ПОЯСНЕННЯ: Господь Крішна каже у «Бгаґавад-ґіті» (15.7):

«Живі істоти в цьому зумовленому світі — Мої вічні невід'ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких — розум»

«Чайтан'я-чарітамріта» пояснює слово практі-спарана, щоб з'ясувати те, як живі істоти стикаються з інертною матерією. Погляд кидає Маха-Вішну: са аікшата локн ну сдж іті («Айтарея Упанішада»1.1.1). У зумовленому стані ми здатні запліднювати тільки згідно з тілесними поняттями, тобто під час статевого акту, однак Верховному Господеві не потрібен статевий акт для того, щоб запліднити. Він на силі запліднити самим лише Своїм поглядом. Це пояснює також «Брахма-самхіта»(5.32):

Ґовінда може запліднити просто Своїм поглядом. Iншими словами, Його очі здатні виконувати функцію Його дітородного органа. Для того, щоб зачати дитину, Він не потребує ґеніталій. Насправді, Крішна може зачати будь-яку з живих істот будь-якою з частин Свого тіла.

Слова свґа-віешбгса-рӯпе, які вказують на форму, якою Господь зачинає живих істот у матеріальному світі, пояснюють наступним чином. Ця форма — Господь Шіва. У «Брахма-самхіті» сказано, що Господь Шіва являє собою іншу форму Маха-Вішну і що це пояснює приклад із йоґуртом. Йоґурт — це не що інше, як молоко, але це вже не молоко. Господа Шіву вважають за батька цього всесвіту, а матеріальну природу вважають за матір. Батько й матір відомі як Господь Шіва та богиня Дурґа. Ґеніталії Господа Шіви та вагіну богині Дурґи разом вшановують як шіва-лінґу. Вони являють собою джерело матеріального творіння. Отже, становище Господа Шіви проміжне між становищем живої істоти і Верховного Господа. Iншими словами, Господь Шіва не є ні Верховний Бог-Особа, ні жива істота. Це та форма, через яку Верховний Господь зачинає живих істот у матеріальному світі. Як йоґурт виникає, коли молоко змішують із спеціальною культурою, так само форма Господа Шіви постає, коли Верховний Бог-Особа стикається з матеріальною природою. Те, як батько, Господь Шіва, запліднює матеріальну природу, дивовижно, тому що за один раз він зачинає безліч живих істот. Бгґо джīва са віджейа са чнантййа калпате («Шветашватара Упанішада» 5.9). Ці живі істоти дуже й дуже крихітні:

«Якщо розділити кінчик волосинки на сто частин, тоді взяти одну з цих частин і розділити ще на сто частин, то ця крихітна часточка матиме розмір однієї з незліченних живих істот. Усі вони чіт-кана, часточки духу, а не матерії».

З пор на шкірі трансцендентного тіла Господа виходять незліченні брахманди, чи всесвіти, і також незліченні живі істоти. Так відбувається матеріальне творення. Без живих істот матеріальна природа не має жодної цінності. I матеріальна природа, і живі істоти виходять із пор на шкірі трансцендентного тіла Господа Маха-Вішну. Це дві окремі енерґії. Господь Крішна так описує матеріальну природу в «Бгаґавад- ґіті»(7.4):

«Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект та оманне его — усі ці вісім елементів разом становлять Мої відокремлені матеріальні енерґії». Отже, матеріальні елементи також походять із тіла Верховного Бога-Особи, але являють собою іншу енерґію, відмінну від живих істот. Хоча живі істоти також походять із тіла Господа, їх вважають за вищу енерґію.

«Поза цими нижчими енерґіями, о міцнорукий Арджуно, існує також Моя інша, вища енерґія. Вона складається з усіх живих істот, що використовують можливості матеріальної, нижчої природи» (Б.-ґ.7.5). Нижча енерґія, матерія, не може діяти без вищої енерґії. Це все дуже чітко пояснено у Ведах. Матеріалістична теорія, яка обстоює, що життя розвивається з матерії, неправильна. Життя і матерія походять від верховної живої істоти. Отож, як джерело і життя, й матерії, цю верховну живу істоту, Крішну, у «Веданта-сутрі» описано словами: джанмдй асйа йата(В.-с. 1.1), — первинне джерело всього, сарва-краа-краам. Це ще чіткіше з'ясовує подальший вірш.