ПОЯСНЕННЯ: Важливе місце в даному вірші посідають слова маркаа-ваірґйа, що вказують на оманне зречення. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, коментуючи цей вірш, зазначає, що мавпи хизуються показною зреченістю, не користуючись одягом і живучи голими в лісі. Вони мають себе за зречеників, але насправді щосили насолоджують чуття з десятками самок. Таке зречення називають маркаа- ваірґйа — зречення мавпи. Справжня зреченість не може з'явитися доти, доки людина відчує відразу до матеріальної діяльності і визнає її за перепону для духовного розвитку. Зречення не повинно бути пгалґу, тимчасове, — воно повинно тривати протягом усього життя. Тимчасове зречення, або мавп'яче зречення, схоже на зреченість, яку відчувають на цвинтарі. Коли людина відносить мертве тіло до крематорію, іноді в неї спливають думки: «Ось такий кінець чекає на моє тіло. Навіщо я так тяжко працюю вдень і вночі?» Такі почуття природно зринають подеколи у будь-якої людини, що приходить до ґгати, де спалюють тіла мертвих. Однак, щойно людина повертається з крематорію, вона знову віддається матеріальній діяльності задля чуттєвої насолоди. Це називають шмашана-вайраґ'я або марката-вайраґ'я.

Для служіння Господеві можна використовувати все потрібне. Живучи так, можна розвинути справжню зреченість. У «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.108) сказано:

«Слід приймати те, що становить насущні потреби життя, але не варто штучно нарощувати свої потреби. Також не слід їх і зменшувати без потреби. Треба просто брати те, що допоможе духовно розвиватись».

У «Дурґама-санґамані» Шрі Джіва Ґосвамі зазначає, що слово сва-нірвха означає насправді сва-сва-бгакті-нірвха. Досвідчений відданий прийматиме тільки ті матеріальні речі, які допоможуть йому служити Господеві. У «Бгакті-расамріта-сіндгу»(1.2.256) марката-вайраґ'ю чи пгалґу-вайраґ'ю пояснено так:

«Коли шукачі звільнення зрікаються речей, пов'язаних із Верховним Богом-Особою, вважаючи їх за матеріальні, їхнє зречення називають неповним». Все, що сприяє служінню Господеві, слід приймати, а не відкидати як річ матеріальну. Юкта-вайраґ'ю, чи правильне зречення, пояснено так:

«Все треба використовувати для служіння Господеві, а не задля власного чуттєвого задоволення. Якщо людина використовує річ без прив'язаності й тільки з огляду на зв'язок цієї речі з Крішною, зреченість такої людини зветься юкта- вайраґ'я». Крішна — це Абсолютна Iстина, і все, що відданий використовує для служіння Йому, також є Абсолютна Iстина.

Слова марката-вайраґ'я, які вживає Шрі Чайтан'я Махапрабгу, вказують на так званих вайшнавів, що вдягають пов'язку на стегна, намагаючись мавпувати Шрілу Рупу Ґосвамі. Такі люди носять торбинку з чотками і повторюють святі імена, але в серці вони завжди думають про те, як знайти жінок та гроші. Потай від інших ці марката-вайраґі утримують жінок, але про людське око видають себе за зречеників. Шрі Чайтан'я Махапрабгу різко виступав проти цих марката-вайраґі, чи псевдо-вайшнавів.