тад ама-сра хдайа батеда
йад ґхйамаір харі-нма-дгейаі
на вікрійеттга йад вікро
нетре джала ґтра-рухешу харша
тат — це; ама-срам — тверде, як криця; хдайам — серце; бата — о; ідам — це; йат — яке; ґхйамаі — хоча й взявшись повторювати; харі-нма-дгейаі — медитуючи на святе ім'я Господа; на — не; вікрійета — змінюється; атга — отож; йад — коли; вікра — перетворення; нетре — в очах; джалам — сльози; ґтра-рухешу — в порах на шкірі; харша — екстаз.
ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, коментуючи цей вірш, взятий із «Шрімад-Бгаґаватам» (2.3.24), зазначає, що іноді маха-бгаґавата, відданий дуже високого рівня, не виявляє таких трансцендентних ознак, як оце сльози в очах, а тимчасом каніштга-адгікарі, відданий-неофіт, іноді навмисне виявляє ознаки такого екстазу. Це не означає, що неофіт вищий за маха-бгаґавату. Справжній доказ переміни в серці, що відбулась завдяки маха-мантрі Харе Крішна, це байдужість до матеріальних насолод. Це істинне мірило переміни серця. Бгакті паренубгаво вірактір анйатра сйт (Бгаґ.11.2.42). Якщо людина справді робить поступ у духовному житті, вона повинна великою мірою збайдужіти до матеріальних насолод. Трапляється, що каніштга- адгікарі, відданий-неофіт, повторюючи маха-мантру Харе Крішна, проливає підробні сльози і разом з тим надзвичайно прив'язаний до матеріальних речей. Це означає, що насправді його серце не змінилось. Зміна повинна відбиватись у діях людини.