ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що якщо який-небудь вайшнава постійно повторює святе ім'я Господа, то слід вважати, що він став вайшнавою другого рівня. Такий відданий вищий за вайшнаву-неофіта, який щойно навчився повторювати святе ім'я Господа. Відданий- неофіт лише намагається повторювати святе ім'я, натомість піднесений відданий звик його повторювати і насолоджується цим. Такого піднесеного відданого називають мадг'яма-бгаґавата, і це вказує на те, що він досягнув проміжного ступеня між ступенями неофіта і досконалого відданого. Зазвичай відданий на проміжному ступені стає проповідником. Відданий- неофіт чи звичайна людина повинні поклонятись мадг'яма- бгаґаваті, що виступає для них за посередника.

В «Упадешамріті» (5) Шріла Рупа Ґосвамі каже: праатібгі ча бгаджантам īам. Це означає, що віддані мадг'яма-адгікарі повинні кланятись одне одному.

Велике значення в цьому вірші має слово нірантара, що означає «безперервно, постійно». Слово антара означає «перерва». Якщо людина має якісь бажання, відмінні від бажання віддано служити, іншими словами, якщо людина іноді виконує віддане служіння, а іноді прагне задовольняти чуття, її служіння буде перериватись. Тому чистий відданий не повинен мати жодного іншого бажання, крім бажання служити Крішні. Він повинен бути вищим від корисливої діяльності і умоглядного розумування. В «Бгакті-расамріта- сіндгу»(1.1.11) Шріла Рупа Ґосвамі каже:

Це рівень чистого відданого служіння. Не слід керуватись бажанням корисливої діяльності чи умоглядного розумування — треба просто служити Крішні з наміром задовольнити Його. Це відданість найвищого рівня.

Iнше значення слова антара — це «тіло». Тіло становить перешкоду на шляху самоусвідомлення, бо завжди шукає чуттєвої втіхи. Крім того, антара означає ще «гроші». Якщо використовувати гроші не на служіння Крішні, вони також становлять перешкоду. Також антара означає джанат — «людський загал». Спілкування із звичайними людьми може завдати шкоди дотриманню засад відданого служіння. Також антара означає «жадібність» — жадність, яка штовхає здобувати більше грошей чи більше чуттєвої насолоди. Нарешті, слово антара може також означати «атеїстичні ідеї», як оце думки про те, що Божество у храмі зроблене з каменю, дерева чи золота. Все це перешкоди. Божество у храмі не матеріальне — це Сам Верховний Бог-Особа. Такою самою перешкодою є думка про те, що духовний вчитель — це звичайна людина (ґурушу нара-маті). Також не слід вважати вайшнаву членом якоїсь окремої касти чи нації. Не слід вважати вайшнаву і за якусь матеріальну істоту. Не слід вважати чаранамріту звичайною водою, а святе ім'я не слід вважати звичайною звуковою вібрацією. Також не слід мати Господа Крішну за звичайну людину, бо Він джерело всіх вішну- таттв, і так само не слід вважати Верховного Господа за півбога. Якщо людина плутає духовне з матеріальним, вона трансцендентне бачитиме як матеріальне, а матеріальне — як духовне. Причина цього всього — обмеженість її знань. Не слід вважати, що Господь Вішну відмінний від того, що з Ним пов'язане. Всі такі думки образливі.

У «Бгакті-сандарбзі»(265) Шріла Джіва Ґосвамі пише: нмаіка йасйа вчі смара-патга-ґатам ітй-дау деха- дравіді-німіттака-`пшаа'-абдена ча даа апардг лакшйанте, пшаа-майатвт — «У вірші, що починається зі слів нмаіка йасйа, бачимо слово пшаа [«безбожність»]. В буквальному розумінні це слово означає «неправильно вживати своє тіло та статки», але в даному вірші воно стосується до десяти образ проти святого імені Господа, бо кожна з цих образ приводить до такої безбожної поведінки».

Через обмеженість знання майаваді їхні погляди на Вішну та вайшнавів недосконалі. Такі погляди гідні осуду. У «Шрімад-Бгаґаватам»(11.2.46) вайшнава на проміжному ступені описаний таким чином:

«Вайшнава на перехідному рівні любить Бога, дружить із відданими, повчає несвідомих і цурається заздрісних». Такі чотири типи стосунків складають діяльність вайшнави на перехідному рівні. У «Чайтан'я-чарітамріті»(Мадг'я22.64) Шрі Санатана Ґосвамі отримує від Господа такі настанови:

«Iстинним кандидатом на віддане служіння є той, хто має віру. Ступінь віри у віддане служіння визначає рівень вайшнави: перший рівень, другий і рівень неофіта».

«На перехідний рівень піднявся той, хто не дуже добре знається на шастрах, але твердо вірить у Господа. Перебувати на такому рівні — велике щастя» (Ч.-ч.Мадг'я22.67).

«Остаточна мета відданого служіння — це прив'язаність і любов до Бога. Відповідно до рівня прив'язаності та любові визначають різні рівні відданості: рівень неофіта, перехідний рівень і рівень досконалості» (Ч.-ч.Мадг'я22.71). Відданого на перехідному рівні дуже приваблює повторювати святе ім'я, і, повторюючи його, він піднімається на рівень любові. Якщо людина повторює святе ім'я Господа з великою прив'язаністю, вона може збагнути своє становище вічного слуги духовного вчителя, інших вайшнавів та Самого Крішни. Тому вайшнава на перехідному рівні вважає себе за крішна-дасу, слугу Крішни. Отож він проповідує свідомість Крішни несвідомим неофітам і підкреслює важливість повторення маха-мантри Харе Крішна. Відданий на перехідному рівні здатний визначити, хто невідданий, а хто відданий з якимись сторонніми мотивами. Відданий зі сторонніми мотивами чи невідданий перебувають на матеріальному рівні, і їх називають пракріта. Відданий на перехідному рівні не спілкується з такими матеріалістичними особами. Однак він розуміє, що Верховний Бог-Особа і все з Ним пов'язане перебувають на одному й тому самому трансцендентному рівні, де немає нічого матеріального.