ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактівінода Тгакура пише в «Амріта-праваха-бгаш'ї»: «Шріла Рамананда Рая написав п'єсу «Джаґаннатга-валлабга-натака» і, щоб втілити задум твору, залучив до п'єси двох юних дівчат, професійних танцівниць та співачок. У храмі Джаґаннатги й донині наймають таких дівчат, дева-дасі, називаючи їх махарі. Рамананда Рая запросив двох таких дівчат зіграти роль ґопі і задля цього вчив їх відтворювати умонастрій, властивий ґопі. Ґопі треба поклонятись, і тому Рамананда Рая, що вважав дівчат за ґопі, а себе за їхню служницю, слугував їм, масажуючи їм з олією тіло, щоб воно було бездоганно чисте. Рамананда Рая завжди мав себе за служницю ґопі, і тому його репетиції з дівчатами відбувались насправді на духовному рівні».

Коли Шрі Рамананда Рая слугував танцівницям, він не мав найменшої думки про особисте чуттєве задоволення, його розум був незворушний, а тіло спокійне. Iмітувати цього не можна, і підтримувати такий стан свідомості, як згодом зазначить Шрі Чайтан'я Махапрабгу, не здатний ніхто, крім Шрі Рамананди Раї. Приклад Шрі Рамананди Раї, безсумнівно, винятковий. Автор «Шрі Чайтан'я-чарітамріти» розповідає про це, щоб показати, на який рівень приводить людину досконале віддане служіння. Однак до цього треба ставитись дуже серйозно і, розуміючи піднесеність Рамананди Раї, ніколи не пробувати імітувати його.