 |
Бгаґавад-ґіта як вона є
|
Текст 1: Арджуна запитав: О Крішно, яким є становище тих, хто не дотримується принципів шастр, а поклоняється згідно з власними уподобаннями? Перебувають вони в благочесті, пристрасті, чи в невігластві?
Текст 2: Верховний Бог-Особа сказав: Відповідно до того, які ґуни природи переважно впливають на втілену душу, її віра може бути трьох типів — в благочесті, в пристрасті або в невігластві. Слухай же тепер про це.
Текст 3: О сину Бгарати, згідно з впливом на неї різних ґун природи, людина розвиває певний тип віри. Таким чином, приналежність людини до тої чи іншої релігії залежить від ґун, які переважають у ній.
Текст 4: Люди в ґуні благочестя поклоняються напівбогам, у ґуні пристрасті — демонам, а ті, хто перебуває в ґуні невігластва, вшановують привидів та духів.
Текст 5-6: Тих, хто з гордощів та егоїзму накладає на себе суворі тапасйі, не згадані в шастрах, кого спонукує хтивість й прив'язаність, тих ворогів духовного поступу, які мордують матеріальні елементи тіла й Наддушу в ньому, — називають демонами.
Текст 7: Навіть їжа, якій віддає перевагу людина, буває трьох різновидів, залежно від трьох ґун матеріальної природи. Те ж саме стосується й жертвопринесень, аскетизму й благодійності. Тепер же послухай про відмінності між ними.
Текст 10: Їжа, яку приготували більш ніж за три години до їди, їжа несмачна, зіпсована й гнила, їжа, яка складається з рештків чиєїсь їжі й непридатних продуктів, — дорога тим, хто перебуває в ґуні пітьми.
Текст 11: Жертвопринесення, які здійснюють згідно з настановами шастр, з почуттям обов'язку, тими, хто не прагне винагороди, — такі жертвопринесення перебувають у ґуні благочестя.
Текст 12: Але знай, о вищий з Бгарат, що жертвопринесення, здійснюване задля якоїсь матеріальної вигоди, або із гордощів, перебуває в ґуні пристрасті.
Текст 13: Будь-яке жертвопринесення, здійснюване із зневагою до засад шастр, без роздачі прасаду (духовної їжі), без співу ведичних гімнів, без винагороди священникам і без віри, належить до ґуни пітьми.
Текст 14: Аскетизм тіла полягає в поклонінні Верховному Господеві, брахманам, духовному вчителеві, старшим, якими є батько й мати, а також в чистоті, простоті, цнотливості й незастосуванні сили.
Текст 15: Аскеза мови полягає в користуванні правдивими, приємними, цілющими словами, які не турбують інших, а також в реґулярному оспівуванні ведичних гімнів.
Текст 16: А вдоволеність, простота, серйозність, самовладання та очищення свого існування складають аскетизм розуму.
Текст 18: Аскеза, яку людина здійснює з гордощів й задля того, щоб інші поважали, шанували й поклонялись їй, перебуває в ґуні пристрасті. Плоди її непевні й скороминущі.
Текст 19: Аскеза, до якої вдаються із дурості, і яку супроводжує самокатування, або яке приносить шкоду й призводить до загибелі інших, належить до ґуни невігластва.
Текст 20: Благодійність, здійснювана із почуття до обов'язку, без бажання отримати щось натомість, в належний час, в належному місці щодо гідної особи, вважають, перебуває в ґуні благочестя.
Текст 21: У ґуні пристрасті перебуває благодійність, здійснювана із сподівання на якийсь прибуток, в надії отримати щось натомість, а також та, яку здійснюють неохоче.
Текст 22: А милостиня, яку подано в нечистому місці, в невідповідний час, негідній особі або без належної уваги та поваги, перебуває в ґуні невігластва.
Текст 23: Від сотворіння світу три слова — «ом тат сат» — використовували, щоб вказати на Вищу Абсолютну Iстину. Цими трьома символічними образами користуються брахмани, оспівуючи ведичні гімни, й здійснюючи жертвопринесення задля вдоволення Всевишнього.
Текст 24: Тому трансценденталісти, які здійснюють жертвопринесення, творять благодійність й вдаються до аскез згідно з настановами шастр, щоб досягти Всевишнього, завжди починають зі складу «ом».
Текст 25: Не бажаючи плодів, людина повинна здійснювати різні форми жертвопринесення, благодійності й аскези зі словом «тат». Метою такої трансцендентної діяльності є звільнення з матеріальних пут.
Текст 26-27: Абсолютна Iстина є метою жертвопринесення, яке здійснюють через віддане служіння, і визначають Її словом «сат». Того, хто здійснює таке жертвопринесення, також називають «сат». У всіх різновидах діяльності, яка пов'язана з жертвопринесеннями, аскетизмом і благодійністю, яка правдиво відтворює абсолютну природу й яку виконують заради вдоволення Верховної Особи, о сину Прітги, також застосовують слово «сат».
Текст 28: Але будь-які жертвопринесення, аскези й благодійність, що виконуються буз віри у Всевишнього, є ненадійними, о сину Прітги і плоди їх недовговічні. Їх називають «асат» і вони не приносять користі ні в цьому житті, ні в наступному.