хена према рī-чаітанйа діл йатг татг
джаґі мдгі парйанта — анйера к катг
хена — така; према — любов до Верховного Бога; рī-чаітанйа — Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу; діл — дав; йатг — хоч би де; татг — скрізь; джаґі — Джаґай; мдгі — Мадгай; парйанта — аж до таких; анйера — інших; к — яка; катг — мова.
ПОЯСНЕННЯ: Дар, який дав людству Шрі Чайтан'я Махапрабгу, відрізняється від дарів усіх інших тим, що так звані філантропи й доброчинці певною мірою розв'язують людські проблеми, пов'язані з тілом, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу пропонує чудову можливість повернутись додому, до Верховного Бога, розвинувши любов до Нього. Серйозно дослідивши, чим схожі і чим відмінні ці два дари, кожен, хто має бодай дрібку розуму, великодушнішим визнає Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Саме з цією метою Кавіраджа Ґосвамі сказав:
«Якщо вас насправді цікавлять логіка й докази, будь ласка, дослідіть за їхньою допомогою милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Зробивши це, ви побачите, яка вона дивовижна» (Ч.-ч.Аді8.15).
Шріла Нароттама даса Тгакура каже:
Двоє братів, Джаґай і Мадгай, уособлюють найгріховніших людей епохи Калі. Не було більших порушників громадського спокою, бо вони їли м'ясо, пили вино, волочилися за жінками, шахраювали і крали. А проте Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував звільнення навіть їм, не кажучи вже за поміркованих, доброчесних, відданих Богу та сумлінних. «Бгаґавад-ґіта» також це підтверджує (кі пунар брхма пуй бгакт рджаршайас татг): не кажучи вже за відданих з брахманічними якостями та за раджарші, кожен, хто завдяки спілкуванню з чистим відданим приходить до свідомості Крішни, заслуговує повернутись додому, до Бога. У «Бгаґавад-ґіті» (9.32) Господь проголошує:
«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».
Господь Чайтан'я Махапрабгу дарував звільнення двом пропащим братам — Джаґаю та Мадгаю, але нині світ переповнений такими джаґаями та мадгаями, тобто гульвісами, м'ясоїдами, азартними гравцями, злодіями та негідниками, що всіляко порушують лад у суспільстві. Спосіб життя таких людей нині став звичайною річчю. Коли хтось пиячить, волочиться за жінками, їсть м'ясо, краде чи шахраює, це вже не вважають за щось огидне, бо таких звичок навчилось уже все суспільство. Проте огидні якості таких людей аж ніяк не допоможуть звільнити людське суспільство від майі. Навпаки, через цих негідників людство чимдалі заплутується в сітях наслідків своєї діяльності, що їх відміряють суворі закони матеріальної природи. Уся діяльність зумовленої душі відбувається під впливом ґун матеріальної природи (практе крійамні ґуаі кармі сарваа). Нині люди віддаються ґуні невігластва (тамо-ґуні) та, якоюсь мірою, ґуні страсті (раджо-ґуні), повністю уникаючи добра (саттва-ґуни), і тому стають чимдалі жадібніші та хтивіші. Саме такий наслідок тісного зв'язку з цими ґунами. Тад раджас-тамо-бгв кма-лобгдайа ча йе — «Стикаючись із двома нижчими якостями матеріальної природи, людина розвиває хіть та жадібність» (Бгаґ.1.2.19). У сучасному людському суспільстві всі жадібні і хтиві, тому єдиний порятунок для них — це рух санкіртани Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, який має силу підняти всіх джаґаїв та мадгаїв до найвищого рівня саттва-ґуни, тобто брахманічної культури.
«Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.18–19) зазначає:
Якщо серед хаосу, в якому перебуває людство, хтось насправді хоче миру і спокою, йому треба присвятити себе рухові свідомості Крішни і завжди діяти на засадах бгаґавата-дгарми. Діяльність на засадах бгаґавата-дгарми повністю розвіює невігластво і страсть, а коли людина позбувається невігластва й страсті, вона звільняється від жадності й хіті. Звільнившись від жадності й хіті, особа набуває брахманічних якостей, а розвиваючись ще далі, людина з брахманічними якостями піднімається на рівень вайшнави. Тільки на цьому рівні вайшнави можна пробудити свою любов до Верховного Бога, і життя того, кому це вдалося зробити, досягає успіху.
Нині людське суспільство плекає насамперед ґуну невігластва (тамо-ґуну), хоча ознаки страсті (раджо-ґуни) в його житті також присутні. Все населення світу сповнене ками та лобги, хіті та жадності, і складається головно з шудр та певної кількості вайшій, але поступово йде до того, що лишаться тільки шудри. Комунізм — це рух шудр, а капіталізм призначений для вайшій. У боротьбі між цими двома таборами, шудрами та вайш'ями, через суспільний занепад поступово гору братиме комунізм. I щойно комуністи переможуть, навіть рештки цивілізації підуть в небуття. Єдиний засіб, який на силі протистояти комуністичній тенденції, — це рух свідомості Крішни, що навіть комуністам може дати істинне уявлення про комуністичне суспільство. За доктриною комунізму власником усього повинна бути держава. А рух свідомості Крішни, розвиваючи цю ідею далі, за власника всього визнає Бога. Люди не розуміють цього тому, що не мають поняття про Бога, однак рух свідомості Крішни здатний допомогти їм збагнути Бога і збагнути, що все належить Богові. А що все власність Бога і всі живі істоти — не тільки люди, а й тварини, птахи, рослини і т.д. — є діти Бога, то кожне має право за рахунок Бога жити в свідомості Бога. В цьому сама суть руху свідомості Крішни.