ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура висловлює свою думку про те, як тіло цілковито відданої служінню Господу особи перетворюється з матеріального на трансцендентне. Він каже: «Чистий відданий, що присвячує себе на служіння Господу Крішні, не бажає задовольняти свої чуття і тому ніколи нічого не робить для цього. Він бажає тільки втішити Верховного Бога-Особу, Крішну, і виконує всіляку діяльність під впливом екстатичної любові до Крішни. Кармі вважають матеріальне тіло за знаряддя матеріальної насолоди і тому тяжко працюють день і ніч. Однак відданий не має таких бажань. Відданий завжди щиросердо віддає себе на служіння Господу, забуваючи про тілесні поняття й тілесну діяльність. Тіло кармі називають матеріальним, бо кармі, поглинутий матеріальною діяльністю, завше прагне матеріальних насолод, але тіло відданого, який докладає всіх зусиль, щоб задовольнити Господа Крішну самовідданим служінням, треба вважати трансцендентним. Якщо кармі цікавить тільки задовольняти власні чуття, то віддані працюють задля вдоволення Верховного Господа. Тому той, хто не вміє відрізняти відданість від звичайної карми, часом хибно вважає тіло чистого відданого за матеріальне. Наділена знанням людина не припускається таких помилок. Невіддані, що ставлять віддане служіння на один щабель із матеріальною діяльністю, ображають трансцендентне святе ім'я Господа. Чистий відданий знає, що тіло відданого завжди трансцендентне і тому цілком придатне служити Господу.

Відданий, який перебуває на найвищому рівні відданого служіння, завжди смиренно вважає, що не робить ніякого відданого служіння. Себе він вважає бідним на віддане служіння, а своє тіло матеріальним. Натомість так звані сахаджії безглуздо уявляють собі, що їхні матеріальні тіла — трансцендентні. Через це вони ніколи не дістають змоги спілкуватися з чистими відданими, а відтак не можуть і поводитись, як личить вайшнавам. Відзначаючи хиби сахаджій, Шріла Бгактівінода Тгакура співає у своїй книжці «Кал'яна-калпатару»:

«Якщо я вважатиму себе за вайшнаву, я очікуватиму від усіх пошани. А якщо бажання слави й імені забруднить моє серце, я неодмінно потраплю до пекла. Роздаючи рештки своєї їжі, я гадатиму, що я вищий за всіх, і страждатиму під тягарем невиправданої пихи. Тому я завжди залишатимусь твоїм відданим учнем і ні від кого не прийматиму шани». Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі пише (Ант'я-ліла20.28):

«Природа любові до Бога така, що відданий, наділений нею, не вважає себе за відданого і завжди думає, що не має й краплі любові до Крішни».