ПОЯСНЕННЯ: В «Анубгаш'ї» Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура відзначає: «Ґопі занурені в чисте служіння Господу не маючи жодних мотивів. Їх не приваблює ні багатство Крішни, ні думка про те, що Він Верховний Бог-Особа». Ґопі природно відчували потяг любити Крішну, бо Він був привабливий юнак з їхнього села, Вріндавани. Вони були сільські дівчата, і їх не дуже приваблювало поле Курукшетра, де Крішна був оточений слонами та кіньми і вдягнутий по-царськи. Насправді, в такому оточенні Крішна їм був не дуже до вподоби. Крішну приваблювало до ґопі не багатство і не їхня врода, а їхнє чисте віддане служіння. Так само й ґопі до Крішни приваблювались як до пастушка, а не як до вишуканого чепуруна. Господь Крішна посідає незбагненну могутність. Щоб збагнути Його, великі йоґи й святі облишають усі матеріальні заняття й медитують на Нього. Ті, кого надто захоплюють матеріальні насолоди, нарощення матеріального багатства, підтримання сім'ї чи звільнення від пут матеріального світу, також віддаються під притулок Верховного Бога-Особи. Але така діяльність і такі мотиви невідомі ґопі. Вони зовсім не мають виконувати таку гідну діяльність. Уже маючи трансцендентне знання, вони просто залучають свої очищені чуття до служіння Господу в далекому селі, Вріндавані. Ґопі не цікавлять сухі розумування, мистецтва, музика чи інші явища матеріального життя. Вони геть нічого не тямлять у матеріальній насолоді та зреченості. Їхнє єдине бажання полягає в тому, щоб Крішна повернувся і насолоджувався з ними духовними, трансцендентними іграми. Ґопі хочуть, щоб Крішна просто жив у Вріндавані, де б вони могли слугувати Йому для Його втіх. В них немає навіть тіні думки про особисте чуттєве задоволення.