 |
Шрімад БгаґаватамПісня 1
|
Текст 1: Сута Ґосвамі сказав: Арджуна вирушив до Двараки, щоб відвідати Господа Шрі Крішну та інших своїх друзів, а також довідатися в Господа про Його дальші наміри.
Текст 2: Минуло кілька місяців, але Арджуна не повертався. Тоді Махараджа Юдгіштгіра почав помічати всілякі лиховісні знаки, що самі по собі викликали страх.
Текст 3: Він побачив, що потік вічного часу тече у зворотному напрямку, і це навіювало страх. Чітка послідовність пір року порушилася. Люди зробилися жадні, злі і брехливі. Він побачив, що люди почали заробляти на життя нечесними способами.
Текст 4: Усі повсякденні стосунки та справи, навіть між друзями, осквернив обман. У родинах зникла злагода між батьками, матерями й синами, між близькими та братами. Навіть стосунки між чоловіком і дружиною зробилися натягнуті і зійшли на безупинні сварки.
Текст 5: З плином часу жадність, злість, гординя і таке інше чимдалі більше ставали рисами людської вдачі. Побачивши всі ті недобрі знаки, Махараджа Юдгіштгіра звернувся до молодшого брата.
Текст* 6: Махараджа Юдгіштгіра сказав до Бгімасени, молодшого брата: Я вирядив Арджуну до Двараки, щоб він відвідав своїх друзів і дізнався в Бога-Особи Крішни про Його дальші наміри.
Текст* 7: Від часу його від'їзду минуло сім місяців, але він досі не повернувся. Я навіть не уявляю, що там робиться.
Текст 8: Невже Господь збирається завершити Свої земні розваги, як за це казав Деварші Нарада? Невже цей час вже надійшов?
Текст 9: Всім — нашими царськими маєтками, добрими дружинами, своїми нащадками, владою над підданими, перемогою над ворогами, майбутнім піднесенням на вищі планети і самим життям, — ми зобов'язані тільки Йому. Всього цього ми досягли лише завдяки Його безпричинній милості до нас.
Текст 10: Поглянь-но, чоловіче тигриної сили, скільки нещасть, що виявляються у впливах небесних тіл, у змінах на Землі й у тілесних стражданнях і що вкрай загрозливі вже самі собою, затьмарюють наш розум, віщуючи близьке лихо.
Текст 11: Ліву частину мого тіла, ноги, руки та повіки знов і знов проймає дрож, серце від страху несамовито б'ється. Це все — прикмети якихось небажаних подій.
Текст 12: Онде, Бгімо, виє на схід сонця шакалиха, виригуючи полум'я, а ось пес гавкає на мене без ніякого страху.
Текст* 13: О Бгімасено, тигре серед людей! Корисні тварини, як оце корови, обминають мене зліва, а тварини нижчі, як ось віслюки, обходять мене довкола. Мої коні, здається, плачуть, як бачать мене.
Текст* 14: Поглянь-но на цього голуба: він наче вісник смерти! Від пронизливих криків сов та їхніх суперників-ворон у мене холодіє серце. Здається, вони хочуть перетворити увесь всесвіт на пустку.
Текст* 15: Ти бачиш, як дим затягує небо? Здається, що гори й земля двигтять. Послухай, як гуркотить грім в небі, в якому ні хмарини, подивись на цю блискавку серед ясного неба!
Текст* 16: Несамовитий вітер здіймає куряву, від якої западає темрява. Хмари проливають криваві нещастя.
Текст* 17: Сонячні промені блякнуть, зірки наче б'ються між собою. В замішанні живі істоти плачуть, цілі немов охоплені полум'ям.
Текст* 18: Річки з притоками, озера, водойми і розум неспокійні. Масло вже не здатне розпалити вогню. Що то за дивні часи настали? Що то гряде?
Текст* 19: Телята вже не ссуть вимені корів, та й корови більше не дають молока — вони просто стоять з повними сліз очима. I бики вже не радіють пасовищам.
Текст* 20: Божества у храмі, здається, плачуть від горя і вкриваються потом, ніби зібралися покинути нас. Усі великі та маленькі міста, селища, сади, копальні та оселі самітників втратили привабливість і стали смутні. Я не годен навіть уявити, які нещастя насуваються на нас.
Текст* 21: Я думаю, що всі ці порушення є виявом якогось більшого лиха, яке затьмарило щастя цілого світу. Землі випало щастя мати на своїй поверхні відбитки лотосових стіп Господа. Але нині все свідчить, що тому щастю настав край.
Текст* 22: Отак, брахмано Шаунако, роздумував Махараджа Юдгіштгіра над поганими ознаками, що проявилися на Землі. А тимчасом з міста Ядав [Двараки] повернувся Арджуна.
Текст* 23: Коли він схилився перед царем, той зауважив, що Арджуна в небаченому горі. Голова Арджуни була понурена, з лотосових очей котилися сльози.
Текст* 24: Побачивши Арджуну, зблідлого через велику скорботу, цар одразу пригадав слова мудреця Наради і звернувся до Арджуни перед друзями.
Текст* 25: Махараджа Юдгіштгіра сказав: Любий брате, скажи нам, будь ласка, чи щасливо живеться нашим друзям Мадгу, Бгоджам, Дашархам, Архам, Сатватам, Андгакам та Ядавам?
Текст* 26: Чи радісно минає дні мій вельмишановний дід Шурасена? I як ведеться моєму дядькові по матері Васудеві та його молодшим братам?
Текст* 27: А його семеро дружин з Девакі на чолі, всі рідні сестри, — чи щасливі вони разом зі своїми синами та невістками?
Текст 28-29: Чи ще живе на світі батько підступного Камси, Уґрасена, та його молодший брат? Чи щасливі Хрідіка та його син Крітаварма? Чи все гаразд в Акрури, Джаянти, Ґади, Сарани й Шатруджіта? Як ведеться Баларамі, Богові-Особі, заступнику відданих?
Текст 30: Як живе Прад'юмна, великий полководець родини Врішні? Чи він щасливий? Чи все гаразд в Аніруддги, повного поширення Бога-Особи?
Текст 31: Чи все гаразд у найзначніших синів Господа Крішни — Сушени, Чарудешни, Самби (сина Джамбаваті), Рішабги та в їхніх синів?
Текст 32-33: А Шрутадева й Уддгава, Нанда, Сунанда та інші провідні особи серед звільнених душ, вічні супутники Господа, кого захищають Господь Баларама і Крішна — як їхні справи? Чи цікавляться вони, зв'язані з нами вічною дружбою, про наш добробут?
Текст 34: Чи втішається разом з друзями зібранням Своїх праведних жителів Дваракапурі Господь Крішна, Верховний Бог- Особа, той, хто дарує радість коровам, чуттям і брахманам і хто дуже любить Своїх відданих?
Текст 35-36: Відначальний Бог-Особа — той, хто насолоджується, і Баларама, первинний Господь Ананта, входять до океану роду Яду задля добробуту, захисту й поступу всього всесвіту. А члени роду Яду під захистом Господніх рук насолоджуються життям так само, як жителі духовного неба.
Текст 37: Просто виконуючи найважливіше служіння — догоджаючи лотосовим стопам Господа — цариці Двараки з Сат'ябгамою на чолі домоглись того, що Господь пішов воювати з півбогами. Господь підкорив півбогів, завдяки чому цариці мали змогу насолоджуватися тим, чим володіють тільки дружини повелителя блискавок.
Текст 38: Під захистом рук Господа Шрі Крішни славетні витязі роду Яду ніколи й ні перед чим не знають страху. Тому їхні ноги ступають по Судгармі, палацу зібрань, який відібрано в найліпших півбогів, дарма що ті були гідні володіти ним.
Текст 39: Брате, любий Арджуно, скажи, чи здоровий ти сам? Ти ж геть змарнів! Чи це тому, що тебе не вшановували як слід, чи, може, тебе зневажили через те, що ти лишався у Двараці надто довго?
Текст 40: Може, хтось звернувся до тебе неприязно чи хтось погрожував тобі? Може, ти не дав милостині, коли в тебе прохали, чи зламав своє слово?
Текст 41: Ти завжди заступаєшся за гідних цього істот — брахман, дітей, корів, жінок і хворих. Невже хтось з таких істот звернувся до тебе по захист, а ти не оборонив їх?
Текст 42: Чи, може, ти вступив у зв'язок з жінкою недоброї слави або не повівся як слід з жінкою достойною? А, може, дорогою ти зазнав поразки від рівного чи й нижчого за тебе?
Текст 43: Або сталося таке, що ти не потурбувався про старших людей чи дітей, з якими мав би розділити обід? Невже ти пішов обідати сам, покинувши їх голодними? Чи, може, ти вчинив якийсь непростимий проступок, що викликає у всіх огиду?
Текст 44: А може, ти відчуваєш спустошеність через те, що втратив свого найближчого друга, Господа Крішну? Брате Арджуно, іншої причини для твого відчаю я просто не можу уявити.