йма садпīвйа-вайо — 'ґа-лакшмй

стрī мано-джа ручіра-смітена

пратйуттгітс те мунайа свсанебгйас

тал-лакшаа-дж апі ґӯга-варчасам

ймам — темний; сад — завжди; апīвйа — надзвичайно; вайа — віку; аґа — ознаки; лакшмй — завдяки; стрīм — для прекрасної статі; мана-джам — привабливий; ручіра — чарівним; смітена — усміхом; пратйуттгіт — підвелися; те — усі вони; мунайа — великі мудреці; сва — зі своїх; санебгйа — сидінь; тат — ті, хто; лакшаа-дж — обізнані в мистецтві фізіономіки; апі — навіть; ґӯга-варчасам — приховувана велич.


Текст

Його тіло було темного кольору, і його юна врода була чудова. Краса його тіла й усміх були до серця жіноцтву. Хоча він старався приховувати свою природну велич, усі присутні великі мудреці, що добре зналися на мистецтві фізіономіки, одразу повставали з місць на знак шани до нього.

Комментарий