ПОЯСНЕННЯ: У ведичній культурі великими особистостями вважають кшатріїв, бо хто не прийде до кшатрії, прохаючи якоїсь милостині, цар ніколи не відмовить. Дерева порівнюють до таких шляхетних кшатрій, бо всі отримують від них найрізноманітніші дари: хтось плоди, хтось квіти, хтось листя, хтось гілля, а хтось зрубує навіть саме дерево, але дерево без вагань усім усе дає.

Нерозважливий вируб дерев без великої на те потреби — це ще один приклад неподобства, якого припускаються люди. Паперова промисловість вирубує для своїх фабрик сотні й тисячі дерев, і потім на цьому папері друкують гори літературного сміття на догоду людським забаганкам. Хоча завдяки високому рівню промисловості за цього життя підприємці живуть щасливо, вони, на жаль, не розуміють, що за вбивство живих істот у формі дерев будуть відповідати.

Цей вірш, записаний у «Шрімад-Бгаґаватам», промовив Господь Крішна до Своїх друзів, відпочиваючи під деревом після того, як задля розваги вкрав одяг ґопі (ця гра відома як вастра-харана-ліла). Цим віршем із «Шрімад-Бгаґаватам» Чайтан'я Махапрабгу вчить нас, що ми повинні бути терплячі й добродійні, як дерева, що все віддають людям, які приходять до них із якоюсь нуждою. Нужденна людина може отримати багато користі від дерев і також від всіляких тварин, але люди сучасного суспільства стали такі невдячні, що експлуатують дерева й тварини, а тоді вбивають. Це один з гріхів сучасного суспільства.