йасйґгрі-пакаджа-раджа-снапана махнто

вчгантй ум-патір івтма-тамо 'пахатйаі

йархй амбуджкша на лабгейа бгават-прасда

джахйм асӯн врата-к чгата-джанмабгі сйт

йасйа — чиїх; аґгрі — стіп; пакаджа — лотос; раджа — у поросі; снапанам — купаючись; махнта — великі особистості; вчганті — бажають; ум- паті — Господь Шіва; іва — як; тма — своє; тама — невігластво; апахатйаі — розсіяти; йархі — коли; амбуджа-акша — о лотосоокий; на лабгейа — не дістану; бгават-прасдам — Твою милість; джахйм — покину; асӯн — життя; врата-кн — ослаблене обітницями; ата-джанмабгі — сотнями життів; сйт — якщо можливо.


Текст

«О лотосоокий, великі особистості, як оце Господь Шіва, прагнуть омитись пилом з Твоїх лотосових стіп, щоб розсіяти невігластво. Якщо я не дістану прихильності Твоєї Господньої Милості, я складу обітниці, які вкоротять мені віку, і так покидатиму тіла сотні життів, якщо це допоможе досягти Твоєї ласки».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша промовляє Рукмінідеві у «Шрімад-Бгаґаватам»(10.52.43). Рукмінідеві, дочка царя Бгішмаки, почула про трансцендентні якості Крішни і палко забажала мати Крішну за чоловіка. На жаль, її старший брат Рукмі заздрив Крішні і тому хотів віддати її за Шішупалу. Коли Рукміні про це довідалась, вона впала в розпач і написала Крішні потаємного листа, якого відніс Крішні й прочитав Йому посланець-брахмана. Цього вірша взято з того листа.