дйо 'ватра пуруша парасйа

кла свабгва сад-асан-мана ча

дравйа вікро ґуа індрійі

вір свар стгсну чарішу бгӯмна

дйа аватра — відначальне втілення; пуруша — Маха-Вішну; парасйа — Верховного Господа; кла — час; свабгва — природа; сат-асат — причина і наслідок; мана ча — також розум; дравйам — п'ять елементів; вікра — перетворення, або оманне его; ґуа — ґуни природи; індрійі — чуття; вір — всесвітня форма; свар — повна незалежність; стгсну — нерухомих; чарішу — рухомих; бгӯмна — Верховний Бог-Особа.


Текст

«Каранабдгішаї [Маха-Вішну] — це перше втілення Верховного Господа; Він — повелитель вічного часу, простору, причин і наслідків, розуму, елементів, матеріального его, ґун природи, чуттів, всесвітньої форми Господа, Ґарбгодакашаї Вішну, а також усієї сукупності живих істот, рухомих та нерухомих».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(2.6.42). Пояснення можна знайти в Аді-лілі, п'ятій главі, 83 вірші.