тасмдж джахй аґа ваіклавйам

аджна-ктам тмана

катга тв антг кпа

вартерас те ча м він

тасмт — тому; джахі — покинь; аґа — царю; ваіклавйам — розпачливі думки; аджна — невігластво; ктам — через; тмана — тебе; катгам — як; ту — але; антг — безпорадний; кпа — бідолахи; вартеран — виживуть; те — вони; ча — також; мм — мене; він — без.


Текст

Тож відкинь геть тривогу, яку породжує незнання власної сутности. Ти думаєш тепер про те, як вони, бідолашні безпорадні створіння, зможуть прожити без тебе.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Коли ми думаємо, що наші рідні й близькі безпорадні й залежні від нас, це свідчить тільки про наше невігластво. З наказу Верховного Господа кожне живе створіння дістає всебічний захист відповідно до свого становища у цьому світі. Одне з імен Господа — бгута-бгріт, тобто той, хто захищає всі живі істоти. Тому слід просто виконувати свої обов'язки, бо ніхто, крім Верховного Господа, не на силі захистити нікого з живих істот. Дальший вірш пояснить це ще чіткіше.