ПОЯСНЕННЯ: Завжди занурений в екстаз Шріматі Радгарані, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував таку саму розлуку з Крішною, яку відчувала Шріматі Радгарані, коли Крішна покинув Вріндавану і вирушив до Матгури. Таке екстатичне почуття дуже допомагає розвинути любов до Бога в розлуці. Шрі Чайтан'я Махапрабгу навчав усіх, що не варто надміру пориватись побачити Господа, натомість треба відчувати екстаз розлуки з Ним. Насправді відчувати розлуку з Господом ліпше, ніж прагнути віч-на-віч побачити Його. Коли ґопі Вріндавани, жительки Ґокули, зустрілися з Крішною на Курукшетрі під час сонячного затемнення, вони хотіли забрати Крішну назад до Вріндавани. Цей самий екстаз відчував і Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу, коли бачив Джаґаннатгу в храмі чи на колісниці Ратга-ятри. Ґопі Вріндавани не подобалась розкіш Двараки. Вони хотіли забрати Крішну до села, до Вріндавани, і насолоджуватися з Ним у тамтешніх гаях. Це саме бажання сповнювало серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Він в екстазі танцював перед колісницею на святі Ратга-ятра, коли Господь Джаґаннатга їхав до храму Ґундіча.