віпрт — від брахмани; дві-ша-ґуа-йутт — наділений дванадцятьма брахманічними якостями; аравінда-нбга — Господа Вішну, що має схожий на лотос пупок; пда-аравінда — до лотосових стіп; вімукгт — від того, хто не має відданості; ва-пачам — чандала, чи той, для кого звично їсти собак; варішгам — славетніший; манйе — вважаю; тат-арпіта — присвячений Йому; мана — розум; вачана — слова; īхіта — дії; артга — статки; прам — життя; пунті — очищує; са — він; кулам — свою родину; на ту — але не; бгӯрі-мна — брахмана, що пишається своїми якостями.

«Нехай навіть особа народилась у брахманічній сім'ї і має всі дванадцять брахманічних якостей, якщо в неї нема відданості лотосовим стопам Господа Крішни, чий пупок скидається на лотос, вона нижча за чандалу, який присвятив розум, слова, вчинки, статки і життя на служіння Господеві. Просто народитись у брахманічній родині чи мати брахманічні якості — ще не досить. Треба стати чистим відданим Господа. Шва-пача, або чандала, який відданий Господу, звільняє не тільки себе, а й усю свою родину, тимчасом як брахмана, який просто має брахманічні якості, але не відданий Господу, нездатний очистити навіть себе, а свою родину й поготів».