аре — ох; відгі — Провидіння; акаруа — недобре; декг — показавши; кша- нана — вродливе обличчя Крішни; нетра-мана — розум і очі; лобгіл — сповнив жадібністю; мора — Мої; кшаеке каріте пна — попивши одну мить; кі' ніл — забрав геть; анйа стгна — деінде; ппа каілі — вчинило тяжкий гріх; датта-апахра — забравши те, що подаровано.

О Провидіння, ти таке безжальне! Ти показуєш прекрасне обличчя Крішни і збуджуєш жагу в розумі й очах, але не встигнуть вони й хвилю попити того нектару, як ти одним помахом забираєш Крішну. Знай же: забирати подароване — це тяжкий гріх.