йа — хто (Бгарата Махараджа); дустйаджн — те, що важко залишити; дра- сутн — дружину та дітей; сурт — друзів; рджйам — царство; хді спа — дорогі серцю; джахау — покинув; йув — молодий; ева — тоді; мала-ват — наче екскременти; уттама-лока-лласа — зачарований трансцендентними якостями, розвагами і товариством Верховного Бога-Особи.

«Цар Бгарата палко прагнув товариства Верховного Бога- Особи, Крішни, якого через присвячені Йому вірші та молитви іменують Уттамах-шлокою. Цар Бгарата задля Його товариства за молодого віку покинув чарівну дружину та дітей, а також любих друзів та багате царство, як покидають свої випорожнення».