вирушив у дорогу.
Текст* 119: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов на берег річки Чітротпала, щоб омитись, усі цариці й жінки палацу поклонились Йому.
Текст* 120: Коли вони побачили Господа, їх охопила любов до Верховного Бога і зі сльозами на очах вони почали повторювати святе ім'я: «Крішна! Крішна!»
Текст* 121: У всіх трьох світах немає такої милостивої особи, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Просто здалека побачивши Його, людина поринає в почуття любові до Верховного Бога.
Текст* 122: Далі Господь сів у новий човен і переправився через річку. Iдучи в сяйві повного місяця, Він дістався міста за назвою Чатурдвара.
Текст* 123: Там Господь переночував і вранці зробив омовіння. Під той час принесли рештки їжі Господа Джаґаннатги.
Текст* 124: З царевого наказу управитель храму щодня посилав дуже багато прасаду, який щоразу несло багато людей.
Текст* 125: Поївши прасаду, Шрі Чайтан'я Махапрабгу встав і пішов далі, повторюючи святі імена: «Харі! Харі!»
Текст* 126: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу постійно супроводжували Рамананда Рая, Мардараджа і Шрі Харічандана, виконуючи всілякі послуги.
Текст* 127-129: Господа супроводжували Парамананда Пурі Ґосвамі, Сварупа Дамодара, Джаґадананда, Мукунда, Ґовінда, Кашішвара, Харідаса Тгакура, Вакрешвара Пандіта, Ґопінатга Ачар'я, Дамодара Пандіта, Рамай, Нандай та багато інших відданих. Я згадав тільки найголовніших відданих, усіх їх нікому не перелічити.
Текст 130: Коли Ґададгара Пандіта пішов з Господом, Господь заборонив йому йти і попрохав не ламати обітницю кшетра- санн'яси.
Текст* 131: Коли Господь попрохав Ґададгару Пандіту повернутись до Джаґаннатга Пурі, він сказав Господу: «Там, де Ти, там і Джаґаннатга Пурі. Нехай моя так звана кшетра-санн'яса йде к бісу!»
Текст* 132: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Ґададгару Пандіту залишитись у Джаґаннатга Пурі, щоб служити Ґопінатзі, Ґададгара Пандіта відповів: «Просто дивлячись на Твої лотосові стопи, людина виконує у мільйон разів більше служіння Ґопінатзі, ніж коли служить Йому як-небудь інакше».
Текст* 133: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Якщо ти облишиш Йому служити, провина впаде на Мене. Ліпше залишайся і служи тут. Ось що Мене задовольнить».
Текст* 134: Пандіта відповів: «Не турбуйся. Уся вина впаде на мою голову. Я не йтиму з Тобою, я йтиму сам.
Текст* 135: Я піду провідати Шачідеві, а не задля Тебе. Я сам буду відповідальний за те, що порушую обітницю і облишаю служити Ґопінатзі».
Текст* 136: Відтак Ґададгара Пандіта Ґосвамі йшов окремо, але коли вони прийшли до Катаки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу покликав його до Себе.
Текст 137: Близькість любовних стосунків між Ґададгарою Пандітою та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу не збагнути. Ґададгара Пандіта порушив свою обітницю і покинув служити Ґопінатзі так, як викидають соломинку.
Текст* 138: Поведінка Ґададгари Пандіти була дуже до серця Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Однак Господь узяв його за руку і сказав, проявляючи любовний гнів:
Текст* 139: «Ти покинув служити Ґопінатзі і порушив свою обітницю жити в Пурі. Це все вже сталось, бо ти зайшов аж сюди.
Текст* 140: Твоє бажання йти зі Мною — це просто бажання задовольняти чуття. Так ти порушуєш дві релігійні засади, і це Мене засмучує.
Текст* 141: Якщо ти хочеш, щоб Я був щасливий, будь ласка, повертайся до Нілачали. Якщо ти ще що-небудь скажеш з цього приводу, це для Мене звучатиме прокльоном».
Текст* 142: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів у човен, а Ґададгара Пандіта впав на місці непритомний.
Текст* 143: Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї забрати Ґададгару Пандіту з собою. Бгаттачар'я сказав Ґададгарі Пандіті: «Вставай! Такі діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 144: Ти маєш знати, що Сам Господь Крішна зламав Своє слово, аби тільки виконати обіцянку діда Бгішми.
Текст 145: «Щоб справдити мою обіцянку, Господь Крішна зламав Свою обіцянку не брати до рук зброї на Курукшетрі. Гублячи накидку, Господь Шрі Крішна зістрибнув з колісниці, схопив колесо і кинувся на мене, щоб убити. Воістину, Він мчав до мене, мов лев, що біжить роздерти слона, і під Ним двигтіла вся земля».
Текст* 146: Так само, терплячи розлуку з тобою, Шрі Чайтан'я Махапрабгу доклав великих зусиль, щоб захистити твою обітницю.
Текст* 147: Так Сарвабгаума Бгаттачар'я привів Ґададгару Пандіту до тями. Тоді обидва у великому смутку повернулись до Джаґаннатга Пурі, Нілачали.
Текст* 148: Задля Шрі Чайтан'ї Махапрабгу віддані кидали будь-які обов'язки, які обіцяли виконувати, але Господеві це було не до вподоби.
Текст* 149: Все це тривоги любовних стосунків. Кожен, хто слухає про ці випадки, дуже скоро здобуває притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 150: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїм товариством прийшов до Яджапури, Господь попрохав двох урядовців, які йшли з Ним, повертатись.
Текст* 151: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з урядовцями, а Рамананда Рая пішов з Господом далі. Господь розмовляв із Раманандою Раєю про Шрі Крішну день і ніч.
Текст* 152: У кожному селі за царевим наказом урядові службовці збудували нові будинки і наповнили їх запасами збіжжя. Так вони слугували Господеві.
Текст 153: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу дійшов до Ремуни і там попрощався із Шрі Раманандою Раєю.
Текст* 154: Коли Рамананда Рая знепритомнів і впав на землю, Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв його на коліна і заплакав.
Текст* 155: Що Чайтан'я Махапрабгу відчував, розлучаючись із Раманандою Раєю, описати дуже важко. Насправді, це було б нестерпно, і тому описувати ці почуття далі я не можу.
Текст* 156: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу нарешті дістався кордону орісської держави, Його чекав там урядовець, що прийшов туди зустрітись із Господом.
Текст* 157: Два чи чотири дні урядовець слугував Господеві. Також він докладно розповідав Господеві, що Його чекає далі.
Текст* 158: Він повідомив Господеві, що землею далі править мусульманин-пияк. Зі страху перед цим царем ніхто не міг вільно йти по дорозі.
Текст 159: Влада мусульманського правителя простягалась аж до Пічгалади. Від страху перед мусульманами ніхто не наважувався переправлятись через річку.
Текст* 160: Урядовець Махараджі Пратапарудри далі сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що Йому треба зачекати на кордоні Орісси кілька днів, поки з мусульманським правителем буде укладена мирна угода. Тоді Господь зможе спокійно перебратись човном через річку.
Текст* 161: У той самий час до орісського табору пробрався переодягнутий прибічник мусульманського правителя.
Текст* 162-163: Мусульманський шпигун побачив дивовижні якості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і, повернувшись до мусульманського правителя, сказав йому: «З Джаґаннатга Пурі прийшов один мандрівний монах з великим гуртом звільнених осіб.
Текст* 164: Усі ці святі люди безперервно повторюють маха-мантру Харе Крішна, і всі вони сміються, танцюють, співають і плачуть.
Текст* 165: Мільйони й мільйони людей приходять, щоб Його побачити, а побачивши, не можуть повернутись додому.
Текст* 166: Усі ці люди стають мов божевільні. Вони просто співають святе ім'я Крішни і танцюють. Iноді вони плачуть і качаються по землі.
Текст* 167: Насправді це все годі навіть описати. Зрозуміти це можна тільки побачивши. З уваги на Його могутність я визнаю Його за Верховного Бога-Особу».
Текст* 168: Сказавши це, посланець став повторювати святі імена Харі та Крішна. При тому він почав сміятись і плакати, танцювати й співати, наче божевільний.
Текст* 169: Коли мусульманський правитель почув це, його умонастрій змінився і він послав свого секретаря до представника орісського уряду.
Текст* 170: Мусульманський секретар прийшов побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Коли він склав шану лотосовим стопам Господа і промовив святе ім'я Господа: «Крішна, Крішна», — його теж охопила екстатична любов.
Текст* 171: Опанувавши себе, мусульманський секретар поклонився і повідомив представникові орісського уряду: «Мене послав сюди мусульманський правитель.
Текст* 172: Якщо ти згідний, мусульманський правитель прийде сюди, щоб зустрітися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, а тоді повернеться.
Текст* 173: Мусульманський правитель палко прагне прийти і передає це прохання з якнайбільшою шаною. Це мирна пропозиція. Не бійтесь, ми не воюватимемо».
Текст* 174: Почувши цю пропозицію, представник орісського уряду, маха-патра, був сильно здивований. Він подумав: «Мусульманський правитель — пияк. Хто змінив його серце?
Текст 175: Не інакше, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам змінив умонастрій мусульманина. Завдяки Його присутності чи навіть завдяки згадці про Нього звільняється весь світ».
Текст* 176: Подумавши це, маха-патра відразу ж сказав мусульманському секретарю: «Це велика удача для вашого правителя. Нехай приходить і відвідає Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 177: Однак, дозвольте зазначити, що він повинен прийти без зброї. Він може привести з собою п'ять чи сім слуг».
Текст* 178: Секретар повернувся до мусульманського правителя й повідомив йому про домовленість. Тоді, вдягнувшись як індус, мусульманський правитель прийшов побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 179: Здалеку побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, мусульманський правитель впав на землю у поклоні. На очах у нього виступили сльози, і його всього переповнили екстатичні почуття.
Текст* 180: Коли мусульманський правитель отак прийшов, маха-патра шанобливо підвів його до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Правитель стояв перед Господом зі складеними руками і повторював святе ім'я Крішни.
Текст* 181: Правитель смиренно став запитувати себе: «Чому я народився у мусульманській родині? Це вважають за низьке народження. Чому Всевишнє Провидіння не дарувало мені народження в сім'ї індусів?
Текст* 182: Якби я народився в сім'ї індусів, мені було б легко залишатись біля Твоїх лотосових стіп. Тепер моє тіло нічого не варте, тому нехай же я помру просто зараз».
Текст* 183: Коли маха-патра почув смиренні слова правителя, його переповнила радість. Він обхопив лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і став підносити Йому молитви.
Текст* 184: «Просто почувши Твоє ім'я, може очиститись чандала, найнижчий із людей. I ось ця зумовлена душа дістала змогу особисто зустрітися з Тобою.
Текст* 185: Немає ніякого дива, що цей мусульманський правитель досягнув такого становища. Просто бачити Тебе дарує такі наслідки.
Текст 186: «Що вже казати про духовний ріст тих, хто бачить Верховного Бога-Особу віч-на-віч, коли навіть народжений у сім'ї собакоїдів одразу ж стає достойний приносити ведичні жертви, якщо один раз промовляє святе ім'я Верховного Бога- Особи чи прославляє Його, слухає про Його розваги, кланяється Йому або хоча б згадує про Нього».
Текст 187: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу милостиво поглянув на мусульманського правителя і, підбадьорюючи його, попрохав повторювати святі імена «Крішна» і «Харі».
Текст 188: Тоді мусульманський правитель сказав: «Ти милостиво прийняв мене, тож, будь ласка, дай мені який-небудь наказ, щоб я міг Тобі якось служити».
Текст 189: Тоді мусульманський правитель почав молити Господа, щоб Він звільнив його від безмежних наслідків гріхів, які він раніше вчинив, ворогуючи з брахманами та вайшнавами і вбиваючи корів.
Текст* 190: Тоді Мукунда Датта сказав мусульманському правителю: «Шановний пане, послухай, будь ласка. Шрі Чайтан'я Махапрабгу бажає піти до берегів Ґанґи.
Текст* 191: Будь ласка, надай Йому всілякої допомоги, аби Він міг туди піти. Це тобі перший великий наказ, і якщо ти виконаєш його, це буде велика послуга з твого боку».
Текст* 192: Тоді мусульманський правитель підніс молитви лотосовим стопам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і лотосовим стопам усіх Його відданих. Після того правитель пішов до себе. Він був дуже задоволений.
Текст* 193: Перш як правитель пішов, маха-патра обійнявся з ним і надарував йому дарунків, зав'язавши таким чином дружбу з ним.
Текст* 194: Наступного ранку правитель послав секретаря з багатьма гарно прикрашеними човнами, щоб перевезти Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на другий берег.
Текст* 195: Маха-патра переправився через річку разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Коли вони дістались протилежного берега, мусульманський правитель особисто привітав Господа і вшанував Його лотосові стопи.
Текст* 196: Один з човнів був новозбудований і мав посередині хатину. На цей човен посадили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Його супутників.
Текст* 197: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з маха-патрою. Стоячи на березі і дивлячись на човен, маха-патра заплакав.
Текст* 198: Мусульманський правитель особисто супроводжував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Остерігаючись піратів, правитель узяв з собою десять човнів, що були повні вояків.
Текст 199: Мусульманський правитель супроводжував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу аж за Мантрешвару. Це місце було небезпечним через піратів. Він відвіз Господа до селища Пічгалда, що лежало неподалік од Мантрешвари.
Текст 200: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався з правителем. Глибокі почуття екстатичної любові правителя неможливо описати.
Текст* 201: Всі ігри Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу незвичайні. Кожен, хто слухає про Його розваги, вкриває себе славою, і його життя стає досконале.
Текст* 202: Кінець кінцем Господь дістався Паніхаті і на знак ласки дав капітанові човна дещо зі Свого вбрання.
Текст 203: Селище Паніхаті стоїть на березі Ґанґи. Почувши про приїзд Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, на суші і в воді зібралась сила людей.
Текст* 204: Врешті-решт Шрі Чайтан'ю Махапрабгу забрав Раґгава Пандіта. На дорозі зібрався великий натовп, і Господь дійшов до оселі Раґгави Пандіти з великими труднощами.
Текст 205: Господь залишився у Раґгави Пандіти лише на день. Наступного ранку Він пішов до Кумарахатти, де жив Шріваса Тгакура.
Текст* 206: З дому Шріваси Тгакури Господь пішов до оселі Шівананди Сени, а тоді до оселі Васудеви Датти.
Текст 207: Якийсь час Господь пожив у Від'я-вачаспаті, але там збирався такий натовп, що Він перейшов до Кулії.
Текст 208: Коли Господь жив у домі Мадгави даси, побачити Його приходили сотні тисяч людей.
Текст* 209: Господь жив там сім днів і звільняв усіляких блюзнірів та грішників.
Текст* 210: Залишивши Кулію, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав оселю Адвайти Ачар'ї в Шантіпурі. Саме там з Господом зустрілась Його матір, Шачімата, і тим полегшила свій великий смуток.
Текст* 211: Далі Господь відвідав селище Рамакелі, а також Канай Наташалу. Звідти Він повернувся до Шантіпури.
Текст* 212: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пожив у Шантіпурі десять днів. Це все дуже докладно описав Вріндавана даса Тгакура.
Текст* 213: Я не буду розповідати про ці події, бо їх уже описав Вріндавана даса Тгакура. Немає потреби повторювати те саме, бо від таких повторів обсяг книжки зріс би до безмежності.
Текст 214-215: До таких оповідей входить розповідь про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу зустрів двох братів Рупу й Санатану і як Нрісімхананда прикрашав дорогу. Я вже розповів про це раніше, в короткому огляді, тому тут я ці історії не буду повторювати.
Текст* 216: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Шантіпури, зустрітися з Ним прийшов Раґгунатга даса.
Текст 217: Два брати Хіран'я та Ґовардгана, жителі Саптаґрами, мали річний прибуток у 1200000 рупій.
Текст* 218: Хіран'я Маджумадара та Ґовардгана Маджумадара були дуже заможні і великодушні. Вони зразково поводились і були віддані брахманічній культурі. Вони належали до аристократичного роду і виділялись серед релігійних людей свого часу.
Текст 219: Майже всі брахмани Надії жили на пожертви Хіран'ї та Ґовардгани, що дарували їм гроші, землю та села.
Текст* 220: Брати дуже шанували Ніламбару Чакраварті, діда Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але сам Ніламбара Чакраварті ставився до них, як до своїх братів.
Текст* 221: Колись ці двоє братів зробили багато послуг Мішрі Пурандарі, батькові Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тому Господь знав їх дуже добре.
Текст* 222: Раґгунатга даса був син Ґовардгани Маджумадари. З дитинства він був байдужий до матеріальних насолод.
Текст* 223: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу, прийнявши зречений ступінь, повернувся до Шантіпури, Раґгунатга даса зустрівся з Ним.
Текст* 224: Коли Раґгунатга даса прийшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він впав до лотосових стіп Господа в любовному екстазі. Являючи йому милість, Господь доторкнувся до нього Своєю стопою.
Текст* 225: Батько Раґгунатги даси, Ґовардгана, завжди робив багато послуг Адвайті Ачар'ї. Тому Адвайта Ачар'я був дуже задоволений його родиною.
Текст* 226: Коли Раґгунатга даса був у Адвайти Ачар'ї, Адвайта Ачар'я пролив на нього милість, давши рештки їжі Господа. П'ять чи сім днів Раґгунатга даса слугував лотосовим стопам Господа.
Текст* 227: Попрощавшись із Раґгунатгою дасою, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Джаґаннатга Пурі. Раґгунатга даса, повернувшись додому, поринув у безумство екстатичної любові.
Текст* 228: Раґгунатга даса знову й знову втікав з дому, щоб піти до Джаґаннатга Пурі, але батько зв'язував його і повертав додому.
Текст* 229: Його батько навіть найняв п'ять сторожів, які стерегли його вдень і вночі. Його батько взяв четверо слуг, що дбали про його комфорт, і двох брахманів, що готували для нього.
Текст* 230: Так за Раґгунатгою дасою постійно наглядало одинадцять чоловік. Отож він не мав змоги піти до Джаґаннатга Пурі і через це дуже тужив.
Текст* 231: Коли Раґгунатга даса почув, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Шантіпури, він став благати батька.
Текст* 232: Раґгунатга даса попрохав батька: «Будь ласка, дозволь мені піти побачити лотосові стопи Господа. Якщо ти не дозволиш, моє життя покине це тіло».
Текст* 233: Почувши таке благання, батько Раґгунатги даси погодився. Давши йому багато слуг та речей, батько послав його побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, але попрохав швидко повернутись.
Текст* 234: Сім днів у Шантіпурі Раґгунатга даса спілкувався з Чайтан'єю Махапрабгу. Цими днями й ночами він мав на думці тільки одне.
Текст* 235: Раґгунатга даса думав: «Як би мені вирватися з рук сторожі? Як би мені піти з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу до Нілачали?»
Текст* 236: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знає все, і тому Він знав, що у Раґгунатги даси на думці. Отож Господь напутив Раґгунатгу дасу, підбадьорюючи його.
Текст 237: «Заспокойся і повертайся додому. Не втрачай розуму. Поступово ти зможеш подолати океан матеріального існування.
Текст 238: Ти не повинен робитись відданим напоказ і ставати псевдозречеником. Зараз достойно насолоджуйся матеріальним світом і не прив'язуйся до цього».
Текст* 239: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «У серці ти повинен зберігати тверду віру, але зовні ти можеш поводитись, мов звичайна людина. Тоді Крішна дуже скоро буде задоволений і звільнить тебе від лабет майі.
Текст* 240: Можеш зустрітися зі Мною в Нілачалі, Джаґаннатга Пурі, коли Я повернуся, відвідавши Вріндавану. До того часу можеш придумати якусь хитрість, щоб вирватись на свободу.
Текст 241: Крішна відкриє тобі, до якого засобу вдатись. Якщо хтось здобув милість Крішни, його ніхто не може зупинити».
Текст* 242: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався із Раґгунатгою дасою. Той повернувся додому і зробив так, як сказав йому Господь.
Текст* 243: Повернувшись додому, Раґгунатга даса облишив усе своє шаленство та показне відречення і без прив'язаності взявся за свої домашні обов'язки.
Текст 244: Коли батько й матір Раґгунатги даси побачили, що їхній син діє, як сімейна людина, вони були дуже щасливі. Через це вони послабили нагляд за ним.
Текст* 245-246: Тимчасом у Шантіпурі Шрі Чайтан'я Махапрабгу зібрав усіх Своїх відданих на чолі з Адвайтою Ачар'єю та Шрі Ніт'янандою Прабгу, обійняв кожного з них і попрохав у них дозволу повернутись до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 247: Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачився у Шантіпурі з усіма відданими і тому попрохав їх не йти цього року до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 248: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «З Джаґаннатга Пурі Я неодмінно піду до Вріндавани. Якщо ви всі дасте Мені дозвіл, Я зможу повернутись сюди ще раз без перешкод».
Текст* 249: Схопивши стопи матері, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже смиренно попрохав її дозволу. Так вона відпустила Його до Вріндавани.
Текст* 250: Шріматі Шачідеві відіслали назад до Навадвіпи, а Господь і Його віддані вирушили до Джаґаннатга Пурі, Ніладрі.
Текст* 251: Віддані, що супроводжували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, всіляко Йому слугували по дорозі до Нілачали, Джаґаннатга Пурі. Так Господь з великою радістю повернувся назад.
Текст* 252: Повернувшись до Джаґаннатга Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до храму Господа. Всім містом розлетілась звістка про Його повернення.
Текст* 253: Усі віддані з великою радістю прийшли привітати Господа. Кожного з них Господь з великою екстатичною любов'ю обійняв.
Текст* 254: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу привітали Каші Мішра, Рамананда Рая, Прад'юмна, Сарвабгаума Бгаттачар'я, Ванінатга Рая, Шікгі Махіті та інші віддані.
Текст* 255: Ґададгара Пандіта теж прийшов привітати Господа. Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав перед усіма відданими:
Текст* 256: «Я вирішив був піти до Вріндавани через Бенґалію, щоб побачити Свою матір та річку Ґанґу.
Текст* 257: Отож Я пішов до Бенґалії, але за Мною слідом пішли тисячі відданих.
Текст* 258: Щоб побачити Мене, з цікавості збирались сотні тисяч людей, і через такі натовпи Я не міг вільно пройти дорогою.
Текст* 259: Юрми були такі великі, що будинок, в якому Я зупинявся, і мур навколо нього були щоразу поламані, і куди тільки звертав Я Свій погляд, всюди бачив великий натовп.
Текст* 260: З великими труднощами Я дістався містечка Рамакелі, де зустрів двох братів на ім'я Рупа та Санатана.
Текст* 261: Ці два брати — великі віддані і гідні кандидати на милість Крішни, але в своїй звичайній діяльності вони урядовці, царські міністри.
Текст* 262: Шріла Рупа й Санатана сягли великих висот в освіті, відданому служінні, розумових здібностях та могутності, але вважають себе нижчими за солому на вулиці.
Текст 263-264: Насправді смирення цих братів могло б розтопити камінь. Дуже задоволений їхньою поведінкою, Я сказав їм: «Хоча ви обидва дуже піднесені, ви вважаєте себе низькими людьми, і тому Крішна дуже скоро звільнить вас».
Текст* 265-266: Отак поговоривши, Я з ними попрощався. Коли Я хотів іти, Санатана сказав Мені: «Коли йдеш до Вріндавани, не годиться мати з собою багатотисячний натовп послідовників».
Текст* 267: Хоча Я почув ці слова, Я не звернув на них ніякої уваги, і вранці пішов до селища Канай Наташала.
Текст* 268: Вночі, однак, Я міркував над тим, що Санатана сказав Мені.
Текст* 269: Я вирішив, що Санатана сказав дуже справедливі слова. Справді, за Мною слідом ішов величезний натовп, і люди, побачивши стільки послідовників, неодмінно б засудили Мене, кажучи: «Ось іще один самозванець».
Текст* 270: Я подумав, що Вріндавана — місце дуже відлюдне. Його неможливо підкорити силою і дуже важко досягнути. Тому Я вирішив піти туди самотою чи, щонайбільше, з одним супутником.
Текст* 271: Мадгавендра Пурі пішов до Вріндавани самотою, і Крішна дарував йому зустріч із Собою, вдаючи, ніби приніс йому в милостиню молока.
Текст* 272: Тоді Я збагнув, що йшов до Вріндавани, наче той маґ, що показує фокуси, а це, безперечно, зле. Не слід іти до Вріндавани з таким численним почтом.
Текст* 273: Отже, Я вирішив піти Сам або, щонайбільше, з одним слугою. Це буде гарна подорож до Вріндавани.
Текст* 274: Я подумав: «Замість іти до Вріндавани самотою, Я іду з цілим військом і барабанним боєм».
Текст* 275: Отож Я сказав: «Сором Мені!», — і дуже стурбований повернувся на берег Ґанґи.
Текст* 276: Там Я залишив усіх відданих і привів з Собою тільки п'ять чи шість чоловік.
Текст* 277: Тепер Я прошу, щоб ви всі пролили на Мене милість і дали добру пораду. Скажіть Мені, як Мені піти до Вріндавани без перешкод.
Текст* 278: Я покинув тут Ґададгару Пандіту, і він дуже зажурився. Через це Я й не зміг піти до Вріндавани».
Текст* 279: Втішений словами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ґададгара Пандіта поринув у любовний екстаз. Схопивши лотосові стопи Господа, він звернувся до Нього з великим смиренням.
Текст* 280: Ґададгара Пандіта сказав: «Де Ти, там Вріндавана, і там також річка Ямуна, Ґанґа та всі інші святі місця прощі.
Текст 281: Хоча де Ти, там Вріндавана, Ти все одно підеш до Вріндавани, щоб дати приклад людям. Поза тим, Ти завжди зробиш так, як вважатимеш за найліпше».
Текст* 282: Користаючись з нагоди, Ґададгара Пандіта сказав: «Щойно почалась пора дощів. Тому Ти повинен провести наступні чотири місяці у Джаґаннатга Пурі.
Текст* 283: Після того, як Ти поживеш тут чотири місяці, можеш зробити, як Тобі до вподоби. Насправді, ніхто не може завадити Тобі піти чи залишитись».
Текст* 284: Почувши ці слова, всі віддані, які були присутні поряд із лотосовими стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, проголосили, що Ґададгара Пандіта правильно висловив їхнє бажання.
Текст* 285: Пристаючи на прохання всіх відданих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу погодився залишитись у Джаґаннатга Пурі на чотири місяці. Почувши про це, Махараджа Пратапарудра дуже зрадів.
Текст* 286: У той день Ґададгара Пандіта запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до себе, і Господь разом з іншими відданими пообідав у нього.
Текст* 287: Жоден смертний нездатний описати, з якою любов'ю Ґададгара Пандіта пригощав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і як Господь смакував цією їжею.
Текст* 288: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводить Свої розваги, яким не має кінця й межі. Так чи інакше, я коротко про них розповів. Розповісти про них докладно неможливо.
Текст* 289: Хоча Господь Анантадева постійно описує Господні розваги тисячами вуст, Він не може дійти кінця навіть одної з них.
Текст 290: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.