ПОЯСНЕННЯ: Слова Махараджі Парікшіта з'ясовують, що відданий Господа — єдина досконала істота. Відданий Господа нікого не вважає за ворога, хоча до самого відданого багато хто може ставитись вороже. Відданий Господа не любить спілкуватися з невідданими, хоча й не чує до них ніякої ворожости. Відданий прагне товариства Господніх відданих. Це цілком природно: адже подібне вабиться до подібного. Для відданого найважливіше — це розвинути в собі неподільну прив'язаність до Господа Шрі Крішни, що є батьком усіх живих істот. Добрий син свого батька ставиться дружньо до всіх своїх братів, і так само відданий Господа, добрий син верховного батька, Господа Крішни, бачить усі інші живі істоти у їхньому зв'язку з верховним батьком. Він старається переконати непокірливих синів дослухатись голосу здорового глузду й робить усе можливе, щоб вони визнали Бога, свого верховного батька. Махараджа Парікшіт, поза сумнівом, мав повернутися до Бога, однак він молився до Господа про долю, яка мала б забезпечити йому найдосконаліше у матеріальному світі життя, якби йому не судилося повернутися до Нього. Чистий відданий не прагне товариства навіть таких великих особистостей, як оце Брахма, — йому любіше товариство незначної істоти, тільки б вона була відданою Господа.