ПОЯСНЕННЯ: Коли Махараджа Панду помер, його сини були ще малі діти, і тому, природно, вони росли під любовною опікою старших членів царської родини, і зокрема Бгішмадеви. Пізніше, коли Пандави повиростали, підступний Дурйодгана та його прибічники обдурили їх. Проте Бгішмадева, хоча й знав, що Пандави невинні душі і незаслужено поставлені у важкі умови, з політичних міркувань стати на їхній бік не міг. Вже наостанку життя, побачивши, як його піднесені онуки — серед яких Махараджа Юдгіштгіра був старший — тихенько сиділи коло нього, Бгішмадева, великий воїн і їхній дід, не міг стримати сліз любови, що мимохіть струмували йому з очей. Пригадуючи, скільки поневірянь зазнали його праведні онуки, він, безперечно, був надзвичайно задоволений тим, що Юдгіштгіра сів на троні замість Дурйодгани, і тому почав здоровити їх.