доша-ґуа-вічра — еі алпа карі' мні
кавітва-карае акті, тх се вкгні
доша-ґуа-вічра — тому критикувати чиюсь поезію, називаючи її хорошою чи поганою; еі — це; алпа — нікчемне; карі' — роблячи; мні — вважаю; кавітва — поетичний дар; карае — у дії; акті — сила; тх — те; се — ми; вкгні — описуємо.
Такі похибки не слід брати до уваги. Дивитись треба на поетичну силу, яку несуть у собі твори цих поетів.
ПОЯСНЕННЯ: У «Шрімад-Бгаґаватам» (1.5.11) сказано:
«Змальовуючи велич Господа, недосвідчені автори іноді складають вірші з численними вадами, але через те, що ця поезія уславлює Господа, великі душі читають її, слухають і повторюють». Поезію треба вивчати з огляду на її зміст, не зважаючи на дрібні літературні огріхи. За вайшнавською філософією будь-який твір, що прославляє Господа, — це першокласна література, написаний він гарно чи ні. Будь-які інші критерії зайві.
До поетичних творів Бгавабгуті, чи Шріканти, належать «Малаті-мадгава», «Уттара-чаріта», «Віра-чаріта» і багато інших драм на санскриті. Цей великий поет з'явився на світ у сім'ї брахмани Нілаканти за царювання Бгоджараджі. Розквіт творчості Калідаси припадає на час царювання Махараджі Вікрамадіт'ї. Калідаса став придворним поетом. Він написав тридцять чи сорок драм на санскриті, до яких належать і драми «Кумара-самбгава», «Абгіґ'яна-шакунтала» і «Меґга- дута». Особливо відома його драма «Раґгу-вамша». Про Джаядеву ми вже розповідали в тринадцятій главі Аді-ліли.
