на ме 'бгакта чатур-ведī мад-бгакта ва-пача прійа

тасмаі дейа тато ґрхйа са ча пӯджйо йатг хй ахам

на — не; ме — Мій; абгакта — без чистого відданого служіння; чату-ведī — знавець чотирьох Вед; мат-бгакта — Мій відданий; ва-пача — навіть із родини собакоїдів; прійа — дуже дорогий; тасмаі — йому (чистому відданому, навіть якщо він народився у дуже низькій родині); дейам — слід давати; тата — від нього; ґрхйам — слід приймати (рештки їжі); са — ця особа; ча — також; пӯджйа — гідний поклоніння; йатг — так само, як; хі — певно; ахам — Я.


Текст

[Господь Крішна сказав:] «Нехай навіть людина великий вчений і знавець ведичної літератури, укладеної санскритом, її не визнають за Мого відданого, якщо вона не виконує чистого відданого служіння. Проте нехай навіть людина народилась у родині собакоїдів, вона Мені дуже дорога, якщо вона чистий відданий і її діяльність не мотивована бажанням насолоджуватись плодами праці чи умоглядними розумуваннями. Така людина гідна якнайбільшої шани, і від неї треба приймати все, що вона дає. Такі віддані гідні поклоніння так само, як Я».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша уміщено у «Харі-бгакті-віласі»(10.127), яку склав Санатана Ґосвамі.