прінм упакрйа йад евеха паратра ча

карма манас вч тад ева матімн бгаджет

прінм — усіх живих істот; упакрйа — задля добра; йат — хоч би що; ева — безперечно; іха — в цьому світі чи в цьому житті; паратра — в наступному житті; ча — і; карма — діяльністю; манас — розумом; вч — словами; тат — той; ева — безперечно; матімн — розумна людина; бгаджет — повинен діяти.


Текст

«Своїми діями, думками і словами розумна людина повинна робити те, що нестиме добро всім живим істотам у цьому житті і в наступному».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: На жаль, більшості людей невідомо, що трапиться з ними наступного життя. Готуватись до наступного життя вимагає просто здоровий глузд, і на цій засаді заснована вся ведична культура, але нині люди світу не вірять у наступне життя. Навіть впливові професори та інші просвітителі кажуть, що з кінцем життя цього тіла закінчується все. Ця безбожна філософія руйнує людську цивілізацію. Не відчуваючи ніякої відповідальності, люди чинять найрізноманітніші гріхи і внаслідок «освітньої пропаґанди» так званих лідерів втрачають привілей людського життя. Насправді це життя призначене для підготовки до наступного. Поки жива істота дійшла до людської форми, вона еволюціонувала через численні види чи форми життя, і тепер вона отримала змогу забезпечити собі ліпше життя. Це пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (9.25):

«Ті, хто поклоняється півбогам, народяться серед півбогів; ті, хто поклоняється привидам і духам, народяться серед цих істот; ті, хто поклоняється предкам, відправляться до предків; а ті, хто поклоняється Мені, житимуть зі Мною». Отже, людина може забезпечити собі народження на вищих планетних системах, на яких живуть півбоги, може піднятись на Пітрілоку, може залишитись на Землі, а може повернутись додому, до Верховного Бога. Це підтверджує інший вірш «Бгаґавад- ґіти» (4.9): тйактв деха пунар джанма наіті мм еті со 'рджуна. Коли тіло залишає людина, що воістину пізнала Крішну, вона вже не повертається до цього світу, щоб входити в матеріальне тіло, а повертається додому, до Верховного Бога. Це знання міститься в шастрах, і людям треба дати нагоду збагнути його. Навіть якщо людині не вдасться повернутись до Верховного Бога в цьому житті, завдяки ведичній культурі вона має змогу піднятись принаймні на вищі планетні системи, де живуть півбоги, і не впасти знову до тваринного життя. Нині люди цього не розуміють, хоча це найважливіша наука. Річ у тім, що їх не навчено і не виховано ставитись до цього поважно. В такому жахливому стані перебуває сучасне людське суспільство. З огляду на такий стан речей рух свідомості Крішни втілює в собі єдину надію на те, що увагу розумних людей вдасться скерувати до вищого блага в житті.