кх — де; се — той; чӯра гма — краса діадеми; ікгі-пічгера уна — на якій пишається павичеве перо; нава-меґге — у свіжій хмарі; йена — як; індра- дгану — райдуга; пīта-амбара — жовте вбрання; таіт-дйуті — як сяйво блискавки; мукт-мл — перлове намисто; бака-пті — як журавлиний ключ; нава-амбуда — свіжу дощову хмару; джіні' — перемагаючи; йма-тану — темнувате тіло.

Подруженько, де та чарівна діадема з павичевим пером, схожим на райдугу в свіжій дощовій хмарі? Де ті жовті шати, що сяють, мов блискавка? А де те перлове намисто, схоже на журавлиний ключ у небі? Темнувате тіло Крішни красою перевершує чорну дощову хмару, яка щойно затягнула небо.