ПОЯСНЕННЯ: Усю діяльність зумовленої душі супроводжують чотири незбутні вади: помилки, безумство, неспроможність і обман. Так виявляється її недосконалість, причому з чотирьох вищезгаданих вад найбільше виділяється схильність обманювати. Схильність обманювати має зумовлена душа через її протиприродне бажання панувати, яке, власне, і привело її у матеріальний світ. Iстоту в її чистому стані ці закони не зумовлюють, бо вона усвідомлює, що є вічним слугою Верховної Iстоти і що тому їй найліпше лишатися покірливим слугою, а не старатися стати несправжнім паном над власністю Верховного Господа. В зумовленому стані жива істота не задовольниться навіть зробившись паном над усім, що бачить око (що неможливо само по собі), і тому навіть у стосунках з найближчими і найдовіренішими вона стає слугою обману. За такого прикрого стану речей злагоди немає навіть між батьком та сином чи чоловіком та дружиною. Але спосіб позбутися прикрих незгод є, це — віддане служіння Господеві. Викорінити зі світу лицемірство можна тільки силою відданого служіння Господеві і ніяк інакше. Помітивши ті прояви незлагоди, Махараджа Юдгіштгіра дійшов висновку, що Господь пішов з Землі.