ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш доводить, що істинне віддане служіння засноване на висновках ведичних писань. Воно не виникає з якої-небудь чуттєвості, що її виявляють пракріта- сахаджії. Пракріта-сахаджії не вивіряють свої дії з ведичними писаннями, вони живуть у розпусті, вганяють за жінками та смалять ґанджу. Iноді вони влаштовують театральні дійства, під час котрих волають до Господа зі сльозами на очах. Певно, що ці сльози геть змивають усі висновки священних писань. Пракріта-сахаджіям невтямки, що вони переступають настанови Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, який наголошував, що розуміння Вріндавани та Господніх розваг у ній вимагає достатньої обізнаності в ведичних писаннях (шастрах). Як сказано в «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.12): бгактй рута- ґхīтай — віддане служіння постає з пізнання Вед. Тач чграддадгн мунайа. По-справжньому серйозні віддані досягають бгакті, відданого служіння, що спирається на наукові підвалини, слухаючи ведичні писання (бгактй рута-ґхīтай). Не треба нічого вигадувати, влягаючи напливу почуттів, відтак обертаючись на сахаджію і запроваджуючи видумане віддане служіння. Однак варто відзначити, що, на думку Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури, такі сахаджії, проте, ліпші за безнадійних безбожників-імперсоналістів. Iмперсоналісти не мають поняття про Верховного Бога-Особу. Сахаджії перебувають у становищі значно сприятливішому проти санн'ясі-майаваді: дарма що їх не дуже цікавить ведичне знання, все ж вони визнають Крішну за Верховного Господа. На жаль, сахаджії збивають інших з шляху справжнього відданого служіння.