ПОЯСНЕННЯ: Цей уривок — цитата з «Шрімад-Бгаґаватам» (5.6.18). Описуючи якості Рішабгадеви, цим віршем Шукадева Ґосвамі показав різницю між бгакті-йоґою та звільненням. У стосунках з Яду та Пандавами Господь іноді діяв як їхній пан, іноді як їхній радник, іноді як їхній друг, іноді як голова їхньої родини, а іноді навіть як їхній слуга. Якось Крішні випало виконати наказ Юдгіштгіри — віднести Дурйодгані листа Юдгіштгіри щодо мирних переговорів. Так само Арджуні Він служив за колісничого. Ці приклади показують, які стосунки виникають у бгакті-йозі між Верховним Богом- Особою та відданим. Такі стосунки встановлюють у трансцендентних настроях, відомих як дас'я, сакг'я, ватсал'я та мадгур'я. Якщо відданий хоче просто звільнення, він його дістає від Верховного Бога-Особи дуже легко, як засвідчує Білваманґала Тгакура. Мукті свайа мукулітджалі севате 'смн — для відданого мукті багато не важить, тому що мукті завжди стоїть біля його порогу, чекаючи нагоди якось йому послужити. Тому відданий повинен привабитись прикладом жителів Вріндавани, що мають із Крішною певні взаємини. Земля, вода, корови, дерева та квіти служать Крішні у шанта-расі. Слуги Крішни служать Крішні у дас'я-расі, а друзі-пастушкиŸ служать Йому у сакг'я-расі. Старші ґопі та ґопи служать Крішні як батьки, дядьки та інші родичі, а юні ґопі, пастуŸшки, служать Крішні в коханні.

Виконуючи віддане служіння, треба розвинути природний потяг служити Крішні в якихось із цих трансцендентних стосунків. Це справжній успіх у житті. Відданому звільнитись не важко. Навіть особа, яка не зуміла зав'язати стосунків з Крішною, може звільнитись, злившись із сяйвом Брахмана. Таке звільнення називається саюдж'я-мукті. Вайшнави ніколи не приймають саюдж'я-мукті, хоча іноді приймають інші форми звільнення: саруп'я, салок'я, саміп'я та саршті. Щоправда, чистий відданий не приймає жодного різновиду мукті. Він прагне одного — служити Крішні у трансцендентних стосунках з Ним. Це рівень досконалості в духовному житті. Філософи-майаваді прагнуть злитися з буттям сяйва Брахмана, але віддані цей аспект звільнення повністю відкидають. Шріла Прабодгананда Сарасваті Тгакура, описуючи цей різновид мукті, званий кайвал'я (злиття зі Всевишнім воєдино), сказав: каівалйа наракйате — «Злитися з Усевишнім воєдино — це все одно, що піти до пекла». А тому ідеал філософії майаваді — злиття з Усевишнім — для відданого є чимось пекельним. Відданий цього ніколи не приймає. Філософи-майаваді не знають, що навіть злиття із сяйвом Всевишнього не дасть їм остаточного спокою. Iндивідуальна душа нездатна жити у сяйві Брахмана бездіяльно, за деякий час у неї неодмінно виникає бажання діяти. Проте, не знаючи свого зв'язку із Верховним Богом-Особою і через це не вміючи діяти на духовному рівні, вона змушена спускатись униз і далі діяти в матеріальному світі. Це підтверджено у «Шрімад- Бгаґаватам» (10.2.32):

Філософи-майаваді нічого не відають про трансцендентне служіння Господеві і тому, навіть звільнившись від матеріальної діяльності і занурившись у сяйво Брахмана, змушені спускатися знов у цей матеріальний світ і відкривати лікарні чи школи або братись до ще якоїсь філантропічної діяльності.