 |
Бгаґавад-ґіта як вона є
|
Текст 1: Дгрітараштра сказав: О Санджайо, що роблять мої сини й сини Панду, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?
Текст 2: Санджайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Панду, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами.
Текст 3: О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Панду, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади.
Текст 4: У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгīмі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудгана, Вірата й Друпада.
Текст 8: Серед них — такі воїни, як Бгīшма, Карна, Кріпа, Ашваттгама, Вікарна й син Сомадатти на ім'я Бгӯрішрава, що не знали поразок в битвах, як і ти сам.
Текст 9: Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі.
Текст 10: Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгīшма. Сили ж Пандав, які пильнує Бгīма, обмежені.
Текст 11: Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгīшму.
Текст 12: Тоді Бгīшма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.
Текст 14: На іншому боці поля Крішна й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі.
Текст 15: Господь Крішна засурмив у Свою мушлю Панчаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгīма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паундра.
Текст 16-18: Цар Йудгіштгіра, син Кунтī, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Маніпушпаку. О царю, великий лучник цар Кашī, могутній воїн Шікгандī, Дгріштадйумна, Вірата й непереможний Сатйакі, а також Друпада, сини Драупадī та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.
Текст 19: Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгрітараштри здригнулись.
Текст 20: Відтак Арджуна, син Панду, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханумана, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгрітараштри, що наближались, Арджуна мовив Крішні такі слова.
Текст 21-22: Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.
Текст 23: Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгрітараштри.
Текст 24: Санджайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Крішна на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями.
Текст 25: Перед Бгīшмою, Дроною та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Партга, на всіх Куру, що зібрались тут.
Текст 26: Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців.
Текст 28: Арджуна сказав: Мій дорогий Крішна, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої.
Текст 29: Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґандīва вислизає з рук, а шкіра палає.
Текст 30: Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Крішно, вбивцю демона Кешī.
Текст 31: Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Крішна, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.
Текст 32-35: О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб'ють мене? О Джанардано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгрітараштри, о Крішно?
Текст 36: Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгрітараштри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Крішно, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?
Текст 37-38: О Джанардано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити?
Текст 39: Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір'я.
Текст 40: Коли в родині панує безвір'я, о Крішно, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Врішні, призводить до небажаного потомства.
Текст 41: Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється.
Текст 42: Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя.
Текст 43: О Крішно, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло.
Текст 44: О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів.
Текст 45: Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб'ють сини Дгрітараштри, ніж я буду з ними битись.
Текст 46: Санджайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя.