ПОЯСНЕННЯ: Той, хто грішить, позбавляє себе нагоди і розвиватись духовно, і збагачуватись матеріально. Якщо людина насолоджується матеріальним світом, вдовольняючи свої чуття, вона, поза сумнівом, приречена. Розвиток матеріального добробуту не становить прямої милості Верховного Бога-Особи, однак він вказує на непряму милість Господа, бо навіть людина, яка надмірно прив'язана до матеріального процвітання, може поступово розвинути відреченість і піднятись до духовного рівня. Тоді вона зможе виконувати не мотивоване матеріальною вигодою, чисте служіння Господеві. Коли Шрі Чайтан'я сказав: м хаіте кічгу нахе («Я не маю справи до того»), Він давав зразковий приклад поведінки особи на зреченому ступені життя. Якщо санн'ясі стає на бік вішаї, зануреної в матеріалістичну діяльність людини, то його засуджуватимуть. Особа на зреченому ступені життя не повинна виявляти жодного інтересу до матеріальної діяльності, але якщо вона таки робить це з прихильності до якоїсь певної людини, це слід вважати за її особливу ласку.