ПОЯСНЕННЯ: У Своїй доброчинності на благо людського суспільства Шрі Чайтан'я Махапрабгу прибирає постави не дуже багатої особи, даючи тим зрозуміти, що робити людству добро людина може не маючи ні статків, ні багатства. Iноді багатії дуже пишаються з того, що на противагу іншим можуть виконувати доброчинну діяльність для людського суспільства. Практичний приклад такої гордості видно в Iндії під час посухи, коли не вистачає харчів: представники багатших класів роздають тоді їжу з великою гординею, влаштовуючи за допомогою уряду гучний розголос, немов щастя людей залежить тільки від них. А уявімо, що зерна б не стало. Звідки б тоді багатії взяли його, щоб роздавати? Врожай зерна цілковито залежить від Бога. Якби не було дощу, не було б і зерна, і так звані багатії не могли б роздавати його людям.

Отже, справжня мета життя — це задовольнити Верховного Бога-Особу. Шріла Рупа Ґосвамі пише в «Бгакті- расамріта-сіндгу»: віддане служіння таке піднесене, що дає користь кожному. Шрі Чайтан'я Махапрабгу також проголосив, що поширювати вчення бгакті, відданого служіння, в людському суспільстві можна й без великого багатства. Кожен, хто опанує це мистецтво, здатний до цього і може цим принести людству найбільшу користь. Господь Чайтан'я Махапрабгу взяв на Себе роль садівника, тому що садівник зазвичай не посідає великого багатства, але має трохи садовини й квітів. Кожен на силі зібрати трохи плодів та квітів, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу відданим служінням, йдучи за радою Господа у «Бгаґавад-ґіті» (9.26):

Задовольнити Верховного Господа своїми статками, багатствами чи високим становищем неможливо, і, з іншого боку, хто завгодно може зібрати якихось плодів чи квітів і піднести їх Господеві. Господь каже, що підношення, зроблене з відданістю, Він бере і з'їдає. Коли Крішна їсть щось, задоволення відчуває весь світ. У «Махабгараті» є історія про те, як завдяки тому, що поїв Крішна, наситилось шістдесят тисяч учнів Дурваси Муні. Отож, воістину, якщо нам вдасться задовольнити своїм життям (праі), статками (артгаі), інтелектом (дгій) і мовою (вч) Верховного Бога-Особу, природним чином щасливим буде весь світ. Тож наш головний обов'язок — це своїми діями, грошима та мовою задовольняти Верховного Бога. Це дуже просто. Навіть той, хто не має грошей, може проповідувати всім мантру Харе Крішна. Він може ходити всюди, від дому до дому, і просити всіх повторювати мантру Харе Крішна. Так у всьому світі запанує щастя й мир.