 |
Шрімад БгаґаватамПісня 1
|
Текст 1: Шрі Сута Ґосвамі сказав: Коли Відура подорожував святими місцями, великий мудрець Майтрея передав йому знання про істинне призначення душі. Довідавшись стосовно цього про все, що його цікавило, Відура повернувся до Хастінапури.
Текст 2: Поставивши Майтреї Муні найрізноманітніші запитання, Відура втвердився у трансцендентному любовному служінні Господеві Крішні і більше ні про що його не розпитував.
Текст 3-4: Побачивши Відуру, що повернувся з прощі, усі мешканці палацу — Махараджа Юдгіштгіра, його молодші брати, Дгрітараштра, Сат'які, Санджая, Кріпачар'я, Кунті, Ґандгарі, Драупаді, Субгадра, Уттара, Кріпі, багато інших дружин Кауравів та решта жінки з дітьми — побігли, щасливі, йому назустріч. Здавалося, вони опритомніли після довгого забуття.
Текст 5: Усі в захваті наблизилися до Відури, відчуваючи, наче в їхні тіла повернулося саме життя. Склавши одне одному поклони, вони обійнялись у вітанні.
Текст* 6: Від щирої любови після тривог тривалої розлуки всі заплакали. Цар Юдгіштгіра розпорядився, щоб Відуру зручно всадовили і вшанували як належить.
Текст 7: Відура добре попоїв і відпочив скільки хотів. Після того йому запропонували зручне сидіння, і тоді цар звернувся до нього; усі присутні уважно слухали цареву мову.
Текст 8: Махараджа Юдгіштгіра сказав: Любий дядьку! Чи ви пам'ятаєте, як повсякчас оберігали нас і нашу матір від усіх нещасть? Нас хотіли отруїти, спалити, але ви з прихильности до нас завжди рятували нас, наче птах, що простирає над пташенятами свої крила.
Текст 9: З чого ви жили, мандруючи світами? У яких святих місцях та місцях прощі ви служили Господеві?
Текст 10: Шановний володарю! Такі віддані, як оце ви, є поістині уособлення святих місць. Ви несете в серці Верховного Бога-Особу, і тому всяке місце, де ви присутні, перетворюється на місце прощі.
Текст 11: Любий дядьку! Ви, певно, побували у Двараці. В цьому святому місці живуть наші друзі й доброзичливці, нащадки Яду, що весь час ревно служать Господу Шрі Крішні. Ви, мабуть, бачили їх або чули за них. Чи щасливо протікає життя у їхніх оселях?
Текст* 12: У відповідь на запитання Махараджі Юдгіштгіри Махатма Відура подія за подією повів про все, що пережив і досвідчив, не сказавши тільки того, що рід Яду стертий з лиця землі.
Текст 13: Для співчутливого Махатми Відури бачити Пандав нещасними було завжди нестерпно. Нещастя сповіщають про себе самі, і тому він не став розповідати за ту незносно гірку подію.
Текст 14: Махатма Відура, до кого родичі ставилися як до святого, прожив з ними якийсь час, щоб настановити на розум старшого брата і тим втішити всіх інших.
Текст 15: Весь час, поки Відура, кого прокляв Мандука Муні, грав роль шудри, служіння Ямараджі — а йому визначено карати грішників — виконував Ар'яма.
Текст 16: Відвоювавши своє царство й відсвяткувавши народження внука, гідного продовжити традиції шляхетного роду, Махараджа Юдгіштгіра разом з братами, що всі були вмілими правителями народу, мирно правили і насолоджувалися небаченим багатством.
Текст 17: Нездоланний вічний час непомітно змагає тих, котрі надто прив'язані до родинних справ і хто постійно занурений в думки про родину.
Текст 18: Знавши це, Махатма Відура звернувся до Дгрітараштри з такою мовою: Любий царю, прохаю тебе, йди звідси не зволікаючи. Поглянь лиш, тебе вже заполонив страх.
Текст 19: Уникнути цього страхітливого становища не під владу нікому в матеріальному світі. Мій володарю, це Сам Верховний Бог-Особа підступив до нас у подобі вічного часу [кали].
Текст 20: Кожен, хто перебуває у владі верховного кали [вічного часу], буде змушений віддати йому навіть найдорожче — життя, а вже решту — багатство, славу, дітей, землю й дім — і поготів.
Текст 21: Померли твій батько, брат, прихильники та сини. Та й ти вже прожив більшу частину відміряного тобі життя, тіло твоє змогла неміч, і живеш ти у чужому домі.
Текст 22: Ти незрячий з народження, а віднедавна ще почав недочувати. Твоя пам'ять гіршає, розум збурений. Зуби твої розхиталися, печінка хвора, і ти весь час кашляєш, відхаркуючи мокроту.
Текст 23: Леле-леле, яка ж сильна в живій істоті надія на довге життя! Знай, що ти живеш, як дворовий собака, і годуєшся рештками зі столу Бгіми.
Текст 24: Немає ніякого сенсу в такому ницому житті з милостині тих, кого ти намагався згубити зі світу, спаливши чи отруївши, тих, одну з дружин кого ти тяжко скривдив, тих, чиє царство та маєтки ти загарбав.
Текст 25: Хоч як ти не хочеш вмирати і хоч як ти прагнеш жити, навіть ціною чести й поваги, твоє тіло скнари, безсумнівно, таки хирітиме і розсипатиметься, як стара одежина.
Текст 26: Вільним від турбот вважають того, хто йде геть до віддаленого місця, щоб ніхто не знав куди, і, вільний від усіх зобов'язань, покидає матеріальне тіло, яке вже ні на що не придатне.
Текст 27: Той, хто прийшов до тями й сам чи за допомогою інших зумів усвідомити оманність та стражденність матеріального світу і хто тому покидає дім, поклавшись тільки на Бога- Особу, що перебуває в серці, є поістині найвищий з людей.
Текст 28: Тож закликаю тебе: нічого не кажучи своїм родичам, рушай одразу на північ, бо вже насувається час, який зведе внівець всі добрі людські якості.
Текст 29: Відура зумів переконати Махараджу Дгрітараштру, нащадка роду Аджамідги, за допомогою знання щодо внутрішньої сутности живої істоти [праґ'я]. Силою непохитної рішучости Дгрітараштра одразу розірвав міцні пута прив'язаности до родини і покинув дім, вирішивши стати на шлях до звільнення, на який скерував його молодший брат.
Текст 30: Його шляхетна й цнотлива дружина Ґандгарі (дочка царя Кандахара [Ґандгара] Субали) пішла услід за чоловіком, побачивши, що він рушив до Гімалаїв, — справжньої втіхи для людини з посохом зреченика, яку вони надихають, наче бійця — виклик ворога.
Текст 31: Одного дня Махараджа Юдгіштгіра, чий ворог не народився у світі, виконав свої щоденні ранкові обов'язки: підніс до Господа молитву, приніс вогняну жертву богові Сонця, склав шанобливі поклони брахманам і роздав їм збіжжя, корів, землю та золото — і після того пішов до палацу вклонитися старшим. Однак у палаці не було ні його дядьків, ані тітки, дочки царя Субали.
Текст* 32: Стривожений, Махараджа Юдгіштгіра звернувся до Санджаї, що сидів там: Скажи, Санджає, де наш старий, незрячий дядько?
Текст 33: Де дядько Відура, мій доброзичливець, де матінка Ґандгарі, що тяжко переживає смерть своїх синів? Загибель усіх синів та внуків завдала великого жалю і моєму дядькові Дгрітараштрі. Господи, який я невдячний! Невже взявши близько до серця мої образи, вони обоє втопилися у Ґанзі?
Текст* 34: По смерті нашого батька Панду ми лишилися малими дітьми, і двоє наших дядьків оберігали нас від усіх нещасть. Вони завжди бажали нам добра. Куди ж вони пішли?
Текст 35: Сута Ґосвамі сказав: Санджая, не побачивши у палаці Дгрітараштри, свого пана, був переповнений співчуттям, глибоко схвильований та засмучений і тому не зміг належно відповісти Махараджі Юдгіштгірі.
Текст* 36: Спершу Санджая силою інтелекту потроху заспокоїв свій розум, а тоді, витираючи сльози, став відповідати Махараджі Юдгіштгірі, зосереджений думками на стопах свого пана Дгрітараштри.
Текст 37: Санджая сказав: Любий нащадку роду Куру! Мені невідомо, які наміри двох твоїх дядьків та Ґандгарі. Ці великі душі, царю, обдурили мене.
Текст 38: В цей час перед Санджаєю з'явився великий відданий Господа, Шрі Нарада, тримавши в руках свій тумбуру. Махараджа Юдгіштгіра з братами вшанували його як належить, вставши з місць і склавши йому поклони.
Текст 39: Махараджа Юдгіштгіра сказав: Божественний Нарадо! Я не знаю, куди пішли мої дядьки. Не можу я знайти й своєї тітки-подвижниці, що дуже побивається через смерть синів.
Текст 40: Ти, наче керманич на кораблі у широкому океані, спроможний довести нас до мети. Вислухавши слова привітання, Деварші Нарада, свята особистість і найбільший відданий- філософ, підніс мову.
Текст 41: Шрі Нарада сказав: Праведний царю, ніколи ні за ким не журись, бо кожен перебуває у владі Господа. Прагнучи надійного захисту, всі живі істоти та їхні проводарі поклоняються Господеві. Зводить разом і розлучає їх тільки Він.
Текст 42: Як корова з простромленою через ніздрі довгою мотузкою змушена коритись хазяїну, так і люди, зв'язані різноманітними настановами Вед, змушені коритися наказам Усевишнього.
Текст 43: Як, граючись, на своє бажання збирають докупи і розкидають іграшки, так само Господь верховною волею збирає докупи людей і розлучає їх.
Текст 44: Чи ти вважаєш душу за вічну сутність, а матеріальне тіло за тлінне, а чи думаєш, що все існує у безособистісній Абсолютній Iстині, чи гадаєш, що все є незбагненним поєднанням матерії та духу, — в будь-якому разі, шановний царю, біль розлуки виникає через ілюзорну прив'язаність і тільки через неї.
Текст 45: Тож відкинь геть тривогу, яку породжує незнання власної сутности. Ти думаєш тепер про те, як вони, бідолашні безпорадні створіння, зможуть прожити без тебе.
Текст 46: Грубе матеріальне тіло, що складається з п'яти елементів, саме перебуває у владі вічного часу [кали], діяльности [карми] та якостей матеріальної природи [ґун]. То хіба це тіло, що в нього вже встромила зуби змія, здолає оборонити інших?
Текст 47: Безрукі істоти — здобич для істот, що мають руки, безногі стають здобиччю для чотириногих, слабкого з'їдає сильний. Закон такий: одна жива істота є поживою для іншої.
Текст 48: Тому я раджу тобі, царю, звернути погляд на Верховного Господа, хто є один і тільки один, хто проявляє Себе через різноманітні енерґії і хто перебуває і всередині, і зовні.
Текст 49: Він, цей Верховний Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, прибравши подоби всепоглинаючого часу [кала-рупи], зійшов на землю, щоб очистити світ від заздрісних людей.
Текст 50: Господь уже допоміг півбогам, зробивши все, що належало, і тепер Йому залишилось небагато здійснити. Поки Господь на Землі, ви, Пандави, також можете затриматися тут.
Текст 51: Царю, Твій дядько Дгрітараштра, його брат Відура та дружина Ґандгарі вдалися до південної частини Гімалаїв, де стоять оселі мудреців.
Текст* 52: Вони вдалися до місця за назвою Саптасрота [«поділена на сім»], де води священної Ґанґи на догоду семи ріші розділяються на сім рукавів.
Текст 53: При березі Саптасроти Дгрітараштра нині починає вправлятись в аштанґа-йозі. Живлячись самою водою, тричі на день — вранці, опівдні та увечері — він робить омовіння і відправляє вогняне жертвопринесення аґні-хотра. Цей метод допомагає опанувати розум та чуття і повністю звільняє від думок, які викликає прив'язаність до родини.
Текст 54: Тому, хто опанував сидячі пози [йоґічні асани] і дихання, доступно скерувати чуття на Абсолютного Бога-Особу і так піднятися над занечищенням трьома ґунами матеріальної природи — земними добром, страстю й невіглаством.
Текст 55: У Дгрітараштри попереду завдання занурити інтелект у своє чисте єство, злитися з Верховною Iстотою, розуміючи якісну єдність себе як живої істоти, із Верховним Брахманом. Вирвавшись з неба в замкненому просторі, він має піднестися у духовне небо.
Текст 56: Йому треба буде припинити діяльність чуттів, навіть зовнішньо не реаґуючи на об'єкти чуттів, і зробитися непіддатливим впливові взаємодії чуттів, що підвладні ґунам матеріальної природи. Зрікшись усіх матеріальних обов'язків, він має стати непохитний і вищий за все, з чого можуть постати перешкоди на його шляху.
Текст 57: Він покине своє тіло, царю, найімовірніше за п'ять днів, і тоді тіло його перетвориться на попіл.
Текст 58: Бачивши, що чоловік палає разом з хижею у створеному містичною силою вогні, вірна дружина Дгрітараштри в найглибшому зосередженні увійде в полум'я.
Текст 59: Відура, охоплений щастям і горем водночас, піде звідти на прощу по священних місцях.
Текст 60: По тій мові великий мудрець Нарада, тримаючи віну, знісся у космічний простір. А Юдгіштгіра, прийнявши в серце його настанови, зумів подолати горе.