ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Юдгіштгіра був найдоброчеснішим царем: він сам щодня виконував усі визначені побожним домогосподарям обов'язки. Домогосподар повинен вставати рано вранці і, зробивши омовіння, вшанувати молитвами встановлені у домі Божества, тоді розпалити священний вогонь, роздати брахманам як милостиню землю, корів, збіжжя, золото та ін. і нарешті належно вшанувати старших родичів і скласти їм поклони. Людині не стати доброчесною, якщо вона просто читатиме книжки, але не буде готова на ділі застосувати дані у шастрах настанови. Сучасні домогосподарі живуть за іншими звичаями: прокидаються пізно, просто в ліжку п'ють чай, не дбаючи ні про яку чистоту і не виконуючи жодного з очисних обрядів, за які йшлося вище. Їхні діти переймають звички від батьків, і так усе покоління котиться до пекла. Якщо такі люди не будуть спілкуватися з садгу, від них марно сподіватися чогось доброго. Матеріалісти, як це зробив Дгрітараштра, можуть вчитися від садгу, як ось Відура, і так очиститись від згубного впливу сучасного способу життя.

Махараджа Юдгіштгіра не зміг знайти у палаці ні своїх дядьків, Дгрітараштру з Відурою, ні Ґандгарі, дочку царя Субали, і, прагнувши побачити їх, він став розпитуватися про них в Санджаї, особистого секретаря Дгрітараштри.