 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Хвала, хвала Верховному Богові-Особі, Шрі Крішні Чайтан'ї, що танцював перед колісницею Шрі Джаґаннатги! Побачивши Його танець, не лише весь усесвіт не міг надивуватися, але й Сам Господь Джаґаннатга був вражений.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Крішні Чайтан'ї і Прабгу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Хвала, хвала слухачам «Шрі Чайтан'я-чарітамріти»! Послухайте, будь ласка, розповідь про те, як Господь Чайтан'я Махапрабгу танцював на святі Ратга-ятри. Його танець всіх невимовно зачаровував. Будь ласка, слухайте про це з пильною увагою.
Текст* 4: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його особисті супутники встали ще вдосвіта і зосереджено зробили ранкове омовіння.
Текст* 5: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його особисті супутники пішли подивитись на церемонію Панду-віджая. Під час цієї церемонії Господь Джаґаннатга залишає Свій трон і піднімається на колісницю.
Текст* 6: Цар Пратапарудра, що був присутній там зі своїм почтом, особисто дозволив подивитися на Панду-віджаю всім супутникам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 7: Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його визначні віддані — Адвайта Ачар'я, Ніт'янанда Прабгу та інші — були дуже раді спостерігати за тим, як Господь Джаґаннатга починає Ратга-ятру.
Текст 8: Кремезної статури даїти [носії Божества Джаґаннатги] мали силу п'яних слонів. Вони на руках перенесли Господа Джаґаннатгу від трону до колісниці.
Текст* 9: Несучи Божество Господа Джаґаннатги, деякі даїти тримають Господа під руки, а деякі беруться за Його лотосові стопи.
Текст* 10: Господа Джаґаннатгу обв'язали за поперек міцною товстою мотузкою з шовку. Даїти з двох боків узялись за цю мотузку і підняли Божество.
Текст* 11: Весь шлях від трону до колісниці встелили великими пухкими подушками з вати, які звуться тулі, і даїти переносили важке Божество Господа Джаґаннатги з одної подушки-підкладки на іншу.
Текст* 12: Коли даїти переносили важке Божество Джаґаннатги з одної подушки на іншу, деякі з подушок лопались і вата з них розліталась у всі боки. Подушки лопались із гучним звуком.
Текст* 13: Господь Джаґаннатга підтримує весь усесвіт. Хто на силі перенести Його з одного місця на інше? Господь рухається з власної волі, щоб проводити Свої розваги.
Текст 14: Коли Господа переносили з трону на колісницю, гучно грали різні інструменти. Шрі Чайтан'я Махапрабгу вигукував: «Маніма! Маніма!», але Його було годі почути.
Текст* 15: Коли Господа несли з трону до колісниці, цар Пратапарудра особисто слугував Господеві, підмітаючи перед Ним дорогу мітлою з золотим держаком.
Текст* 16: Цар оббризкував дорогу ароматизованою сандалом водою. Хоча він посідав царський трон, для Господа Джаґаннатги він взявся за найскромніше служіння.
Текст* 17: Хоча цар був дуже високопоставленою особою, яку всі шанували, для Господа він узявся за скромне служіння. Тому він став гідним дістати милість Господа.
Текст 18: Побачивши, що цар виконує таке смиренне служіння, Чайтан'я Махапрабгу був дуже втішений. Самим цим служінням цар здобув милість Господа.
Текст 19: Всі були вражені, коли побачили, як оздоблена колісниця- ратга. Колісниця здавалась щойно вилитою з золота і височіла, немов гора Сумеру.
Текст* 20: Колісниця була оздоблена блискучими дзеркалами та сотнями чамар [білих опахал із хвостів яка]. Вгорі колісницю накривав охайний і чистий балдахін із гарним стягом.
Текст* 21: Також колісниця була оздоблена шовком та всілякими малюнками. Дзенькали численні бронзові ґонґи й великі та малі дзвіночки.
Текст* 22: Задля забави Ратга-ятри Господь Джаґаннатга зійшов на одну колісницю, а Його сестра Субгадра та старший брат Баларама — на дві інші.
Текст 23: П'ятнадцять днів Господь залишався на самоті з верховною богинею щастя і влаштовував із нею Свої розваги.
Текст 24: Попрохавши дозволу в богині щастя, Господь виїхав на прогулянку в колісниці-ратзі, щоб потішити Своїми розвагами відданих.
Текст* 25: Вся дорога була всипана дрібним білим піском, що надавало їй вигляду берегів Ямуни, а садочки обабіч дороги виглядали точно, як сади Вріндавани.
Текст* 26: Коли Господь Джаґаннатга їхав на колісниці, оглядаючи красу, що відкривалась очам з двох боків, розум Його сповнювала радість.
Текст* 27: Слуг, що тягнули колісницю, називають ґаудами. Вони тягнули колісницю з великою насолодою. Однак подеколи колісниця котилася прудко, а подеколи — повільно.
Текст* 28: Подеколи колісниця зупинялась і більше не рухалась, дарма що її тягнули щосили. Отже, колісницею рухала воля Господа, а не сила звичайних людей.
Текст* 29: Коли колісниця зупинилась, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зібрав усіх Своїх відданих і Своєю рукою прикрасив їх ґірляндами та сандаловою пастою.
Текст* 30: Парамананда Пурі і Брахмананда Бгараті особисто отримали ґірлянди і сандалову пасту з рук Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Це поглибило їхнє трансцендентне блаженство.
Текст* 31: Так само Адвайта Ачар'я та Ніт'янанда Прабгу, відчувши дотик трансцендентної руки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, були дуже втішені.
Текст* 32: Господь також дав ґірлянди і сандалову пасту співакам санкіртани. Головні два співаки були Сварупа Дамодара і Шріваса Тгакура.
Текст* 33: Усього було чотири групи виконавців кіртану, що складалися з двадцяти чотирьох співаків. У кожній групі також було по два гравці на мріданзі, що становить ще вісім чоловік.
Текст* 34: Коли були утворені чотири групи, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, дещо поміркувавши, розподілив співаків.
Текст* 35: Шрі Чайтан'я Махапрабгу звелів Ніт'янанді Прабгу, Адвайті Ачар'ї, Харідасі Тгакурі та Вакрешварі Пандіті, щоб кожен з них танцював в одній із груп.
Текст* 36: Сварупа Дамодара був поставлений на чолі першої групи. Йому призначили п'ять помічників, що мали співом відгукуватись на його спів.
Текст* 37: П'ять співаків, що мали відгукуватись на спів Сварупи Дамодари, були Дамодара Пандіта, Нараяна, Ґовінда Датта, Раґгава Пандіта і Шрі Ґовінданандана.
Текст 38: Адвайті Ачар'ї Прабгу наказано танцювати в першій групі. Далі Господь зібрав другу групу зі Шрівасою Тгакурою на чолі.
Текст* 39: П'ять співаків, що мали підхоплювати спів Шріваси Тгакури, були Ґанґадаса, Харідаса, Шріман, Шубганандана і Шрі Рама Пандіта. Шрі Ніт'янанді Прабгу випало танцювати.
Текст* 40: До іншої групи входили Васудева, Ґопінатга і Мурарі. Вони мали підхоплювати спів, а головний співак був Мукунда.
Текст 41: Підспівувати до них приєдналось ще двоє: Шріканта і Валлабга Сена. У цій групі танцював старший Харідаса [Харідаса Тгакура].
Текст* 42: В іншій групі, яку Господь утворив, Він призначив на головного співака Ґовінду Ґгошу. У цій групі спів підхоплювали молодший Харідаса, Вішнудаса і Раґгава.
Текст* 43: Також, щоб підхоплювати спів, до групи ввійшли Мадгава Ґгоша та Васудева Ґгоша. Танцював у них Вакрешвара Пандіта.
Текст* 44: Була також група санкіртани з селища Куліна-ґрама, і танцювати в ній випало Рамананді і Сат'яраджі.
Текст* 45: Була ще одна група, яка прийшла із Шантіпури і яку зібрав Адвайта Ачар'я. Танцював у ній Ач'ютананда, а решта співали.
Текст* 46: Ще одна група була утворена з жителів Кганди. Ці віддані співали в іншому місці. У цій групі танцювали Нарахарі Прабгу і Раґгунандана.
Текст* 47: Чотири групи співали й танцювали перед Господом Джаґаннатгою, і по одній — з кожного боку. Ще одна співала позаду.
Текст* 48: Разом було сім груп санкіртани, і в кожній двоє било в барабани. Отже, одночасно грало чотирнадцять барабанів. Звук був громовий, віддані просто шаленіли.
Текст* 49: Усі вайшнави зібрались разом, наче велике скупчення хмар. Коли віддані в великому екстазі співали святі імена, з їхніх очей зливою лилися сльози.
Текст* 50: Розлунюючи, санкіртана своїми звуками заповнила всі три світи. Не було чути ніяких інших звуків чи музичних інструментів, крім звуків санкіртани.
Текст* 51: Господь Чайтан'я Махапрабгу ходив між усіма сімома групами, співаючи святе ім'я: «Харі, Харі!» Здійнявши руки, Він вигукував: «Хвала, хвала Господеві Джаґаннатзі!»
Текст* 52: Тоді Господь Чайтан'я Махапрабгу вдався до ще одної містичної сили, одночасно проводячи розваги в усіх сімох групах.
Текст* 53: Кожен казав: «Господь Чайтан'я Махапрабгу присутній в моїй групі. Справді, Він більше нікуди не йде. Він дарує Свою милість нам».
Текст* 54: Насправді ніхто не міг побачити прояв містичної сили Господа. Що відбувається, розуміли тільки найдовіреніші віддані, які служили з щирою, чистою відданістю.
Текст* 55: Господь Джаґаннатга був дуже задоволений санкіртаною і зупинив колісницю, щоб подивитися на це дійство.
Текст* 56: Санкіртана глибоко вразила царя Пратапарудру і Він застиг нерухомо і поринув у почуття екстатичної любові до Крішни.
Текст* 57: Коли цар сказав Каші Мішрі про велич Господа, той відповів: «О царю, твоє щастя не має меж!»
Текст* 58: Як цар, так і Сарвабгаума Бгаттачар'я усвідомлювали, що Господь робить, але більше ніхто не бачив витівок Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 59: Зрозуміти щось може тільки той, хто дістав милість Господа. Без Господньої милості навіть півбоги на чолі з Господом Брахмою не можуть нічого зрозуміти.
Текст 60: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений, коли побачив, що цар, взявшись до скромного служіння, підмітає вулицю, і за своє смирення цар дістав милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тому йому розкрилася таємниця діянь Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 61: Хоча Господь відмовився зустрітися з царем, непрямо Він дарував царю безпричинну милість. Кому до снаги збагнути діяльність внутрішньої енерґії Шрі Чайтан'ї Махапрабгу?
Текст* 62: Коли великі особистості, Сарвабгаума Бгаттачар'я та Каші Мішра, побачили безпричинну милість Чайтан'ї Махапрабгу до царя, їх обох це вразило.
Текст* 63: Так Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу якийсь час проводив Свої розваги. Він співав Сам, а Своїх особистих супутників спонукав до танцю.
Текст* 64: Залежно від того, що Господеві було потрібно, Він проявляв то одну форму, то багато. Це відбувалося внаслідок дії Його внутрішньої енерґії.
Текст 65: Насправді Бог-Особа забувся в трансцендентних розвагах, але Його внутрішня енерґія [ліла-шакті], знаючи бажання Господа, влаштовувала все як потрібно.
Текст* 66: Як колись Господь Шрі Крішна проводив раса-лілу та інші розваги у Вріндавані, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив надзвичайні розваги щохвилі.
Текст 67: Танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу перед колісницею Ратга- ятри могли збагнути тільки чисті віддані. Iнші нічого не розуміли. Опис надзвичайного танцю Господа Крішни можна знайти в явленому писанні, «Шрімад-Бгаґаватам».
Текст* 68: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював у великому захваті, затоплюючи всіх хвилями екстатичної любові.
Текст* 69: Таким чином Господь Джаґаннатга піднявся на Свою колісницю, і Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу спонукав усіх відданих танцювати перед Ним.
Текст* 70: А тепер послухайте, будь ласка, про подорож Господа Джаґаннатги до храму Ґундіча і про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював перед колісницею-ратгою.
Текст* 71: Якийсь час Господь вів кіртан і особисто надихав усіх відданих танцювати.
Текст* 72: Коли Господь Сам захотів танцювати, усі сім груп злились в одну.
Текст* 73: Усі Господні віддані — разом із Шрівасою, Рамаєм, Раґгу, Ґовіндою, Мукундою, Харідасою, Ґовінданандою, Мадгавою та Ґовіндою — зійшлися докупи.
Текст* 74: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу захотів танцювати, високо стрибаючи, Він віддав цих дев'ятьох відданих під провід Сварупи Дамодари.
Текст* 75: Ці віддані [Сварупа Дамодара та інші віддані під його орудою] співали разом із Господом і бігли поряд із Ним. Iнші групи відданих також співали.
Текст* 76: Поклонившись зі складеними руками Господеві, Шрі Чайтан'я Махапрабгу підняв Своє обличчя до Джаґаннатги і почав молитися до Нього.
Текст 77: «У глибокій шані я схиляюсь перед Господом Крішною, Божеством, що Йому поклоняються всі брахманічні люди, що зичить добра коровам та брахманам і завжди дбає про добро всього світу. Я знову й знову кланяюсь Богові-Особі, що має ім'я Крішна і Ґовінда».
Текст 78: «Хвала, хвала Верховному Богові-Особі, якого знають як сина Девакі! Хвала, хвала Верховному Богові-Особі, якого знають як світоча династії Врішні! Хвала, хвала Верховному Богові-Особі, тіло якого кольором скидається на свіжу хмару, а ніжністю — на лотосову квітку! Хвала, хвала Верховному Богові-Особі, що з'явився на цій планеті, щоб звільнити світ від тягаря демонів, і що може всім дарувати звільнення!»
Текст 79: «Господа Шрі Крішну знають як джана-нівасу, найвищий притулок усіх живих істот, і Девакі-нандану або Яшода- нандану, сина Девакі та Яшоди. Він веде за Собою династію Яду і Своїми могутніми руками вбиває все несприятливе, а також усіх неправедників. Своєю присутністю Він знищує все, що приносить лихо живим істотам, рухомим та нерухомим. Його щасливе усміхнене обличчя завше посилює хтиві бажання ґопі Вріндавани. Вся Йому слава і щастя!»
Текст 80: «Я не брахмана, Я не кшатрія, Я не вайш'я і не шудра. Я також і не брахмачарі, не сімейна людина, не ванапрастга і не санн'ясі. Я вважаю Себе тільки за слугу слуги слуги лотосових стіп Господа Шрі Крішни, покровителя ґопі. Він схожий на океан нектару і являє Собою джерело трансцендентного блаженства для всього всесвіту. Він існує вічно, і буття Його осяйне».
Текст* 81: Продекламувавши ці вірші з писань, Господь знову поклонився. Всі віддані зі складеними руками також підносили молитви Верховному Богові-Особі.
Текст 82: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював у танці, високо підстрибуючи, вигукуючи громовим голосом і обертаючись, наче колесо, Він скидався на вогняне коло, утворене розкрученим смолоскипом.
Текст* 83: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу під час танцю ступав, здавалось, що здригається вся земля з її горами та океанами.
Текст* 84: Танцюючи, Чайтан'я Махапрабгу проявляв у Своєму тілі різні трансцендентні зміни, спричинені блаженством. Iноді Він немов застигав нерухомо. Iноді волосся на Його тілі ставало дибки. Iноді Він впрівав, плакав, тремтів, міняв колір шкіри, а іноді проявляв ознаки безпорадності, гордості, захвату і смирення.
Текст* 85: Під час танцю Шрі Чайтан'я Махапрабгу з розмаху падав на землю і починав качатись по ній. Тоді здавалось, що по землі котиться золота гора.
Текст* 86: Ніт'янанда Прабгу простягав руки й намагався Його підхопити, але Господь бігав з місця на місце.
Текст* 87: Адвайта Ачар'я ішов за Господом і раз у раз голосно вигукував: «Харібол! Харібол!»
Текст* 88: Щоб не підпускати надто близько до Господа натовп людей, віддані утворили три кільця. Першим кільцем керував Ніт'янанда Прабгу, що є Сам Баларама, володар великої сили.
Текст* 89: Усі віддані на чолі з Кашішварою та Ґовіндою взялися за руки і утворили друге кільце навколо Господа.
Текст* 90: Махараджа Пратапарудра та його особистий почет навколо двох внутрішніх кілець утворили третє кільце, щоб стримувати натовп.
Текст* 91: Поклавши руки на плечі Харічандани, цар Пратапарудра бачив танець Господа Чайтан'ї Махапрабгу і відчував від того великий екстаз.
Текст* 92: Коли цар споглядав танець, Шріваса Тгакура, ставши перед ним, поринув в екстаз від танцю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 93: Побачивши, що Шріваса Тгакура став перед царем, Харічандана доторкнувся рукою до Шріваси і попрохав його відступити вбік.
Текст* 94: Занурившись у споглядання танцю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Шріваса Тгакура не міг зрозуміти, чому його зачіпають і підштовхують. Коли його підштовхнули ще раз і ще раз, він розсердився.
Текст* 95: Шріваса Тгакура ляснув Харічандану по плечі, щоб той перестав його штовхати. Від цього розсердився вже Харічандана.
Текст* 96: Коли сердитий Харічандана вже хотів щось сказати Шрівасі Тгакурі, Пратапарудра Махараджа особисто його стримав.
Текст* 97: Цар Пратапарудра сказав: «Тобі дуже пощастило, ти мав честь торкнутися Шріваси Тгакури. Мені так не пощастило. Ти повинен почувати себе зобов'язаним йому».
Текст* 98: Танець Чайтан'ї Махапрабгу вражав усіх, і навіть Господь Джаґаннатга, дивлячись на Нього, не чувся від щастя.
Текст* 99: Колісниця повністю зупинилась і більше не котилась, а Господь Джаґаннатга незмигно дивився на танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 100: I богиня щастя, Субгадра, і Господь Баларама відчували в серці велику радість і екстаз. Можна було навіть бачити, як вони усміхаються, дивлячись на танець.
Текст* 101: Коли Чайтан'я Махапрабгу танцював і стрибав високо вгору, в Його тілі можна було бачити вісім дивовижних змін, що вказували на божественний екстаз. Усі ці ознаки проявлялись одночасно.
Текст* 102: Його тіло взялося гусячою шкірою, а волосся на Ньому стало дибки. Його тіло скидалось на шімулі [шерстяне дерево], всіяне шпичаками.
Текст* 103: Дивлячись, як стукотять Його зуби, люди боялись, що вони випадуть.
Текст* 104: Все тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу стікало потом і водночас сочилось кров'ю. Голосом, що переривався від екстазу, Господь промовляв звуки: «джаджа ґаґа, джаджа ґаґа».
Текст* 105: Сльози лилися з очей Господа, наче били фонтаном і змочували всіх довкола.
Текст* 106: У всіх на очах колір Його тіла мінявся з білого на рожевий, роблячи Його схожим на квітку малліка.
Текст* 107: Подеколи Він ціпенів, а подеколи качався по землі. Подеколи ж Його руки й ноги ставали твердими, наче сухе дерево, і Він завмирав нерухомо.
Текст* 108: Коли Господь падав на землю, Він іноді переставав дихати. Коли віддані це бачили, їх мало не покидало життя.
Текст* 109: Волога текла з Його очей, а іноді з Його ніздрів, а з рота падала піна. Ці потоки скидались на потоки нектару, що точаться з місяця.
Текст* 110: Цю піну, що летіла з вуст Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, підбирав і випивав Шубганандана, якому дуже пощастило і який вмів насолоджуватись смаком екстатичної любові до Крішни.
Текст* 111: Потанцювавши якийсь час цей танець руйнації, Шрі Чайтан'я Махапрабгу ввійшов у настрій екстатичної любові.
Текст* 112: Припинивши танцювати, Господь звелів Сварупі Дамодарі співати. Зрозумівши настрій Господа, Сварупа Дамодара почав відповідним чином співати.
Текст 113: «Нарешті Я досягнула Господа Мого життя, в розлуці з ким Я сохла і згоряла від вогню Купідона».
Текст* 114: Коли Сварупа Дамодара голосно заспівав цей приспів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову почав ритмічно танцювати в трансцендентному блаженстві.
Текст* 115: Син матері Шачі, танцюючи перед Господом Джаґаннатгою, пішов вперед, і колісниця поволі зрушила з місця.
Текст* 116: Танцюючи і співаючи перед Господом Джаґаннатгою, всі віддані дивились на Нього. Тоді Чайтан'я Махапрабгу разом зі співаками санкіртани пішов у кінець процесії.
Текст* 117: Очима й розумом поринувши в Господа Джаґаннатгу, Чайтан'я Махапрабгу почав руками виконувати виставу згідно зі змістом пісні.
Текст* 118: Граючи драму, висловлену в пісні, Чайтан'я Махапрабгу іноді опинявся в кінці процесії. Тоді Господь Джаґаннатга зупинявся. Коли Чайтан'я Махапрабгу знову йшов наперед, колісниця Господа Джаґаннатги поволі знову починала рухатись.
Текст 119: Так тривало це своєрідне змагання між Чайтан'єю Махапрабгу і Господом Джаґаннатгою за те, хто вестиме процесію, але сила Чайтан'ї Махапрабгу була така велика, що Він змушував Господа Джаґаннатгу чекати в Своїй колісниці.
Текст* 120: Під час танцю екстаз Шрі Чайтан'ї Махапрабгу змінився. Здійнявши руки, Він почав голосно декламувати наступного вірша.
Текст 121: «Той самий, хто вкрав Моє серце за Моєї юності, тепер знову Мій повелитель. Ось ті самі місячні ночі чайтри, з кадамбового лісу віє такий самий солодкий вітерець, і чути такі самі пахощі квітів малаті. У наших близьких стосунках Я та сама кохана, а проте тут Моє серце не відчуває щастя. Я прагну повернутись туди, на берег Реви, під дерево ветасі. Таке моє бажання».
Текст* 122: Шрі Чайтан'я Махапрабгу декламував цього вірша знову й знову. Крім Сварупи Дамодари більше ніхто не розумів його значення.
Текст 123: Я вже пояснював цього вірша. Тепер я просто коротко це перекажу.
Текст* 124: Колись ґопі Вріндавани, зустрівшись у святій Курукшетрі з Крішною, були дуже щасливі.
Текст* 125: Так само, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Господа Джаґаннатгу, в Ньому прокинувся екстаз ґопі. Поринувши в цей екстаз, Він попрохав Сварупу Дамодару проспівати цей приспів.
Текст* 126: Шрі Чайтан'я Махапрабгу промовляв до Господа Джаґаннатги: «Ти той самий Крішна, а Я та сама Радгарані. Ми знову зустрілися так само, як Ми зустрічалися на початку Нашого життя.
Текст* 127: Хоча Ми обоє ті самі, Мій розум все таки лине до Вріндавана-дгами. Я прагну, щоб Ти знову явив Свої лотосові стопи у Вріндавані.
Текст* 128: На Курукшетрі юрми людей, слони, коні та гуркіт колісниць. Натомість у Вріндавані квіткові сади і чути дзижчання бджіл та щебетання птахів.
Текст* 129: Тут, на Курукшетрі, Ти вдягнутий наче царевич, оточений великими воїнами, а у Вріндавані Ти виглядаєш точно, як звичайний пастушок, і Тебе супроводжує тільки Твоя чарівна флейта.
Текст* 130: Тут немає навіть краплі того океану трансцендентного щастя, яким Я насолоджувалась із Тобою у Вріндавані.
Текст* 131: Отож Я прохаю Тебе, щоб Ти пішов до Вріндавани і насолоджувався там розвагами зі Мною. Якщо Ти зробиш це, Моє прагнення буде виконане».
Текст* 132: Коротко я переказав слова Шріматі Радгарані із «Шрімад- Бгаґаватам».
Текст* 133: У цьому настрої Шрі Чайтан'я Махапрабгу декламував також багато інших віршів, але звичайні люди не могли зрозуміти їхнього значення.
Текст* 134: Значення цих віршів знав Сварупа Дамодара Ґосвамі, але він нікому його не відкривав. Однак Шрі Рупа Ґосвамі розкрив це значення усім.
Текст* 135: Танцюючи, Шрі Чайтан'я Махапрабгу почав декламувати подальший вірш, смаком якого Він насолоджувався в товаристві Сварупи Дамодари Ґосвамі.
Текст 136: Ґопі сказали: «Любий Господи, чий пупок подібний до лотосової квітки, Твої лотосові стопи — єдиний притулок для тих, хто впав у темний колодязь матеріального існування. Твої стопи — об'єкт, якому поклоняються і на який медитують великі йоґи-містики та високоосвічені філософи. Ми прагнемо, щоб ці лотосові стопи проявились також і в наших серцях, хоча ми лише звичайні жінки, занурені у хатні справи».
Текст 137: Промовляючи в настрої Шріматі Радгарані, Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Для більшості людей розум і серце єдині, але Мій розум ніколи не покидає Вріндавани, і тому Я вважаю, що Мій розум єдиний із Вріндаваною. Мій розум — це вже Вріндавана, а Тобі Вріндавана до серця, тож чи не поставиш Ти туди Свої лотосові стопи? Я б це визнала за довершений вияв Твоєї милості.
Текст 138: Любий Господи, вислухай ласкаво Мою правдиву мову. Мій дім — Вріндавана, і Я прагну там спілкуватися з Тобою. Але якщо Я не матиму там Твого товариства, Мені буде дуже важко зберегти Своє життя.
Текст 139: Любий Крішно, раніше, коли Ти жив у Матгурі, Ти прислав Уддгаву, щоб навчити Мене умоглядних розумувань та містичної йоґи. Тепер Ти сам говориш Мені те саме. Але Мій розум цього не визнає. У Моєму розумі немає місця для ґ'яна-йоґи чи дг'яна-йоґи. Хоча Ти чудово Мене знаєш, Ти все одно вчиш Мене ґ'яна-йоґи та дг'яна-йоґи. Тобі не пристало так чинити».
Текст 140: Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Я хотіла б відірвати Свої думки від Тебе і звернути їх на матеріальні справи, але попри всі Мої зусилля це Мені не вдається. Мене природно тягне тільки до Тебе. Тому Твої повчання, щоб Я медитувала на Тебе, просто сміховинні. Ними Ти Мене просто вбиваєш. Тобі не пристало вважати, що Я підходжу для Твоїх повчань.
Текст 141: Ґопі — це аж ніяк не містичні йоґи. Вони ніколи не будуть задоволені, просто медитуючи на Твої лотосові стопи і наслідуючи так званих йоґів. Повчати ґопі про медитацію — це просто різновид лукавства. Коли їх настановляють, щоб вони вдались до практики містичної йоґи, це їм аж ніяк не до смаку. Навпаки, вони чимдалі більше на Тебе гніваються».
Текст 142: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Ґопі впали в великий океан розлуки і гинуть у пащі риби тімінґіли — свого прагнення служити Тобі. Треба вирятувати їх з пащі цієї риби, адже вони — чисті віддані. У них немає матеріальних поглядів на життя, тож навіщо їм прагнути звільнення? Ґопі не прагнуть звільнення, якого прагнуть йоґі та ґ'яні, тому що вони вже звільнені з океану матеріального існування.
Текст* 143: Дуже дивно, що Ти забув землю Вріндавани. А як Ти міг забути Свого батька, матір та друзів? Як Ти забув пагорб Ґовардгану, берег Ямуни і ліс, де насолоджувався танцем раса-ліла?
Текст* 144: Крішно, Ти, безсумнівно, вишукана, м'яка, милосердна людина з усіма хорошими якостями. Ти маєш добру вдачу і м'яке серце. Я знаю, що в Тобі не знайти навіть тіні якої- небудь вади. Однак Твій розум не пам'ятає жителів Вріндавани. Це просто Моя лиха доля, ніщо інше.
Текст* 145: Я не турбуюсь про Своє щастя, але коли Я бачу, яке зажурене обличчя в матері Яшоди і як краються серця всіх жителів Вріндавани за Тобою, Я дивуюсь: невже Ти хочеш їх усіх убити? Чи Ти хочеш їх оживити і прийдеш туди? Чому Ти їх лишаєш жити страждаючи?
Текст* 146: Жителям Вріндавани не до смаку, щоб Ти вдягався як царевич чи щоб Ти водився з витязями на чужині. Вони не можуть покинути землю Вріндавани, а без Тебе всі вони вмирають. Що з ними буде?
Текст 147: Дорогий Крішно, Ти саме життя Вріндавана-дгами, а насамперед Нанди Махараджі. Ти єдине багатство землі Вріндавани, і Ти дуже милостивий. Будь ласка, прийди і оживи жителів Вріндавани. Будь ласка, постав Свої лотосові стопи знову на землю Вріндавани».
Текст* 148: Коли Господь Крішна почув ці слова Шріматі Радгарані, в Ньому прокинулась любов до жителів Вріндавани, а Його тіло та розум охопило хвилювання. Почувши про любов жителів Вріндавани до Нього, Він одразу подумав, що Він їхній вічний боржник, і почав втішати Шріматі Радгарані.
Текст 149: «Найдорожча Шріматі Радгарані, будь ласка, послухай Мене. Я кажу правду. Згадуючи про вас усіх, жителів Вріндавани, Я плачу вдень і вночі. Ніхто не знає, як Я цим караюсь».
Текст 150: Шрі Крішна вів далі: «Усі жителі Вріндавана-дгами — Моя мати, батько, друзі-пастушки та все інше — дорогі Мені, як життя. Серед усіх жителів Вріндавани ґопі — це просто Моє життя. А серед ґопі Ти, Шріматі Радгарані, найголовніша. Отож Ти саме життя Мого життя.
Текст* 151: Люба Шріматі Радгарані, Я завжди корюся вашій любові. Я повністю підвладний вам, і більше нікому. Мою розлуку з вами і життя в далеких країнах спричинила сила Моєї лихої долі.
Текст* 152: Коли жінка розлучена з коханим чи чоловік розлучений з коханою, ні вона, ні він не в змозі жити. Справді, вони живуть тільки задля другого, бо якщо хтось із них помре і другий про це почує, він помре також.
Текст* 153: Така любляча, вірна дружина і люблячий чоловік бажають добра одне одному і не дбають про власне щастя. Бажаючи одне одному всього найліпшого, такі закохані незабаром неодмінно зустрічаються знову.
Текст* 154: Ти найдорожча Моєму серцю, і Я знаю, що за Моєї відсутності Ти не можеш прожити ні хвилини. Щоб врятувати Твоє життя, Я поклоняюсь Господу Нараяні. Силою Його милостивої енерґії Я щодня приходжу до Вріндавани, щоб насолоджуватись розвагами з Тобою, а після того повертаюсь до Дварака-дгами. Тому Ти завжди відчуваєш Мою присутність там, у Вріндавані.
Текст 155: Наші любовні стосунки ще дужчають від того, що, на Моє щастя, Нараяна прихильний до Мене. Завдяки цьому Мені вдається приходити потай від інших. Сподіваюсь, що дуже скоро Я прийду на очах у всіх.
Текст 156: Я вже вбив усіх демонів-лиходіїв, що ворогували з династією Яду, а також Камсу та його прибічників. Але залишилось два або чотири демони, які ще живуть. Я хочу їх вбити, а після того Я дуже скоро повернусь до Вріндавани. Будь ласка, знай це напевно.
Текст* 157: Я хочу захистити жителів Вріндавани від нападів Моїх ворогів. Тому Я залишаюсь у Своєму царстві, а поза тим Мені байдуже до Мого царського становища. Якщо Я й піклуюсь про дружин, синів та багатство в царстві, то роблю це тільки для вдоволення Яду.
Текст* 158: Якості Твоєї любові завжди тягнуть Мене до Вріндавани. Справді, вони приведуть Мене назад до Вріндавани за десять–двадцять днів. I коли Я повернусь, Я розважатимусь із Тобою і всіма дівчатами Враджабгумі день і ніч».
Текст* 159: Коли Крішна розмовляв із Шріматі Радгарані, Його охопило палке бажання повернутись до Вріндавани. Він сказав Їй одного вірша, який розвіяв усі Її труднощі і який вселив у Неї певність, що Вона знову досягне Крішни.
Текст 160: Господь Шрі Крішна сказав: «Віддане служіння Мені — це єдиний спосіб досягти Мене. Любі ґопі, любов і прив'язаність до Мене, які вам пощастило розвинути, становлять єдину причину, з якої Я повертаюсь до вас».
Текст* 161: Шрі Чайтан'я Махапрабгу день і ніч сидів у Своїй кімнаті зі Сварупою Дамодарою, смакуючи зміст цих віршів.
Текст* 162: Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював у повному екстазі. Дивлячись на обличчя Господа Джаґаннатги, Він танцював і повторював ці вірші.
Текст* 163: Щастя Сварупи Дамодари Ґосвамі не описати, бо він завжди був занурений у служіння Господеві тілом, розумом та словами.
Текст* 164: Чуття Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу не відрізнялись від чуттів Сварупи. Тому Чайтан'я Махапрабгу повністю поринув у смакування співу Сварупи Дамодари.
Текст* 165: В екстатичних почуттях Чайтан'я Махапрабгу іноді сидів на землі і з опущеною головою щось писав на землі пальцем.
Текст* 166: Боячись, що Господь, пишучи по землі, подряпає Собі палець, Сварупа Дамодара зупиняв Його своєю рукою.
Текст* 167: Сварупа Дамодара співав саме те, що в екстазі відчував Господь. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався якимось смаком, Сварупа Дамодара виливав цей смак у співі.
Текст* 168: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дивився на прекрасне лотосове обличчя і очі Господа Джаґаннатги.
Текст* 169: Господь Джаґаннатга мав на Собі ґірлянду, гарні шати і чудові оздоби. Його лице виблискувало в сонячних променях, а довкола розливались пахощі.
Текст* 170: В серці Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу розлився океан трансцендентного блаженства, одночасно посилюючи прояви божевілля, подібного на ураґан.
Текст* 171: Божевілля трансцендентного блаженства породжувало хвилі різних емоцій. Ці емоції скидались на непримиренних воїнів, що воювали один з одним.
Текст* 172: Посилились всі природні емоційні вияви всіх природних емоцій: пробудження емоцій, вмиротворення, об'єднані, змішані, трансцендентні та навальні емоції і поштовхи до емоцій.
Текст* 173: Тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу скидалось на трансцендентні гори Гімалаї, покриті повністю розквітлими деревами емоцій.
Текст* 174: Видовище, яке являли собою всі ці емоції, приваблювало розум і свідомість усіх, хто це бачив. Господь окроплював розум кожного нектаром трансцендентної любові до Верховного Бога.
Текст* 175: Він окроплював розум слуг Господа Джаґаннатги, урядовців, прочан, звичайних людей і всіх жителів Джаґаннатга Пурі.
Текст* 176: Побачивши танець і екстатичну любов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі були вражені. Серця їхні спалахнули любов'ю до Крішни.
Текст* 177: Всі танцювали і співали в любовному екстазі, і піднявся великий гамір. Просто побачивши танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі поринули в трансцендентне блаженство.
Текст* 178: Не кажучи вже за інших, навіть Господь Джаґаннатга і Господь Баларама, побачивши танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, у великому щасті повільно почали рухатись.
Текст* 179: Iноді Господь Джаґаннатга і Господь Баларама зупиняли колісницю і з радістю дивились на танець Господа Чайтан'ї. Кожен, хто бачив, як Вони зупинялися і спостерігали за танцем, був свідком Їхніх розваг.
Текст* 180: Танцюючи і кружляючи таким чином, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав перед Махараджею Пратапарудрою.
Текст* 181: Махараджа Пратапарудра з великою повагою підняв Господа, але коли Господь Чайтан'я Махапрабгу побачив царя, Він прийшов до тями.
Текст* 182: Побачивши царя, Шрі Чайтан'я Махапрабгу став засуджувати Себе, кажучи: «О, як шкода, що Я доторкнувся до того, кого цікавить матеріальна діяльність!»
Текст* 183: Коли Господь Чайтан'я Махапрабгу впав, навіть Господь Ніт'янанда Прабгу, Кашішвара і Ґовінда Йому не допомогли. Ніт'янанда був в великому екстазі, а Кашішвара та Ґовінда були десь у іншому місці.
Текст* 184: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вже був задоволений, побачивши вчинки царя, бо для Господа Джаґаннатги цар узявся за служіння підмітальника. Отож насправді Господь Чайтан'я Махапрабгу хотів його побачити.
Текст 185: Однак для того, щоб застерегти Своїх особистих супутників, Верховний Бог-Особа, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, зовні проявив гнів.
Текст* 186: Коли Господь Чайтан'я зовні розсердився, цар Пратапарудра злякався, але Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав цареві: «Не хвилюйся».
Текст 187: Сарвабгаума Бгаттачар'я пояснив цареві: «Господь тобою дуже задоволений. Беручи тебе за приклад, Він повчає Своїх супутників, як треба держатися зі світськими людьми».
Текст* 188: Сарвабгаума Бгаттачар'я вів далі: «Влучивши слушну хвилю, я передам твоє прохання. Тоді ти легко зможеш прийти і зустрітися з Господом».
Текст* 189: Обійшовши Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зайшов за колісницю і почав штовхати її головою.
Текст* 190: Коли Господь став пхати колісницю, вона відразу з тріском рушила з місця. Всі навколо почали вигукувати святе ім'я Господа: «Харі! Харі!»
Текст* 191: Коли колісниця покотилась, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зібрав Своїх супутників перед колісницями, що везли Господа Балараму та Субгадру, богиню щастя. З великим натхненням Господь почав танцювати перед Ними.
Текст* 192: Закінчивши танцювати перед Господом Баладевою та Субгадрою, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов перед колісницю Господа Джаґаннатги. Подивившись на Господа Джаґаннатгу, Він знову пустився в танець.
Текст* 193: Коли процесія дійшла до місця, що зветься Балаґанді, Господь Джаґаннатга зупинив колісницю і став озиратися довкола.
Текст 194: Зліва Господь Джаґаннатга побачив околицю брахманів і гай кокосових дерев. Справа Господь побачив прекрасні квіткові сади, що скидались на сади святої Вріндавани.
Текст* 195: Перед колісницею танцювали Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані, і Господь Джаґаннатга, зупинивши колісницю, дивився на танець.
Текст* 196: У віпра-шасані за звичаєм Господеві пропонували їжу. Страви, які підносили Господеві, годі було злічити, і Господь Джаґаннатга покуштував кожну з них.
Текст* 197: Їжу Господеві Джаґаннатзі підносили всі віддані, від неофітів до найпіднесеніших, наготувавши найдобірніших страв.
Текст* 198: Серед цих відданих були й цар з його царицями, міністрами та друзями і всі інші значні та незначні жителі Джаґаннатга Пурі.
Текст* 199: Усі приїжджі з різних країн, а також місцеві віддані з Джаґаннатга Пурі підносили Господеві власноруч приготовані страви.
Текст* 200: Віддані підносили їжу всюди: перед колісницею, за нею, по обидва боки від неї і в квіткових садах. Де тільки можна було, всюди робили підношення Господеві, бо не було ніяких строгих правил.
Текст* 201: Коли Господеві пропонували їжу, зібрався величезний натовп. Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу перестав танцювати і пішов до саду неподалік.
Текст* 202: Шрі Чайтан'я Махапрабгу ввійшов у сад і, занурений в глибокі екстатичні почуття, простягнувся там на помості.
Текст* 203: Господь був дуже стомлений від довгого, напруженого танцю, і все Його тіло було мокре від поту. Тому Господь насолоджувався запашним, прохолодним вітерцем, який віяв у саду.
Текст* 204: Усі віддані, що проводили санкіртану, зайшли туди і полягали попід деревами, щоб відпочити.
Текст* 205: Ось я розповів про великий спів громадою, який влаштував Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, танцюючи перед Господом Джаґаннатгою.
Текст 206: У молитві за назвою «Чайтан'яштака» Шріла Рупа Ґосвамі дав яскравий опис того, як Господь танцював перед колісницею Джаґаннатги.
Текст* 207: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу у великому екстазі танцював на битому шляху перед Господом Джаґаннатгою, повелителем Нілачали, що височів на Своїй колісниці. Охоплений трансцендентним блаженством танцю і оточений вайшнавами, що співали святі імена, Він проявляв хвилі екстатичної любові до Верховного Господа. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову постане перед моїм зором?»
Текст* 208: Кожен, хто слухає цей опис свята колісниць, досягне Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Разом з тим він досягне піднесеного стану, завдяки якому матиме тверду впевненість у відданому служінні і любов до Верховного Бога.
Текст 209: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.